- •1.Політологія як наука План:
- •Структура науки про політику
- •Методи політології
- •Завдання, цілі та функції політології
- •Функції політології:
- •Політика як суспільне явище
- •Походження політики
- •Сутність політики: властивості, структура, функції
- •Політика як мистецтво можливого
- •Ресурси влади
- •Структура влади
- •Реалізація і легітимність влади
- •Поняття і типи легітимності влади.
- •3. Політична система суспільства
- •Поняття політичної системи
- •Функції політичної системи суспільства:
- •Механізм функціонування політичної системи
- •Типи політичних систем
- •Громадянське суспільство – основа демократичної політичної системи
- •Для роздумів про найважливіше в Україні
- •Громадянське суспільство
- •Механізм стримань і противаг на прикладі сша
- •Судова влада
- •Виконавча влада
- •4.Держава у сучасному суспільстві
- •Походження, зміст, сутність та ознаки держави
- •Державне управління і устрій
- •Правова держава та її характеристики
- •Федерації Суб’єкти федерації Державний устрій України
- •5. Проблемна інституційна характеристика президентства та парламентаризму
- •Загальна характеристика інституту президентства
- •Моделі президентської влади
- •Парламентаризм як форма представницької влади
- •Функції парламенту:
- •Структура парламенту
- •За і проти бікамералізму в Україні
- •Бікамералізм як проблема в Україні.
- •6. Демократія в політичному житті суспільства
- •Демократія як спосіб організації суспільного життя.
- •Поняття демократії.
- •Концепції демократії
- •«Демократія - народовладдя»
- •Первинні принципи демократії та звичайні її ознаки.
- •Прийняття рішень за більшістю і підпорядкування меншості більшості у їх реалізації.
- •Сутнісне визначення демократії.
- •Перехід від тоталітаризму до демократії на прикладі Польщі
- •7. Політичне лідерство та еліта
- •Політичне лідерство як явище
- •Класифікації політичного лідерства
- •Поняття про політичні еліти
- •Класифікація політичних еліт
- •Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт
- •Моделі політичних еліт:
- •Загальний Портрет політика
- •8. Політичне поле та політичний процес й прогнозування.
- •Інституалізація політичного поля
- •Закони політичного поля
- •Політичний процес
- •Політичне прогнозування
- •9. Політична культура
- •Політична культура як соціальний феномен
- •Структура політичної культури
- •Типологія політичних культур
- •Сутність і детермінанти політичної соціалізації.
- •10. Політична свідомість та політична ідеологія
- •Структура політичної свідомості
- •Ментальні особливості українства.
- •Ідеологія та її концептуальні засади
- •Типи ідеологій
- •11. Політичні партії, суспільні рухи та виборчі системи
- •Політичні партії
- •Періодизація розвитку партійної системи в Україні
- •Суспільні рухи та їх роль
- •Сутність та функції виборів.
- •Функції виборів:
- •Типи виборчих систем.
- •12. Етнополітика
- •Шлях до нації
- •Академічний етап
- •Культурна фаза
- •Політичний етап
- •Націоналізм
- •Держава імперська і держава національна
- •Імперська держава
- •Національна держава
- •Політико правові засади політичної нації
- •Національно-державні
- •Національно-етнічні
- •13. Сучасна глобалістика та модернізація
- •Глобальні проблеми сучасності
- •Сучасні геополітичні поля
- •Теорія модернізації.
- •Декілька моделей модернізації:
- •Етапи модернізації
Типи ідеологій
Однією з найвідоміших класифікацій ідеологій є розподіл за ідейно-політичним спектром як логічно впорядкованою сукупністю політично значимих ідеологічних течій та напрямків і їх носіїв (політичних партій та рухів), що активно впливають на політичні процеси у суспільстві. За ідеологічним спектром розрізняють лівих, центристів та правих.
Крайній лівий фланг займають ліві екстремісти, що орієнтуються на силові, нелегітимні та протиправні методи політичної боротьби за комуністичні ідеї вирівнювання, націоналізацію та ліквідацію інституту приватної власності.
