2. Розвиток інтернет-радіо.

Інтернет-радіо – це радіостанція, яка для транслювання свого продукту використовує технологію потокового мовлення і інтернеті-мережі.

На відміну друкованих ЗМІ, які легко інтегруються у Всесвітню мережу, радіомовлення, як нетекстовий ЗМК, має певну специфіку в цьому напрямі. Більшість відомих радіоканалів ретранслюють програми ефірних радіостанцій. Проте є канали, які мають свої програми тільки в інтернеті. Таким чином, у наш час для того, щоб послухати радіо, не обов’язково мати радіоприймач, потрібен лише комп’ютер, підключений до мережі.

Столичне "Радіо ФДР" та запорізьке "Радіо TiNET" були першими, хто прагнув зацікавити "комп'ютерну радіоаудиторію" музичною продукцією. А "Громадське радіо", яке працювало в Інтернеті у форматі "News/Talk" і розпочало в комп'ютерній мережі повноцінне on-line мовлення, дало старт ще й громадському українському радіомовленню.

Зараз у віртуальному просторі діє достатньо велика кількість радіоканалів – «VIP-radio», «Radio Relax», «Радіо-Хвиля». Найпоширеніша тематика передач – новини, розважальні передачі, погода.

Серед переваг радіомовлення в інтернеті слід назвати наступні:

- можливість звернутися до обраного радіоканалу фактично з будь-якого куточка світу (це особливо важливо для іммігрантів);

- можливість послухати радіо за наявності лише комп’ютера, а не окремого пристрою (радіоприймача);

- вартість їх створення та підтримки порівняно низька.

Серед вад радіомовлення у всесвітній мережі варто відзначити значне споживання інтернет-трафіку (проте за умов темпів розвитку інтернет-обслуговування це скоро перестане бути проблемою взагалі).

Розвиток радіо в просторах всесвітньої павутини означив нові проблеми і перспективи у цій галузі. У першу чергу, це те, що інтернет-радіомовлення не повинно бути просто html-копією. Для формування успішного радіомовлення використовуються такі можливості гіпертексту: наявність електронного архіву, напрями пошуку, забезпечення зворотного зв’язку.

Тенденції розвитку інтернет-радіо свідчать, що надалі ця галузь буде активно розвиватися, у зв’язку із бурхливим розвитком інтернет-ЗМІ в цілому і зручністю прослуховування радіопередач у всесвітній мережі.

3. Громадське радіомовлення в Україні.

Поряд із комерційними форматами в Україні розвивались і некомерційні, які теж були зорієнтовані на оптимальне охоплення аудиторії.

В Україні у 1995 році був прийнятий Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", в якому зазначалося, що "структуру національного телебачення і радіомовлення України складають державні, недержавні (приватні) та громадські телерадіоорганізації, а також система Суспільного телебачення і радіомовлення" [цит. за 5]. У цьому ж році з’явився некомерційний формат "Publik". Тобто виникла така ситуація на радіоринку, коли мовцям було надано можливість "створити своєрідний громадянський форум для слухачів, публічну трибуну для спраглих відвертого спілкування. По суті, самі слухачі своєю реакцією визначатимуть мовну сітку, спрямування програм, теми дискусій, їх учасників" [цит. за 5]. Але перша радіостанція в Україні у форматі "Public" розпочала тестове мовлення у FM-діапазоні лише через сім років після прийняття даного Закону через наступні причини::

• основою фінансування громадського радіомовлення, яке за законом є "системою позабюджетного неприбуткового загальнонаціонального, регіонального або місцевого" [цит. за 5] радіомовлення, що створюється юридичними або фізичними засновниками, є, як правило, неприбуткові громадські організації, розвиток і становлення яких в Україні припав на кінець 90-х років минулого століття;

• конкуренція на українському радіоринку державних і недержавних радіостанцій вимагала досить потужних капіталовкладень у розвиток громадського радіомовлення, що могли в Україні здійснити лише ті громадські організації чи об'єднання, які належали до фондів підтримки ЗМІ. Що, зрештою, і сталося 14 травня 2002 року, коли завдяки національній громадській доброчинній організації – Фонду "Відродження" в Україні на частоті 104,7 МГц стартувала спочатку в тестовому, а з 10 червня 2002 року у форматному режимі перша українська станція формату "Public", яка мала ефірну назву "Радіо Світ FM". Сталося це в Ужгороді.

