Структура населення за економічною активністю

Безробітні у визначенні Міжнародної Організації Праці – особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

не мали роботи (прибуткового заняття);

шукали роботу або намагались організувати власну справу на обстежуваному тижні;

готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних також відносяться особи:

які приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів;

що знайшли роботу, чекають відповіді;

зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

які навчаються за направленням служби зайнятості.

Зареєстровані безробітні згідно Закону України „Про зайнятість населення” – це працездатні громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Працездатне населення в працездатному віці – особи у працездатному віці (чоловіки 16-59 років і жінки 16-54 років включно), за винятком непрацюючих інвалідів 1 і 2 групи та непрацюючих осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці.

Рівень безробіття – відношення (у відсотках) кількості безробітних до економічно активного населення (робочої сили) або до працездатного населення працездатного віку.

Економічно неактивне населення (поза робочою силою) — особи, які не можуть бути класифіковані як „зайняті” або „безробітні”.

До складу цієї категорії населення включаються:

учні та студенти;

пенсіонери;

особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

особи, які зневірились знайти роботу;

інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Втрати робочого часу – це час, який можливо було використати для роботи, але не відпрацьований з причин неявок з дозволу адміністрації (включаючи неявки з ініціативи адміністрації), прогулів та страйків.

Тема 4. Статистика рівня життя населення і бідності

План

1. Поняття «рівень життя», та його межі в статистичній практиці. Система показників рівня життя населення. Фактори, які впливають на рівень життя різних соціальних груп.

2. Статистичне вивчення бідності.

1. Поняття «рівень життя», та його межі в статистичній практиці. Система показників рівня життя населення. Фактори, які впливають на рівень життя різних соціальних груп

Кінцевою метою діяльності народного господарства країни є створення умов для реалізації вищої мети суспільного виробництва- найбільш повного задоволення зростаючих матеріальних та духовних потреб людей. Рівень задоволення цих потреб прийнято вважати характеристикою рівня життя населення. Всебічний аналіз цього поняття зумовлює оцінку матеріальних, культурно-побутових та соціальних умов життя різних груп населення і кожного їх члена. Таким чином, як і для характеристики будь-якого іншого суспільно-економічного явища, для вивчення рівня життя населення треба використовувати систему взаємозв’язаних економіко-статистичних показників.

Серед цих показників деякі мають вирішальне значення при оцінці рівня життя, інші відіграють другорядну, допоміжну, роль. Вивчення рівня задоволення потреб людей зумовлює вміння вірно користуватись двома поняттями: потреба та споживання. Потреба може бути визначена як відчуття, створене сприйняттям предмету. З часом комплекс цих відчуттів розширюється, і людина починає відчувати потребу в споживанні тих благ, що раніш в неї була відсутня. Тобто потреба може змінюватись у часі, але при цьому являє собою не стільки фізіологічну, персоніфіковану, скільки суспільну, соціальну категорію. При цьому динаміка потреб і споживання не збігається. Отже, сформулювати поняття рівня життя можна лише у взаємозв’язку потреб із споживанням.

Статистика не має можливості так чітко обчислити розмір конкретної потреби, як розмір споживання тих чи інших видів матеріальних та духовних благ. Різні опитування та розрахунки нормативів носять умовний характер, а одержані результати не мають великої міри довіри. Тому на практиці рівень життя населення характеризують не рівнем задоволення потреб, а рівнем споживання благ.

При цьому потреби не можна розглядати у відриві від виробництва. Від рівня розвитку виробництва залежить кількість благ, що споживаються населенням. Він визначає і рівень доходів, за які ці блага можуть бути придбані. Виробництво також само формує потребу: лише наявність можливості виробництва конкретних матеріальних благ (наприклад, холодильників) породжує саму потребу у них (потреба у холоді, яка весь час існувала у людини, неадекватна потребі у холодильниках, яка виникла лише з моменту створення їх). І хоч частина потреб задовольняється за рахунок суспільних фондів споживання, та частина доходів, що використовується населенням для придбання благ і має назву <<платоспроможний попит>>, може бути використана як показник узагальнюючої та обгрунтованої оцінки платних потреб.

