Ресурси влади

Ресурси поділяються на утилітарні, примусові, нормативні, економічні, соціальні, культурно-нормативні, демографічні.

Утилітарні ресурси – це матеріальні й соціальні блага, пов’язані з повсякденними інтересами людей.

Примусові ресурси – це звичайно заходи адміністративного впливу, які використовуються у випадках, коли утилітарні виявляються неефективними. Нормативні ресурси влади включають засоби впливу на внутрішній світ людини, її ціннісні орієнтації і норми поведінки.

Економічні ресурси – це матеріальні цінності, необхідні для суспільного виробництва.

Соціальні ресурси – це здатність змінювати (підвищувати, знижувати) соціальний статус, ранг або місце в соціальній стратифікації.

Культурно-нормативні ресурси - це знання й інформація, а також засоби їх отримання і поширення: інститути науки й освіти.

Силові ресурси включають у себе апарат фізичного примусу, який має в своєму розпорядженні зброю і спеціально навчених людей.

Демографічні ресурси є доволі специфічними, універсальними і багатофункціональними, вони створюють усі інші ресурси.

Структура влади

Влада – воістину багатоаспектний феномен. Вона виглядає наступним чином:

- Соціальна влада щільно пов’язана з економічною, що передбачає розподіл матеріальних благ, означає розподіл станів у соціальній структурі, визначення статусів, посад і привілеїв.

- Духовно-інформаційна влада – це влада, здійснювана за допомогою наукових знань та інформації.

- Політико-силова влада – це влада, яка опирається на силові ресурси і означає контроль за людьми за допомогою легального застосування фізичної сили або загрози її застосування.

Типологія влади за змістом: інституційна і не інституційна.

Перша організована у формі різних установ із структурами керівних і підлеглих рівнів.

Друга на відміну від першої, не формалізована, вона реалізується при відсутності чітко виражених керівних і виконавчих ланок.

За кількісною ознакою, одноосібна (монархічна, самодержавна, диктаторська), олігархічна (влада згуртованої групи) і поліархічна (множинна влада ряду інститутів).

За соціальним типом управління – монархічна і республіканська. Демократична і авторитарна, при цьому остання може бути деспотичною, тоталітарною.

Реалізація і легітимність влади

Реалізація влади – це стрижнева проблема науки про політику. Влада реалізується не лише відкрито. Дослідники, розрізняють очевидну й приховану влади. У найзагальнішому вигляді ефективність реалізованої влади – це її результативність, тобто ступінь втілення нею тих функцій і очікувань.

Важелі, що роблять демократичну владу ефективною. Перший з них – це розподіл демократичної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу й судову.

Поділ влади на три гілки гарантує її від узурпації і забезпечує ефективну реалізацію. Другий важіль – владне панування в суспільстві не окремої особи, а закону, а також рівність громадян перед законом. Влада закону захищає суспільство від можливої суб’єктивістсько-волюнтаристської діяльності правителів.

Третій важіль – сполучення демократичною владою обох її сторін: примусу як силового панування, і примусу як усвідомленої підлеглості громадян законові.