Далі знаходяться радикали, що є прибічниками революційних і радикальних методів перетворення суспільства на комуністичних та соціалістичних принципах.
Соціалізм — політична ідеологія, що відстоює в якості основних пріоритетів ідеали суспільної (колективної) власності, колективізму, егалітаризму та всезагальної рівності, широкого державного регулюючого втручання у різні сфери життєдіяльності.
Ще далі – власне ліві: комуністи та соціалісти. Втім, розмаїття соціалістичних партій та течій таке, що частина з них разом з соціал-демократами та комуністами складає лівий центр. Загальними поглядами лівої частини спектру є пріоритет рівності, свободи, прав людини, сильні соціальні програми, регулююче втручання держави у суспільно-політичне життя та економіку.
Анархізм – являє собою сукупність політичних орієнтацій і течій, які відносяться до держави, як до джерела війни репресій, соціального паразитизму, тому руйнування держави розглядається як головна передумова радикального удосконалення суспільних відносин. Анархісти негативно ставляться до існування політичних партій, суспільних організацій, оскільки їх діяльність спрямована на завоювання влади держави. Анархісти відстоюють ідею використання терору як способу боротьби проти держави.
Центристи поділяються на лібералів, які переконані у поступовому еволюційному розвитку суспільства за допомогою обережних реформ та поміркованих, що погоджуючись із існування недоліків дуже обережно ставляться до найменших реформаторських зусиллях, вбачаючи в них загрозу погіршення соціально-політичного стану суспільства.
Лібералізм — (лат.: liberalis - вільний) політична ідеологія, що відстоює в якості основних пріоритетів індивідуалізм, права та свободи людини, правову й політичну рівність, терпимість та плюралізм як головні принципи соціально-політичної взаємодії, широку участь громадян у політиці через різноманітні форми представництва
Правий центр займають лібералісти, які відстоюють максимізацію індивідуальної свободи, насамперед свободи особистого вибору та рівних можливостей, обмеження державного втручання у соціально-економічну сферу, принцип вільної конкуренції у всіх сферах життєдіяльності.
Неолібералізм – прибічники якого відстоюють розуміння обмеженості ринку, як єдиного механізму регулювання економічних і суспільних відносин, хоча основою його господарства ними визнається ринковий механізм і вільна конкуренція, але роль держави в цьому значно обмежена. Вона тільки підтримує умови регулювання економічної рівноваги та передачі інформації про стан кон’юнктури забезпечення головних соціальних послуг.
Класичні праві – консерватори – виступають за збереження існуючих владних відносин, елітизм, авторитет та недоторканість приватної власності, обмеження державного регулювання та соціальних програм, рівність можливостей. Вони негативно відносяться до будь-яких перетворень ліберального спрямування. Далі знаходяться традиціоналісти, котрі протиставляють сучасним цінностям традиціоналістським сприймають суспільство як продукт органічного соціально-історичного розвитку, якому протипоказані волюнтаристські експерименти. Традиціоналістам притаманна стриманість по відношенню до ідеї свободи для мас та апологетизація елітизму й суспільної ієрархічності як наслідків вродженої нерівності людей.
Консерватизм — (лат.: conservare – охороняти, зберігати) політична ідеологія, що відстоює в якості основних пріоритетів підтримку морально-етичних засад суспільства, існуючих політичних інститутів та традиційних цінностей, природну еволюційність розвитку суспільства, стабільність і порядок.
Неоконсерватизм – синтезує ідеї традиційного консерватизму та деякі положення ліберальної соціалістичної та інших доктрин і відстоює пошук «золотої середини» між абсолютним пріоритетом ринкових відносин та повною державною регламентацією.
Технократизм – сукупність теорій та основаних на них методів трактування із засобів вирішення політичних проблем, які витікають із впевненості в тому, що технічна еволюція здійснює вирішальний вплив на подальший розвиток політичної системи.