Інфраструктура

Ще одним фактором, який вплинув на ділові характеристики станції, є її інфраструктура. Вона "шліфувалася" десятиліттями, визначаючи, залежно від обраної цільової аудиторії та формату, характерну технічну, офісну чи штатну специфікацію радіостанції.

Інфраструктура станції залежить від тієї аудиторії, інтереси якої вона збирається задовольняти, а отже – і від програмної продукції, підготовленої для цієї аудиторії, тобто – від формату. Але існують уніфіковані принципові характеристики інфраструктури радіостанції, обов'язкові для того, щоб станція вважалася діловим підприємством. Світовий досвід засвідчив, що такими є:

• відділи станції. Сюди доконче належать програмний і технічний відділи. Для комерційних станцій обов'язковим є також відділ продажу реклами (salesroom). Це той структурний мінімум, який необхідний для роботи малобюджетної станції. Значно потужніші бюджети станцій, а отже, і більш насичене програмування (форматування) можуть передбачати такі відділи, як новин, музичний, виробництва, просування та маркетингу, планування тощо;

• штатний і позаштатний розклад, що формується залежно від обраного формату мовлення. Якщо є програмний відділ, то неодмінно має бути програмний директор (продюсер), якщо технічний – радіостанція не зможе працювати без звукоінженера або звукорежисера, до складу ж відділу продажу реклами, як правило, входять менеджери з реклами й рекламні агенти. Тобто, є мінімально-чітка штатна структура, без якої неможливе ділове життя станції.

• технічна характеристика станції, яка повинна мати чіткий завершений цикл: від виробництва програм – до їхнього транслювання. Кожна станція, залежно від бюджету й формату, планує технологічну схему власної діяльності на певний період часу. Кожна радіостанція характеризується технічними деталями: діапазоном хвиль, частотою та потужністю передавача, висотою антени й картою місцевості з амплітудою сигналу, планом розміщення студій (офісів), а також списком ефірного та продакшн-обладнання радіостанції. Саме ці технічні деталі є тим необхідним комплексом, який називається основою підготовки й розповсюдження програмної продукції.

Уся технічна специфікація покликана забезпечувати самодостатність станції залежно від вкладених у неї коштів і реальних сподівань щодо її надійності й можливості.

Коли йдеться про ефірну характеристику радіостанції, мається на увазі характеристика її добового мовлення, позначена жанровою специфікою та особливостями типів програм, які складають ранковий, денний, вечірній і нічний ефір. Характеристикою добового мовлення радіостанції є також ураховування особливостей двох прайм-таймів (ранкового і вечірнього), які дозволяють зібрати біля радіоприймачів найбільшу кількість аудиторії. Усі ці особливості позначаються для розмовної станції в добовій верстці програм, для музичних станцій – у плей-листі (playlist), тобто списку пісень, що відповідають формату мовлення станції.

Суттєвим щодо становлення радіостанцій як ділових підприємств стало мережне мовлення, зорієнтоване на той чи інший формат. Першу комерційну радіомережу було створено в 1923 році у США Вона об'єднала телеграфним зв'язком дві станції на заході країни. Мережі пропонували станціям те, що вони самі зробити не могли, передусім, програмний сервіс, який би був рейтинговим щодо рекламних замовлень. Наприклад, концерти відомих виконавців, записати й отримати право на трансляцію яких могли тільки фінансово потужні національні радіомережі. Радіомовна корпорація "NBC" ("Національна мовна компанія"), що тривалий час була монополістом на американському ринку, незалежна мережа "ABC" ("Американська мовна компанія"), яка об'єднала понад півтори сотні радіостанцій, корпорація "CBS" ("Система радіомовлення Колумбії") – сполучившись із "NBC" і "ABC" вона створила новий вид радіомережі в межах цілої держави, компанія "Westwood One", що заволоділа у 80-х роках минулого століття мережею "NBC" і мала ексклюзивні права на концерти групи "Who" та інших виконавців - увесь розвиток американського мережного ринку свідчив на користь саме такого ділового підприємництва в радіоефірі.

Громадські радіостанції в Сполучених Штатах об'єдналися у свою радіомережу "Національне громадське радіо" ("National Public Radio", "NPR") 24 лютого 1970 року. Цю громадську радіомережу було створено після прийняття Конгресом США Акту про громадське мовлення в країні й започаткування "Корпорації громадського мовлення" ("Corporation for Public Broadcasting", "СРВ"). Радіомережа "Національне громадське радіо" об'єднує майже 700 громадських радіостанцій по всій країні й фінансується за допомогою грантових надходжень, підтримки приватних фондів і компаній, а також пожертв слухачів.

Радіомережі в кожній країні відіграють провідну й стабілізуючу роль. Конкуренція станцій, що мовлять на одній території, призводить до того, що рекламний ринок, як правило, зосереджується в ефірі кількох найбільш рейтингових за програмним наповненням станцій. Радіокомпанії, які "захоплюють" місцевий ринок, прагнуть "освоювати" нові території, розвиваючи власні мережі. Мережні радіостанції, підтримуючи стабільність на національному рекламному радіоринку та перешкоджаючи відтоку рекламних фондів з радіобізнесу в інші електронні мас-медіа, сприяють також розвитку місцевих радіостанцій, залишаючись інколи єдиним гарантом їхньої успішної підприємницької діяльності.