Таким чином, показники, що характеризують та зумовлюють рівень життя населення, можуть бути умовно об’єднані в такі групи для оцінки:

Виробництва – показники національного доходу країни та його використання у народному господарстві;

Оцінки потреб – показники доходів та витрат населення;

Рівня потреб – показники споживання населенням матеріальних благ та послуг (у тому числі забезпеченість житлом);

Культурно-побутових умов життя – показники народної освіти та культури;

Соціальних умов життя – показники зайнятості та бюджету часу населення, охорони здоров’я та фізичної культури;

Демографічних наслідків зростання рівня життя- показники чисельності, складу та пересування населення.

Слід зазначити, що більшість з перелічених показників детально вивчають у інших розділах статистики.

Показники статистики соціальних умов життя населення. Cеред факторів, що зумовлюють обсяг та структуру споживання населенням матеріальних благ та послуг, поряд з розміром середньодушового доходу не менш важливими є соціальні та демографічні фактори. Соціальна орієнтація розвитку економіки, її спрямованность на створення кращих умов для гармонійного розвитку особи потребує обчислення і аналізу таких показників, які оцінюють тривалість робочого дня, робочого тижня, забезпечіність житлом, рівень розвитку ситеми охорони здоров’я та культури, рівень транспортного обслуговування, рівень розвитку складів, що забезпечують умови для занять населення фізкультурою та спортом тощо. Крім того, соціальні умови життя також характеризують за допомогою спеціальних показників статистики соціального забезпечення населення. Можливості поліпшення соціального забезпечення населення пов’язані із зростанням даржавного фонду соціального забезпечення, а також удосконаленням форм і методів його розподілу серед окремих груп населення. Отже, одним з головних є зростання кількості вільного часу. І це не тільки за рахунок скорочення тривалості дня, а й за рахунок поліпшення побутового обслуговування та інших факторів.

Для оцінки можливого розміру вільного часу окремих категорій трудящих проводять одночасні вибіркові обстеження, що організують частіш за все відділи статистики бюджетів населення. Крім того, подібні роботи проводять також науково-дослідні інститути та інши заклоди. Причиною великого інтересу багатьох організацій до вивчення розміру та структури вільного часу є те, що розвиток більшості галузей невиробничої і частково виробничої сфери пов’язаний з наявністю чи відсутністю вільного часу у населення. Це розвиток туризму та розширення занять населення фізичною культурою, будівництво нових палаців культури та покращення телевізійних програм, випуск техніки для домашніх робіт та садових ділянок і ін.

Під вільним часом прийнято розуміти той час, який людина може використовувати для задоволення потреб, не пов’язаних з забезпеченням нормальних умов життя для себе та членів своєї сім’ї. Тобто це та частина доби, яка залишається в розпоряженні людини після виключення часу на роботі (включаючи сюди й витрати часу, пов’язані з виконанням громадських обов’язків ), на транспорті, в магазині, на догляд за собою, квартирою, дітьми, на виготовлення й прийняття їжі та на сон. При встановлені розміру вільного часу слід брати до уваги особливості структури витрат часу робітників творчої праці (вчителів, конструкторів, учених, письменників), для яких поняття вільного часу асоціюється не з необхідністю шукати для цього часу додаткові заняття, а з можливістю продовження творчого процесу (підготовки до уроків, створення нових творів, техніки та культури). Ось тому складання методики проведення обстеження витрат часу та їх аналіз потребує серйозної підготовчої роботи, що зможе забезпечити достовірні результати.

Як порівнювати рівень життя населення різних країн? Одна із методик передбачає порівняння цін і зарплат в різних країнах. Для цього визначається, скільки годин праці повинен затратити середній працівник в порівнюваних країнах для того, щоб купити ідентичний споживчий кошик основних продуктів і послуг. Наприклад, журнал “World Economy Weekly” щорічно публікує міжкраїнні порівняння з розрахунками, котрі базуються на середніх зарплатах в промисловості, цінах на товари і послуги і обмінних курсах.

Показники статистики бюджетів сімей. В умовах товарного виробництва рівень доходів населення характерізує лише потенційну можливість задоволення його потреб. Об’єктивну оцінку реалізації цих можливостей можна провести, проаналізувавши структуру споживання сім’ями трудящих конкретних матеріальних благ і послуг. При цьому слід брати до уваги, що використання узагальнюючих показників, які можуть бути обчислені за даними статистичної звітності, що складається на підприємствах та в установах галузей народного господарства, має обмежений характир. Вони не дозволяють розкрити закономірності формування рівня життя всього насилення, що складається із великої кількості груп людей, рівень життя яких зумовлений впливом різних за складом та рівнем впливу факторів. Тобто слід мати інформацію про показники доходів, витрат, споживання та інші в розоізі окремих соціальних груп населення.

