8. Розважальна функція.

Ця функція радіо також є дуже важливою. Слухачі чекають від радіо не тільки важливої інформації, але й емоційну розрядку. Саме розважальні передачі можуть виконати це завдання – позбавити від втоми й напруження, підняти настрій.

Як правило, передачі, які виконують розважальну функцію, – музичні, гумористичні, також це можуть бути естрадні концерти, конкурси, вікторини.

Р. Блюм зазначив, що є дві концепції виконання ЗМІ розважальної функції:

1) ЗМІ надають перевагу кожній темі, котра має розважальну цінність;

2) Подається якомога більше матеріалів на політичну, економічну та культурну тематику як розважальна інформація. [5, с. 122].

В ідеалі розважальні передачі не повинні задовольняти і культивувати в радіослухача примітивні запити, навпаки, передачі мали б формувати здорові естетичні смаки, враховувати специфіку менталітету, особливості національного гумору.

9. Функція спілкування.

Спілкування як різновид соціальної інформації, як особливий вид інформаційного обміну є однією з умов існування людського суспільства.

Особливу роль в активізації людини, на думку А. Чічановського і В. Шкляра, мають такі функції спілкування: організація і вдосконалення суспільного життя і діяльності, формування і розвиток міжособистісних відносин [15, с. 24].

За допомогою радіо здійснюється безпосереднє й опосередковане спілкування між людьми. Прослуховування записаних радіопередач – це яскравий приклад опосередкованого спілкування з радіослухачами.

Прямоефірні радіопередачі можуть мати характер безпосереднього й опосередкованого спілкування: учасники "прямого" ефіру у студії безпосередньо спілкуються між собою й опосередковано говорять з радіослухачами за допомогою технічних засобів, відповідають на їх запитання, дискутують. Ведучий радіопрограми також спілкується з радіослухачами опосередковано.

Спілкування за допомогою радіомовлення порівняно з міжособистісним спілкуванням характеризується певними особливостями: ми не можемо бачити позамовні чинники (міміку, жести, пантоміму, пози), що, як відомо, несуть велике смислове й емоційне навантаження.

Відсутній при цьому за винятком прямоефірних передач безпосередній зворотний зв'язок, що постійно коригує і стимулює процес спілкування. Це утруднює спілкування за допомогою радіомовлення.

Але воно має і свої переваги:

• це можливість концентрувати увагу на значних, важливих темах, відкидати випадкове, необов'язкове, банальне, чим буває наповнене міжособистісне спілкування;

• слухачі мають змогу спілкуватися з цікавими людьми, долаючи відстані і час;

• інколи радіо для деяких слухачів є головним засобом, що задовольняє потребу в спілкуванні;

• радіомовлення стимулює міжособистісне спілкування: пропонує теми для розмов, викликає обмін думками.

Але радіомовлення може мати і негативний вплив на міжособистісне спілкування: знижує зосередженість людей (наприклад, ввімкнутий приймач може заважати бесіді з друзями, розмові батьків з дитиною тощо).

Серед різних методів, способів, прийомів, що допомагають підсилити ефект спілкування, найважливішим є яскрава творча індивідуальність журналіста:

• він має вміти обирати цікавого співбесідника для спілкування з мільйонною аудиторією, дати йому оптимальну можливість проявити себе перед мікрофоном;

• у радіожурналіста має бути правильна мова, за необхідністю образна, емоційна, яскрава, точна;

• журналіст повинен вміти вести дискусію, тоді слухачеві не нав'язуються готові рішення, висновки, а подаються різні позиції, думки, а отже його втягують у процес активного обговорення тих чи інших проблем;

• радіожурналісти повинні бути висококваліфікованими фахівцями: знати предмет бесіди, вміти вести бесіду, самому бути цікавим оповідачем.