Українська модель формату "Public" – це найчастіше поєднання двох форматів – "Talk" ("розмовне радіо") і найрейтинговішого музичного формату.

Перша українська громадська радіостанція в Ужгороді поряд із розмовним форматом розвивала також і музичний, наближений до "Hot АС" (один із форматів хіт-групи), в якому відсоткове співвідношення західної та пострадянської музики було 60 на 40. Щогодини в ефірі лунало 2-3 композиції в стилі "dance". Також в ефірі йшли новини. Станція пропонувала програми українською мовою, а також мовами національних меншин Закарпаття (угорською, російською та ромською). Таким чином громадська радіостанція в Ужгороді активно розвивала ще й формат "Ethnic", зорієнтований на задоволення інформаційних і музичних потреб національних меншин у регіоні мовлення.

"Громадське радіо" в Києві з 14 травня 2002 року вперше заговорило в тестовому режимі – в Інтернеті. Для української практики це справді було новим – радіостанція, яка не має ліцензії на частотне мовлення, розпочала ефір у глобальній веб-мережі. Згодом, від 23 серпня того ж року, "Громадське радіо" почало розміщувати власні програми в ефірі столичних ефірних станцій "Радіо Континент" та "Радіо Рокс-Україна".

Вихід "Громадського радіо" (спочатку на власному сайті в Інтернеті, а потім – з програмним продуктом на FM-частоті іншої станції) показав специфічне поєднання двох форматів – "Talk" і "Public". Поєднання однією радіостанцією формату "Talk" і формату "Public" відбувалося в Україні непросто з огляду на відкритий для громадськості радіоефір. Зі світового досвіду відомо, коли в тій чи іншій країні йдеться про створення FM або АМ-радіостанції, яка поєднує формат "Talk" і водночас є станцією громадського типу, тобто форматованою як "Public", це свідчить про намагання суспільства розвивати мас-медіа в демократичному руслі й бути відкритими для громадського контролю. Якщо ж радіостанція громадського типу вимушена тривалий час працювати лише з вузьким сегментом аудиторії, наприклад, в Інтернеті або бути поза великим ефіром – це перша ознака того, що розвиток громадянського і відкритого суспільства в Україні на початку XXI століття є досить проблематичним.

Першу американську громадську радіостанцію "Radio КАВС" було створено в Лос-Анджелесі в 1962 році. Варто також сказати, що станція мала й другу ефірну назву – "The Conversation Station" ("Радіо Діалог"). Цей факт є цікавим не лише з позиції історичної достовірності, але й тому, що "Громадське радіо" в Києві в період становлення теж мало ефірну назву "Радіо Діалог". Отже, створення в Україні радіостанцій формату "Pubiik", як і в Сполучених Штатах, фактично є свідченням того, що в Україні поряд з комерційним радіо почало працювати громадське радіомовлення.

Основою проблемою українського громадського мовлення є фінансування. За кордоном у розвинутих країнах громадське мовлення, як правило фінансується:

• за рахунок абонплати;

• за допомогою різних благодійних фондів;

• за рахунок державного фінансування, яке завдяки законодавству, не може втручатися в інформаційне наповнення громадських каналів радіомовлення

• за рахунок реклами (розміщення реклами не є прибутковим, її кількість обмежена);

Та всі ці джерела фінансування в українських реаліях є проблематичними, особливо з позиції втручання в ефірне наповнення і трактування суспільно важливої інформації. Тож пор лема громадського радіомовлення в Україні до цього часу не вирішена і стоїть досить гостро.