62. Могильники Мамай-Гора та Мамай-Сурка.

Мамай-Гора

Район підвищення на лівому березі пойми річок Дніпро та Конка(Каховське водосховище) відомий під назвою Мамай-гора. Висота 81 метр від поверхні водосховища. Найближчий населений пункт знаходиться на півдні і південному –сході від Мамай гори – село Велика Знам'янка Кам'янко – Дніпровського району Запорізької області.

Перші писемні згадки про цю місцевість належать Е.Лясоте,котрій ,плаваючи Дніпром у 1594 році, мав можливість спостерігати вали і земляні насипи. Не виключено,що під останнім мались на увазі довгі кургани на Мамай –горі. Про грабіжницькі розкопи йдеться у О.Терещенка,котрий особисто бачив потурбовані насипи .

Експедиція Б. М. Гракова в 1947 р. виявила курганний могильник з 5 великих (заввишки 8-10 м) і великої кількості дрібних курганів. У 1976 р. повторне обстеження могильника провела Запорізька експедиція.

З 1988 р. стаціонарні дослідження могильника Мамай-гора веде експедиція Запорізького державного університету під керівництвом Г. М. Тощева і С. І. Андрух. В результаті встановлено, що площа могильника становить 30 гектарів; тут зафіксовано понад 200 дрібних курганів, переважна більшість яких повністю розорано. Могильник поступово руйнується при обваленні берега. За даними авторів досліджень, з 1950 р. обрушилося до 400 м берегової смуги. Значна частина його

також була знищена при будівництві системи зрошення. Враховуючи характер збереження курганів, дослідження могильника ведеться суцільними площами, що призвело справжніх відкриттів. В результаті застосування такої методики впродовж 1988-

2011 рр. на площі трохи більше 5000 м2 досліджено 186 курганів і ґрунтових могильників епохи неоліту, пізньої бронзи і середньовіччя, що містили близько 569 поховань. Курганний могильник виник протягом епохи енеоліту-бронзи, коли і були споруджені великі насипи, що становлять ядро курганного ансамблю. Також досліджено 161 курган скіфського часу і відкрито 365 поховання рядових скіфів. Окремі скіфські поховання впущені в кургани епохи бронзи.

Мамай-Сурка

Ґрунтовий могильник Мамай-Сурка розташований на високому мисі, створеному Каховським водосховищем і лівим берегом р. Мамай-Сурка. Перші свідчення про руйнацію некрополя у с. Велика Знам’янка Кам’янско-Дніпровського району Запорізької області надійшли в 1956 р. Рятівні систематичні роботи на ґрунтовому могильнику Мамай-Сурка стали проводитися співробітниками археологічної лабораторії ЗНУ з 1989 р. Розкрита площа складає більше 7.000 кв. м. На 2007 р. на пам’ятці досліджено 1163 поховання, 67 відсотків яких мали поховальний інвентар: особисті прикраси, предмети побуту та культового призначення. Особисті прикраси представлено кільцями з нашивними бляшками, сережками, перснями, браслетами “болгарського типу”. Серед побутових речей – залишки тканин і шкіри (халата і головної пов’язки з “дігамними” хрестами), ґудзики, кістяні футляри для голок, рибальський гачок, ножі, кресала, жорна. Нумізматичний матеріал представлений джучидськими монетами 40 – 60-х рр. XIV ст. Серед категорій культових речей – хрести-складні (енколпіони), хрест-жезл, образок, натільні хрестики.

За знахідками могильник датовано кінцем XIII – рубежем XIV-XV ст. Антропологічний аналіз свідчить про неоднорідний склад населення некрополя Мамай-Сурка. В його складі – алани і болгари, нащадки населення Хозарського каганату; слов’яни, вихідці з Середнього Подніпров’я й алани Північного Кавказу.

Наявність у похованнях некрополя східного кочівницького і давньоруського інвентарю відображає історичну ситуацію цього регіону в золотоординський період. Знаходячись поблизу водної переправи через Дніпро, людність, що залишила могильник Мамай-Сурка, брала активну участь у посередницькій торгівлі Сходу і Заходу, Русі і міст Кримського півострову. Це відбилося на різноманітності знайденого інвентарю, походження якого пов’язане з Китаєм, Середньою Азією, Іраном, Північним Кавказом, Нижнім Поволжям, Подонням, Руссю, Кримським півостровом, Францією.

Значний за кількістю поховань могильник, наявність у регіоні синхронних ґрунтових могильників спростовують сталі уявлення про степи Причорномор’я і Приазов’я як про “Дике Поле” часів Золотої Орди. Разом із цим, на могильнику Мамай- Сурка досліджено 67 господарчих комплексів, частково перекритих похованнями. Попри те, що більша частина території могильника зруйнована водами водосховища, вже сьогодні маємо підстави стверджувати про наявність у цьому місці значного протоміського або міського центру, населення якого перебувало в залежності від золотоординської адміністрації. Наявність у похованнях великої кількості виробів із срібла, золота, напівкоштовного каменю свідчить про привілейоване становище людності цього населеного пункту.

Вивчення могильника Мамай-Сурка дозволить розкрити одну зі слабо досліджених сторінок історії Півдня України. З 1989 р. по 2005 р. на Мамай-Сурці проходили археологічну практику студенти історичного факультету ЗНУ.