- •Метод стратиграфії
- •Радіовуглецевий метод
- •Метод дендрохронології
- •Метод пилкового аналізу
- •10.Охорона пам’яток історії та культури в Україні.
- •16.Пам’ятки мистецтва кам’яної доби у Східній Європі.
- •20. Духовний світогляд населення України доби енеоліту (на матеріалах землеробських культур).
- •Освоєння заліза і значення цієї події
- •23.Курган як архітектурно-історичний пам’ятник.
- •24. Антропологія і археологія, їх взаємодія.
- •25. Кіммерійці за даними писемних та археологічних джерел.
- •26. Скіфи за даними писемних джерел.
- •27. Питання етногенезу скіфів у сучасній науці.
- •28.Проблема походження слов’ян за даними археології.
- •29.Вірування слов’ян у дохристиянську добу.
- •30. Грецька колонізація, причини та характер.
- •31. Характеристика дніпро-донецької культури.
- •32. Характеристика буго-дністровської культури.
- •5. Напрямок господарства.
- •6.Ідеологічні уявлення.
- •7. Хронологічні рамки.
- •7.Хронологічні рамки
- •34. Середньостогівська культура, її головні ознаки.
- •4. Хар.Мат.Культури
- •44. Характеристика київської культури.
- •47. Половецькі старожитності.
- •48. Найвидатніші пам’ятки скіфів, їх характеристика.
- •49.Малі Кримська та Нижньодунайська Скіфії.
- •50. Пізньоскіфські городища Нижнього Дніпра.
- •51. Археологічні дослідження Ольвії.
- •52. Археологічні дослідження Херсонесу.
- •53. Стародавній Пантикапей.
- •54. Стародавній Київ, його дослідження.
- •55. Археологічні дослідження Новгороду.
- •56. Стародавня Москва.
- •57. Археологічні пам’ятки Запорізької області. Памятники каменного века.
- •Памятники периода энеолита-бронзы.
- •Скифо-сарматские памятники.
- •1987–1993, 1998 Гг. Н.А.Гаврилюк, экспедиция иа нан Украины, 1967-1969 гг. Благовещенка III – позднесарматский
- •58. Дослідження Дніпрогесівської експедиції.
- •59. Кам’яна Могила-видатна пам’ятка України.
- •60. Кам’янське городище.
- •61. Роботи археологічної експедиції зну.
- •62. Могильники Мамай-Гора та Мамай-Сурка.
- •63. Правила безпеки у археологічній експедиції.
- •64. Характеристика прочитаної літератури з археології.
- •65. Характеристика праць в часописі “Древний мир”..
- •66. Становлення музеезнавства у Запорізькій області.
- •67. Заповітні місця Запорізького краю.
- •68. Дослідження козацьких старожитностей.
- •69. Острів Хортиця – видатна пам’ятка історії та культури України.
- •70. Історичні та археологічні місця м.Запоріжжя.
54. Стародавній Київ, його дослідження.
Дослідження пам’яток давньоруської та середньовічної археології України. Здійснюється колективом, який впродовж останніх двох десятиліть очолює П.П.Толочко.
