Глава IV основні визначення, мета і принципи стандартизації

4.1. Основні поняття

Стандартизація — діяльність з метою установлення оптимального рівня упорядкування наукових знань, досягнень техніки і технології шляхом розробки положень для загального та багаторазового використання у процесі виконання існуючих або можливих задач у сфері виробництва та інших галузях людської діяльності.

Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь в якій відкритою для відповідних органів всіх країн.

Регіональна стандартизація — стандартизація, участь в якій відкритою для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону.

Національна стандартизація — стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної держави.

Державна система стандартизації — це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації.

Галузь стандартизації — сукупність взаємопов'язаних об'єктів стандартизації.

Об'єкт стандартизації — предмет (продукція, процес, послуга), який підлягає стандартизації.

Нормативний документ — документ, що установлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.

Стандарт — нормативний документ, розроблений, як правило, на засадах відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, в якому встановлені для загального та багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів із для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі.

Міжнародний стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації.

Регіональний стандарт — стандарт, прийнятий регіональною міжнародною організацією зі стандартизації.

Міждержавний стандарт — стандарт, прийнятий країнами, що приєднались до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, який застосовується ними безпосередньо.

Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом зі стандартизації однієї держави.

Державний стандарт України — для іншої сторони (будь-якої держави світу) є національний стандарт ,який затверджений Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), наприклад, у галузі будівництва Міністерством 6удівництва і архітектури України (Мінбудархітектури України).

Комплекс (система) стандартів—сукупність взаємопов'язаних стандартів, які належать до певної галузі стандартизації і встановлюють взаємопогоджені вимоги до об'єктів стандартизації на підставі загальної мети.

Основною метою стандартизації є:

• реалізація єдиної технічної політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації;

• захист інтересів споживача і держави з питань безпечності продукції (процесів, робіт, послуг) для життя, здоров'я та майна громадян, охорони навколишнього середовища; |

• забезпечення якості продукції, виходячи з досягнень науки і техніки, потреб населення і народного господарства;

• забезпечення уніфікації, сумісності та взаємозамінності продукції, її надійності;

• в раціональне використання всіх видів ресурсів, підвищення техніко-економічних показників виробництва;

• в безпека народногосподарських об'єктів і запобігання аварій та техногенних катастроф з урахуванням ступеня ризику виникнення природних катаклізмів тощо;

• створення нормативної бази функціонування систем стандартизації та сертифікації продукції, проведення державної політики в сфері ресурсозберігання (в тому числі застосування мало - і безвідходних технологій), розроблення та виконання державних і міждержавних соціально-економічних і науково-технічних програм;

• усунення технічних та термінологічних перешкод для створення конкурентоспроможної продукції та її виходу на світовий ринок

• впровадження і використання сучасних виробничих та інформаційних технологій; сприяння забезпеченню обороноздатності та мобілізаційної готов­ності країни.