86. Предпосылки буржуазной революции в Англии. «Петиция о праве» 1628 г.

На початку XVII ст. Англія була типовою аграрною країною. 4/5 від 5 000 000 осіб з їїнаселення проживало в селі. Та капіталістичні відносини в цій країні розвивалися значно інтенсивніше, ніж в інших європейських країнах (окрім Нідерландів). Відбувалося накопичення капіталу в промисловості й торгівлі. Однак розвиток капіталу в Англії стримувався: свавіллям у процесі встановлення та збирання податків; свавіллям судової влади, що перебувала в повній залежності від короля; терором і позасудовими розправами "Зоряної палати" й "Високої комісії""; королівською монополією, що обмежувала свободу торгівлі й урядовими регламентаціями розвитку промисловості; релігійною політикою абсолютизму, що викликала загальне обурення. Отож в Англії складаються об'єктивні (економічні) та суб'єктивні (інтереси буржуазії) передумови до революції, яка розпочалася в середині XVII ст. Вона мала свої особливості:

• революція розпочалася та відбувалася під релігійним стягом. Роль бойової теорії повстанців відіграла ідеологія пуританізму (від англ. ригіїат, лат. ригіїаз - чистота), гаслами якої були реформи панівної англіканської церкви, очищення її від католицизму, створення своєї общини на чолі з пресвітерами, відновлення давніх вольностей. Під час революції пуритани розділилися на три прошарки (напрямки): пресвітеріани (від грецьк. ргехЬуІегох — старійшин, старійшина; відстою­вали інтереси та погляди великої буржуазії: заводчиків, фабрикантів, купців, банкірів), які прагнули встановити в країні парламентську монархію; індепенденти (від англ. іпсіерепсіепіз - незалежні; представники середньої буржуазії, середнього й дрібного дворянства, заможного селянства, дрібних торговців, ремісників) - погоджувалися з ідеєю конституційної монархії (але припускали можливість встановлення республіки) та вимагали, щоби за вільною людиною були визначені права на свободу слова, совісті, друку та ін.; певеллери (від англ. ^еVе^^е^5 — урівнювачі; представ­ники від ремісників і вільних селян) — вимагали ліквідації монархічної влади та встановлення демократичної республіки з однопалатним парламентом і загальним виборчим правом;

• проти абсолютизму англійська буржуазія виступила в союзі з новим дворянством (джентрі), а не з народом;

• консервативний характер англійської революції, що пояснюється тривалим союзом між буржуазією та більшою частиною великих землевласників.

Основне завдання, що стояло перед англійською революцією, -це ліквідація феодальної влади та встановлення буржуазного панування, забезпечення переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої. У своєму розвиткові вона пройшла такі чотири етапи:

1. конституційний (1640—1642 рр.);

2. Перша громадянська війна ( 1642—1646 рр.);

3. боротьба за поглиблення демократичного змісту революції (1646-1649 рр.);

4. індепендеитськареспубліка (1649-1653 рр.).

Подхлестываемые массовыми выступлениями городских и деревенских низов, подрывавшими прочность монархии, члены парламента становились все более решительными. В марте 1628 г. парламент заявил, что не согласится ни на какие ассигнования или новые налоги, пока король не признает некоторые принципы государственного устройства, изложенные в «Петиции о праве». Это был первый четко сформулированный документ, отражавший требования оппозиции: ликвидация королевского произвола и некоторое ограничение королевской власти — такова суть требований.

Петиция запрещала аресты без суда, т.е. была направлена против незаконных репрессий. Не меньшее значение имел пункт, запрещающий взимание налогов, «даров», займов без санкции парламента. Тем самым король ставился в полную зависимость от парламента, который получал возможность ежегодно решать вопрос — отпускать или не отпускать те или иные суммы. Наконец, два пункта петиции были рассчитаны на то, чтобы не допустить создания постоянной королевской армии, которая могла бы стать орудием деспотизма. Самый факт выдвижения этих требований означал, что в парламенте уже сформировалась организованная сила буржуазной оппозиции. Карлу I настолько нужны были деньги, что он согласился на все условия. Петиция была принята, деньги отпущены, но король не намеревался выполнять данные обещания. В 1629 г. он распустил парламент и в течение 11 лет управлял страной бесконтрольно. Именно в этот период, когда, казалось бы, абсолютизм полностью победил, в стране начала складываться революционная ситуация.

Жестокости Звездной палаты и Высокой комиссии в период «беспарламентского правления» были чудовищными. Ближайшими советниками короля стали граф Страффорд — перебежчик из лагеря парламентской оппозиции и архиепископ Уильям Лод, Оба они заслужили всеобщую ненависть. Фанатичный Лод — умный, твердо идущий к своей цели, каким он запечатлен Ван-Дейком, отправлял на дыбу и к позорному столбу пуритан. Страффорд, зажавший в тиски террора всю Англию, особенно кровавый след оставил в Ирландии, куда он был в 1633 г. назначен лордом-наместником. Уверенные в том, что они смогут подавить любую оппозицию, король и его приближенные шли напролом. Вопреки постановлениям парламента, королевские чиновники взыскивали таможенные пошлины. В 1635 г. король возобновил взимание давно забытого налога — так называемых корабельных денег, которые выплачивались «на борьбу с пиратством» в прибрежных графствах. Теперь, при наличии мощного английского флота, о пиратах давно уже и не слыхали, и налог, распространенный к тому же на всю Англию, вызвал бурю возмущения. Сквайр Джон Гемпден отказался платить и потребовал судебного разбирательства, но покорные судьи признали налог законным и осудили его. Однако этот процесс привлек внимание всей страны и, конечно, усилил оппозицию. Сторонники феодально-абсолютистской реакции все более утрачивали понимание реального положения, считая, что им все дозволено. Наконец, они предприняли шаг, который оказался для них роковым.