Важливим напрямом давньоруської та середньовічної археології, який включае розробку багатьох проблем історіко-культурного, суспільно-політичного, та соціально-економічного змісту , тісно пов’язаних з розвитком Київської Русі та середньовічної України є вивчення стародавнього Києва. Для систематичних та масштабних його досліджень 1970 р. було створено Київську постійно дйючу експедицію, яка згодом набула статусу структурного відділу. Вагомий внесок у вивчення стародавнього Києва зроблено П.П.Толочком, Я.Є.Боровським, М.Ю.Брайчевським, С.О.Висоцьким, В.К.Гончаровим, В.М.Зоценком, Г.Ю.Івакіним, С.Р.Кілієвич, І.І.Мовчаном, М.А.Сагайдаком та ін. Значним досягненням київських археологів було з’ясування характеру масової забудови Києва. Етапними у цьому плані були розкопки 1972—1976 рр. на Подолі, які виявили зрубні будівлі IX—XII ст. (П.П.Толочко, К.М.Гупало, М.А.Сагайдак, В.О.Харламов). Відкриття дерев’яної забудови зробило можливим впровадити метод дендрохронологічного датування (М.А.Сагайдак). Результативні дослідження проведені на пам’ятках монументальної архітектури. Це Успенський собор Київо-Печерського монастиря, його трапезна; церква Спас на Берестові, палаци на Старокиївській горі (В.О.Харламов), Михайлівський Золотоверхий собор, надбрамна церква XII ст. на Видубичах, Кловський храм (І.І.Мовчан, В.О.Харламов), Георгіхвський храм XI ст.(Я.Є.Боровський, М.А.Сагайдак), Золоті ворота (С.О.Висоцький), ротонда XII—XIII ст. (Я.Є.Боровський, П.П.Толочко), Федорівський храм XII ст. (С.Р.Кілієвич, В.О.Харламов). Результати цих досліджень стали основою для відновлення таких визначних пам’яток давньоруського зодчества як Золоті ворота, церква Пирогоща, Махайлівський Золотоверхий собор, Успенський собор. У комплексному вивченні Києва вагомє місце займало вивчення графіті на стінах архітектурних пам’яток та різних речах. С.О.Висоцьким створено новий епіграфічний корпус — важливе джерело з питань писемності, палеографії, архітектури та хронології комплексів.
Велика увага приділялася і відтворенню світогляду давніх киян й слов’ян загалом — періоду язичництва та проникнення й впроведження християнства (Я.Є.Боровський, М.Ю.Брайчевський, Ю.Г.Писаренко). Ще однією важливою темою в роботі відділу є висвітлення історіко-культурних зв’язків Києва з іншими центрами тогочасного світу, перш за все регіонами Балтики та Візантією (В.М.Зоценко). Чільне місце в дослідженні цих проблем останнім часом посідає нумізматика, особливо середньовічна (.М.Зоценко, Г.А.Козубовський). Відділом давньоруської та середньовічної археології значна увага приділяється дослідженню так званих «малих міст» Київської Русі, котрі входили до Дніпровської, Пороської і Посульської оборонних ліній X—XIII ст. Проведені розкопки на багаьох пам’ятках (Воїнь, Іван-гора, Щучинка, Ходорів, Григоровка, Княжа гора, Сахнівка, Половецький, Жовнино та ін.) дозволили реконструювати систему оборони південноруських земель від кочівницького степу (В.Й.Довженок, В.К.Гончаров, Р.О.Юра, П.П.Толочко, М.П.Кучера) Успішно вивчаються поховальні пам’ятки епохи Київської Русі — курганні та грунтові некрополі, що дало можливість глибше осягнути процеси етнічного розвитку, соціальної диференціації суспільства, поширення християнства у східнослов’янському середовищі (О.П.Моця). В полі зору науковців відділу постійно перебувають питання етно-історичного розвитку Русі (П.П.Толочко, О.П.Моця, О.В.Сухобоков), а також її міжнародні зв’язки (Б.А.Звіздецький, О.П.Моця). Впродовж останнього десятиліття помітне місце посіла тема давньоруського села, де мешкала основна частина середньовічного населення. Розкопки біля сучасних сіл Григорівка та Автуничі дозволили з’ясувати характер і структуру їх взаємодії з містом (О.П.Моця, В.О.Петрашенко). До кола археологічних інтересів все більше входять пам’ятки козацької доби. Роботи на Хортиці, в Чигирині, Суботові, Батурині, Очакові суттєво розшрили наші знання матеріальної культури України XV—XVIII ст., а також значно поповнили експозиції багатьох музеїв України (П.А.Горішній, О.П.Моця, А.О.Козловський, С.О.Біляєва, Л.І.Виногродська).