Показники грамотності і рівня освіти населення. У практиці про народну освіту в країні судять насамперед по показниках грамотності та рівню освіти.

Грамотність населення — це вміння читати і писати або тільки читати на будь-якій мові. Освіта — це певна сукупність систематизованих знань, які одержані на певному ступені діючої системи навчання або самоосвіти.

Для характеристики грамотності населення та рівня його освіти використовують систему статистичних показників.

Про загальний рівень грамотності населення дає уяву чисельність людей, які уміють читати і писати. В країні прийнято загальний рівень грамотності населення обчислювати як відношення грамотних до чисельності населення в віці, починаючи з 9 років. Зараз діти поступають у школу в 7 років і навіть у 6, тобто стають грамотними значно раніше, ніж у 9 років. Проте для порівняння показників грамотності за різні роки вік 9 років прийнятий за початок відрахунку.

У міжнародній статистичній практиці по рекомендації ЮНЕСКО загальний показник грамотності населення обчислюють до населення 15 років і старше. Опубліковані в статистичних довідниках показники грамотності населення різних країн розраховують для населення різних вікових груп.

Часткові характеристики грамотності населення розраховують окремо для міського та сільського населення, чоловічого та жіночого разом з іншими ознаками: соціальною приналежністю, національністю, територією та ін. Вони розраховуються також по різних вікових групах (частіше 9—49 років).

Рівень освіти населення може бути охарактеризований абсолютними та відносними величинами.

Абсолютна величина — це чисельність людей, які одержали закінчену освіту на тому чи іншому ступені діючої системи навчання (початкова, середня, вища).

Відносні величини обчислюють як узагальнюючі, так і часткові. Узагальнюючі величини визначають відношенням чисельності всіх угруповань населення, які закінчили ту чи іншу ступінь навчання, включаючи і вищу, до загальної чисельності населення віком 10 років і старше. Проте в 10 років неможливо одержати не тільки вищу, але й середню освіту. Тому при такій методиці розрахунку знаменник відносної величини зменшує загальноосвітній рівень населення. Тому при розрахунку загальної величини рівня освіти в знаменнику повинна бути чисельність населення віком 25 років та старше, тобто населення, починаючи з умовного віку, в якому при звичайному навчанні у вузах досягається вищий рівень освіти.

Можуть бути розраховані також рівні освіти окремих вікових груп як відношення чисельності людей з освітою певного ступеня, до чисельності населення, починаючи з інших групувань за віком, що відповідають граничній тривалості навчання. Наприклад, рівень середньої освіти може бути обчислений відношенням чисельності людей, які одержали середню освіту, до населення 18 років та старше.

Рівні освіти розраховують окремо для міського та сільського населення, чоловічого та жіночого, для окремих соціальних групувань населення, для зайнятих в народному господарстві і ін. Вивчають рівні освіти в територіальному розрізі.

Джерелом даних для обчислення показників освіти є переписи населення, за якими обчислюють шість ступенів освіти: вищу, незакінчену вищу, середню спеціальну, середню загальну, неповну середню, початкову.

При вивченні рівнів освіти населення різних країн слід забезпечити порівнянність чисельника та знаменника цього показника. Тобто в чисельнику повинні бути порівняльні ступені освіти за їх змістом та тривалістю навчання, в знаменник включати однаковий для порівнюваних країн контингент населення. В противному разі можуть бути одержані невірні висновки.