Шлях до нації

Академічний етап

Наддніпрянська Україна: діяльність викладачів Харківського університету (1810-1830) – П.П. Гулак-Артемовський, Г.Ф.Квітка-Основ’яненко, І.І.Срезневський, Рославський та ін. – по відродженню літературної мови та писеменості; творчість Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, М. Гулака (Кирило-Мефодіївське братство) та інших діячів Київського університету 40-х рр.

Галичина: створення в 1835р. “Руської Трійці”, діяльність М. Шашкевича, І. Вагилевича, Я. Головацького

Галичина: починається з другої половини ХІХ ст. Перед першою світовою війною на західних землях діяло 3000 українських шкіл, 7 гімназій, 12 українських кафедр у Львівському університеті, видавалося з півсотні часописів, діяли товариства, спілки тощо.

Наддніпрянська Україна: культурологічний етап було блоковано репресіями і законодавством імперського уряду, використання української мови в друкованих творах, школах, театрі прирівнювалося к злочинної діяльності. Певне послаблення було зроблене під час революційних подій 1905-1907 рр. За часів української революції (1917-1920 рр.) уряди УНР намагаються підняти культурну сферу, але війна не сприяє цьому задуму. З 1923 р. Більшовицький уряд починає здійснювати політику українізації, проте в 30-х рр. Вона визнана помилковою; після війни починається негласна, але ефективна кампанія русифікації.

Культурна фаза

Політичний етап

На західних і східних землях перші політичні партії з програмами національного визволення виникають у 90-х років ХІХ ст.

Національно-визвольні змагання 1917-1920 рр.

Політична діяльність емігрантських кіл.

Боротьба ОУН-УПА у другій світовій війні.

Дисидентський рух.

Політичні процеси кінця 80-х і початку 90-х рр.

Структура української політичної нації за ступенем інтеграції і рівнем національної самоідентифікації населення

Ознакою нації є те, що люди ототожнюють себе із спільністю, наприклад, вважають себе українцями (в політичному сенсі) незалежно від походження.

За даними загальнонаціонального опитування 1994 р., українцям себе усвідомлюють лише 57% дорослого населення, лише росіянами – 11% решта (25-26%) виявляють подвійну орієнтацію

Національне ядро

Опозиція до нації

Національна периферія

Особи, що чітко ідентифікують себе з Україною, інтегровані у націю, визнають громадянство України, підтримують шлях на розбудову незалежної держави, на виборах підтримують національно-демократичні сили, центристів, праві партії

Люди, без певних переконань, політично пасивні, національна і громадянська свідомість у них не розвинуті, ідентичність непевна. В 1991 р. голосували за незалежність, але з такою ж легкістю можуть віддати свої голоси противникам, на виборах велика частка голосує за лівих

Особи, що мають стійкі антиукраїнські переконання, мріють про відновлення СРСР, або приєднання України до “Великої Росії”, мають сильну ностальгію за минулим, на виборах підтримують радикальні ліві сили, або праві угруповання, які обіцяють об’єднати Україну з Росією

ТИПИ НАЦІОНАЛІЗМУ

Ступінь довіри до своєї національної армії

Готовність або небажання захищати власну країну

Почуття належності до Європейського співтовариства

Почуття національної гордості

Довіра або недовіра до сусідніх країн

Націоналізм у “постнаціональній” період

(сучасна Європа)

П’ять ознак націоналізму у Західній Європі за Маттеєм Доганом (Франція)