9. Політична культура

1. Політична культура як соціальний феномен	3. Типологія політичної культури
2. Структура політичної культури	4. Політичне соціалізація

Політична культура як соціальний феномен

Термін політична культура був упроваджений в науковій обіг у XVIII ст.. німецьким філософом Іоганом Готфрідом Гердером.

Політична культура являє собою сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасників даної системи. Це – суб’єктивна сфера, що лежить у підґрунті політичний дій і надає їм значення.

Як частина культурної системи суспільства, політична культура вбирає в себе лише ті культурні елементи, які діють в політичному процесі.

Як компонент політичної системи політична культура концентрує в собі соціально-психологічні чинники.

Поняття політична культура, по-перше, характеризує не лише політичну свідомість, але й політичну поведінку. Свідомість настільки включається в політичну культуру, наскільки вона обумовлює поведінку громадян.

По-друге, поняття політична культура охоплює не всю політичну свідомість і не всю політичну поведінку, а лише їх сталі типові прояви.

По-третє, поняття політична культура відбиває не просто сукупність політичних стереотипів суспільства, а типовий комплекс ідеальних уявлень про політику, який упіймає в себе розуміння того, якою повинна бути політична система.

Політична культура – це сукупність індивідуальних стосунків і орієнтацій до політичних об’єктів, які базуються на певному рівні політичної ідеології та суспільної психології. Політична культура формується на протязі життя багатьох генерацій і обіймає ідеї, переконання, концепції щодо взаємостосунків різних суспільно-політичних інституцій, політичні традиції, звички, норми політичної практики, індивідуальний та громадський досвід, емоції.

Структура політичної культури

Культура політичної свідомості являє собою типовий для тієї або іншої соціальної спільноти комплекс політичних уявлень, цінностей, переконань, традицій, установок та орієнтацій, які є включеними в політичну діяльність. Політичні уявлення – то образи політичних об’єктів, які формуються свідомістю людини як безпосередньо на підставі індивідуального досвіду.

Політичні переконання за своєю сутністю є усвідомленими потребами особи, ще спонукають її до певних дій у царині політики.

Політичні традиції – нормативні зразки політичної поведінки, які історично склалися, передаються з генерації в генерацію та зберігаються на протязі тривалого часу.

Політичні установки характеризують схильність суб’єкта до певних форм активності в певних ситуаціях.

Політичні орієнтації – то установки, які ґрунтуються на системному уявленні об’єкта про цілі, план та засоби здійснення політичних дій, які він має виконати або вже виконує.

Культуру політичної поведінки можна визначити як сукупність типових для тієї або іншої соціальної спільноти форм, зразків та норм політичної участі та політичної діяльності.

Політична діяльність – це категорія, яка характеризує активність політичних інститутів. Індивід настільки може займатися політичною діяльністю, настільки він є включеним у структуру того або іншого політичного інституту.