1. Технологія форматування радіоефіру.

Форматування радіоефіру – це процес і творчий, і технологічний.

Формат – усталене, незмінне поєднання елементів, які перебувають у взаємоконтакті та складають чітку самодостатню структуру, наявність якої апріорі доведено [6]. Теж саме з "форматом" у радіомовленні, що є одним із визначальних аспектів діяльності радіостанції як ділового підприємства.

Теоретики і практики на початку 90-х років XX століття намагалися скласти класифікації і виділити типи радіопрограм за співвідношенням музичного та мовного контекстів. У результаті вони прийшли до запозичення загальносвітової термінології визначення творчої специфіки радіостанцій, і зокрема до появи у професійному журналістському середовищі такого терміну як "формат".

Запозичення термінології для української практики є закономірним, оскільки функціонування ЗМК безпосередньо пов'язувалося зі світовим досвідом.

Радіоформат – це профіль, спеціалізація радіостанції, що характеризується однотипним мовленням протягом години, доби або тижня.

Компоненти формату:

• набір програм та їх типологічна характеристика;

• стилістика ефіру (схематичність поєднання текстового й музичного елементів, так званий "музичний одягу мовній інтерпретації", загальний стиль композицій, відсоткове співвідношення кількості хітів і шлягерів протягом однієї години);

• ілюстративна музична й шумова бібліотека формату, джингли;

• манера працювати в ефірі ведучих, презентерів, ді-джеїв, тобто творчих працівників станції (частота виходу в ефір, темпоритм мовлення, інтонації, емоції, зміст і форма подачі текстів);

• специфіка подачі музичного й текстового елементів, міксування ("встик" або "плавно", компонування заставок, джинглів і програм);

• реклама (характерний набір товарів чи послуг, форма подачі, специфіка сценарію, музичного оформлення та голосів, які її озвучують).

Основний набір компонентів, що визначають формат у радіомовленні, має основну мету – формування і збереження аудиторії. Отже, переваги форматизації ефіру в тому, що набір компонентів, які складають формат сприймаються як єдине ціле. Гармонійне поєднання всіх елементів (музика, реклама, спеціальні програми, ведучі (модератори, ді-джеї), рубрики, джингли, новини, ігри тощо) – принцип успіху радіокомпанії. А станція є успішною та популярною тоді, коли гармонійно поєднано її формат і цільову аудиторію.

"Формат обирає аудиторію чи аудиторія обирає формат?"

Форматизація радіоефіру спрямована на те, щоб привернути увагу:

• певної цільової аудиторії;

• рекламодавців (спонсорів, інвесторів), що будуть рекламувати певний товар або послуги, орієнтуючись на цільову аудиторію формату.

Однак аудиторія також впливає на формат і передбачає сталі критерії формату або його можливі видозміни. Тому формат радіостанції та її цільова аудиторія – це взаємопов'язані структуровані одиниці, що взаємозалежать і взаємодоповнюють одна одну.

На поєднання формату аудиторії та її цільової аудиторії впливають багато факторів:

• вміння творчо розвивати основні форматні сегменти й критерії.

Цільова аудиторія переважно обирає те, до чого вона вже давно звикла – відомі прийоми роботи ведучих, рубрики, знайомі ефірні фонотеки тощо. Звичка характерна для людей, оскільки дає можливість не витрачати зайві емоції на очікування чогось непердбачуваного. Усе старе є добре забутим новим, воно вже "обкатане", прийняте аудиторією і не залишає нікого байдужим. Творчий розвиток формату – це робота за схемою, коли все вибрано наперед плюс уміння відчувати необхідність змін, які не виходитимуть за форматні канони й критерії.

- розуміння переваг стандартизації форматного радіо ефіру й уникнення негативних факторів.

Негативні фактори:

• фактор поліформатності (якщо станція прагне працювати з багатьма форматами одночасно). Практика всеохоплення слухачів може мати тимчасовий успіх, потрібний станції на першому етапі її становлення на неконкурентному ринку. Якщо станція починає працювати на розвинутому медіа-ринку, де вже успішно діє ряд інших радіостанцій з випробуваними форматами, такий підхід до побудови ефіру не матиме перспектив.

• фактор суб'єктивізму (коли типові стандарти форматів підміняються особистісними стандартами ведучих ефіру чи програмних директорів, або коли ігноруються основні критерії формату, поєднуються в єдиному форматі елементи інших форматів, які в принципі не поєднувані, відмова від характерної для формату чіткості постановки музичного матеріалу тощо.

Формати поділяють на дві категорії: розмовні та музичні.