Типи політичних систем

Кожна країна має свою унікальну й неповторну політичну систему, специфіка якої зумовлена особливостями соціально-культурного, економічного і міжнародного середовища її існування, історичними традиціями розвитку самої політичної системи.

Поділ політичних систем на демократичні й недемократичні дуже поширений у сучасній політичній науці та політичній практиці. Основи такої типології базуються на використовуванні двох критеріїв: характеру політичного режиму і рівня розвитку громадянського суспільства. Поняття «політичний режим» характеризує засоби і методи виявлення політичної влади. Політичні режими, що переважно спираються на такий метод вияву політичної влади, як насильство, вважають недемократичними. Демократичний політичний режим базується на волевиявленні більшості через голосування, а в реалізації цієї волі спирається на закон.

Недемократичні політичні системи часто позначаються терміном «автократія» (від грецького autokrateia – самовладдя, самодержавство.) Автократію розуміють як необмежену владу однієї особи або групи осіб. Із давнини аж до ХХ ст. автократія була домінуючою формою виявлення політичної влади.

У ХХ столітті автократичні системи поділяють на авторитарні й тоталітарні. Ті й інші базуються на недемократичному політичному режимі. Для авторитарної політичної системи (авторитаризму) характерною є необмежена влада однієї людини (диктатора, монарха) або групи людей (політична партія, військова хунта, та ін.). Безжальна (або надто жорстка) стосовно своїх суперників, авторитарна система доволі нейтрально до діяльності, яка не загрожує її правлінню.

На відміну від авторитаризму, тоталітарна політична система контролює усі сфери громадського життя, втручається у приватне життя людини. Авторитаризм вимагає слухняності, тоталітаризм – покори й обожнювання.

Політичні системи багатьох країн мають перехідний (від тоталітаризму до автократизму, від авторитаризму до демократії та ін.) або проміжний, характер (поєднують у собі елементи тоталітаризму й автократизму, авторитаризму і демократії). Так політичні системи існують, як правило, у країнах, що розвиваються, де громадянське суспільство відносно нерозвинене, а політичні режими зберігають доволі багато ознак авторитаризму.

Політична система України, як і політичні системи більшості інших пострадянських країн, являє собою перехідну форму, для якої характерні здійснення демократичних перетворень, подолання спадщини тоталітаризму в політичній, соціально – економічній та духовно-ідеологічних сферах.

Громадянське суспільство – основа демократичної політичної системи

Громадянське суспільство під яким розуміють автономну й безпосередньо не залежну від держави систему громадських інституцій, між особистих та між групових відносин. Мова йде про такі інституції як родина, церква, засоби масової інформації, інститути культури, професійні, наукові та інші недержавні організації, об’єднання тощо.

Громадянське суспільство є своєрідною мембраною, прикордонною сферою між політичною системою і громадянським середовищем. Рівень розвитку громадянського суспільства визначає ступінь незалежності громадян від держави.

Демократична політична система базується на демократичному політичному режимі і розвиненому громадянському суспільстві. Громадянське суспільство обмежує державу, передаючи або розподіляючи з її інститутами частину своїх регулятивних функцій в економічній, соціальній і духовній сферах громадянського життя.

Глобальне громадянське суспільство – планетарна сукупність усіх громадян світу, їх вільних об’єднань та асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що перебувають за межами новостворюваної глобальної держави, її директивного регулювання і регламентації, але гарантуються і охороняються згаданими вище політичними структурами глобальної держави.

Глобальне громадянське суспільство – є системою суспільних структур, відносин, свідомості і діяльності, незалежних від політичних структур (наддержавних, міждержавних і державно-національних), відносин.

Основні функції глобального-громадянського суспільства – забезпечення життєдіяльності соціальної, соціокультурної та духовної сфер глобального суспільства, їх самовідновлення та передачі від покоління до покоління.