30. Грецька колонізація, причини та характер.

Давньогре́цька колоніза́ція, часто Вели́ка гре́цька колоніза́ція (VIII — VI ст. до н. е.) — процес заснування грецькою державою нових поселень на чужих землях. Сам термін «колонізація» походить від лат. colo (живу, населяю, обробляю). Греки називали новостворені поселення апойкіс від слова апойкео (виселяюсь). Місто, яке заснувало свою колонію, носило назву метрополія(місто -мати). Власне, грецька колонізація мала такий вплив на подальший розвиток

На відміну від фінікійської колонізації грецька йшла у 3-х основних напрямках:

1. Західному (побережжя і острови Іонійського моря на північний захід від Греції: Італія, Сицилія, Південна Галія та Іспанія).

2. Північно-східному (північне узбережжя Егейського моря, Геллеспонт, Пропонтида, береги Чорного моря — Понта Евксінського) і Меотиди.

3. Південно-східному (південний берег Анатолії, Кіпр, Сирія, Північна Африка).

Причины колонизации:

-заинтересованность в установлении торговых контактов с другими народами, поиск рынков сбыта для продукции греческих ремесленников. Заинтересованность в приобретение тех видов сырья, которых не было в самой Греции: железная руда, древесина (историки выяснили, что уже в этот период леса в Греции были в значительной степени вырублены)

-аграрная проблема в Греции (только 20-30% территории Греции были пригодны для занятий сельским хозяйством). К тому же только землевладелец имел право быть гражданином полиса.

-демографическая проблема – увеличение населения на Балканах.

-общественно-политическая борьба на Балканах между демосом и аристократией. Побежденная группировка часто была вынуждена была отправиться в изгнание.

Последствия Великой греческой колонизации:

-оживление экономических связей между регионами. Ускоряется переход от натурального хозяйства к товарно-денежным отношениям. Ранее всё необходимое производилось в пределах полиса. Начинается специализация полисов, начинают производить какой-то один вид товара, ориентированный на экспорт.

-увеличение количества рабов в Греции. Рабы обыкновенно были платой за греческие товары. Это значительно ускоряет ликвидацию долгового рабства. Впоследствии количество рабов увеличивается настолько, что их стают использовать в основном производстве (происходит переход от патриархального рабства к классическому).

-к социальным последствиям можно отнести сохранение греками-переселенцами статуса полноправных граждан. Это закрепило за собой полис как форму государства.

-происходит культурный обмен с народами, на землях которых находились греческие колонии. В основном, у варваров воспринимали методы ведения сельского хозяйства в местных условиях, одежду, приспособленную к местному климату. Варвары воспринимали у греков новые методы ведения сельского хозяйства, письменность и так далее. Эллинизация коснулась в первую очередь, варварскую верхушку. Некоторые цари становятся жить в греческих городах, перенимают их обычаи.

Происходит варваризация эллинов и эллинизация варваров.

31. Характеристика дніпро-донецької культури.

Хронологічні рамки. Існувала протягом приблизно 2 тисяч років — у VIII тис. до н.е.

Ареал. Дніпро-донецька культура охоплює все Подніпров'я, середню течію Сіверського Дінця, лісостепове Лівобережжя і Прип'ять. Названа за місцем знаходження перших пам'яток у Подніпров'ї і на Сіверському Дінці. Об'єднує кілька різних за походженням археологічних культур різних ландшафтних регіонів.

Напрямок господарства. Роль скотарства була особливо значною на більш південних територіях Подніпров'я. Про зачатки землеробства свідчать відбитки зерен культурного ячменю, що були виявлені на кераміці з поселення Віта Литовська під Києвом та в комплексах на Волині.

Характеристика матеріальної культури. У поселеннях виявлені залишки заглиблених у землю жител, господарські ями, сліди відкритих вогнищ. Дніпро-донецькі племена займалися рибальством, полюванням, збиранням, розведенням свійських тварина (бик, свиня), землеробством. Знайдено знаряддя праці із кременя й каменю: сокири, наконечники стріл і списів, ножі, шкребки й інше.

Пам’ятки. На території України та Білорусі відомо понад 200 поселень і 20 могильників цієї культури. Значна

кількість поселень і майже всі могильники розкопані. Найвідоміші з них: Вовчок і Собачки у Надпоріжжі, Бондариха і Устя Осколі на Сіверському Дінці, Бузьки на Черкащині, Микільська Слобідка (нині в Києві), Грині на Тетереві, Литвин у Білорусі.