Необхідні дані можна дістати єдиним способом – проведенням соціального обстеженн населення країни. В Україні, як і в інших країнах, інформацію про рівень життя населення одержують проводячи вибіркове обстеження бюджетів сімей трудящих.

Цю роботу виконують відділи статистики бюджетів сімей трудящих статуправлінь тих територій, де обстеження проводяться. Достовірність матеріалу видіркової сукупності забазпечується конкретним її форуванням. Для цього використовують метод механічної вибірки у межах типових груп в генеральнїй сукупності. Відбір сімей трудящих в кожній групі має свої особливості, але єдиний методологічний підіхід. Обстеженню на добровільних засадах піддано майже 0,5% сімей трудящих. Формування сукупності сімей виконують шляхом дворівневої вибірки: на 1етапі за галузевими ознаками відбирають підприємства, з яких на 2 етапі здійснюють відбір сімей з урахуванням рівня зарплат. Рівень репрезентативності вибіркової сукупності оцінюють порівнянням середньої заробітної плати та структури трудящих вибіркової та генеральної сукупностей.

Порядок збору інформації про бюджети розроблено так, щоб забезпечити максимальну достовірність статистичних даних. Для цього статистик два рази на місяць відвідує сім’ї, що обстежуються, де заповнює форму << Бюджет сім’ї >>, яка складається на основі матеріалів опитування членів сім’ї на момент відвідування. З метою уточнення та повноти інформації статистик використовує також дані << Виписки з розрахункової відомасті >>, що заповнюється на підприємствах, де працюють члени сім’ї, дані <<Допоміжник записів грошових прибутків та безгрошового надходження >> та <<Допоміжник записів грошових витрат>>, що видаються сім’ям щомісяця, дані документів, де вказано розмір доходів та витрат грошей по окремих позиціях бюджету (ощадні книжки, квитанції про поштові перекази, товарні чеки, проїзні квитки та ін.).

Форма <<Бюджет сім’ї>> дає змогу дістати інформацію про склад сім’ї, використання праці членів сім’ї, грошові доходи з урахуванням вартості комунально-побутових послуг, що надоються за рахунок підприємства, покупки та грошові витрати на покупку товарів, наявність та рух худоби і витрати кормів на її утримання, інші грошові витрати. Наявність додаткових документів, що аналізуються водночас з даними <<Бюджету сім’ї>>, дозволяє значно розширити коло питань, що вирішуються статистикою бюджетів сімей. Так, форма <<Контрольний зошит>> містить відомості про житлові умови сім’ї, виплати та пільги з суспільних фондів споживання, наявність предметів культурно-побутового призначення, збір продуктів на присадибній ділянці, інші форми містять інформацію про харчування членів сім’ї в підприємствах громадського харчування та дитячих закладах.

Матеріали cтатистики бюджетів сімей обробляють на ЕОМ з метою створення групувальних таблиць у розрізі громадських груп, аналітичних таблиць в розрахунку на 100 сімей, а один раз на три роки – групувальних таблиць за розміром середньодушового доходу та за іншими соціально-економічними ознаками. Але наявність такого масиву даних, а також великої кількості проблем, що можуть бути вирішені тільки з використанням ЕОМ, зумовлює застосування усіх методів соціально-економічної статистики при аналізі одержаної інформації. Так, основні закономірності споживання окремих видів матеріальних благ та послуг можуть бути вивчені лише за допомогою методів кореляційно-регресійного аналізу, про що більш докладно буде сказано нижче.

Фактори, які впливають на рівень життя.

Підвищення рівня життя перш за все експерти пов’язують з економічним підйомом, але при цьому наголошують на тому, що економічне зростання не сприяє людському розвитку, якщо воно є:

• зростанням без зайнятості (зростання економіки без створення нових робочих місць);

• безжалісним зростанням (зростанням, при якому його плоди в основному дістаються багатим при подальшому зубожінні бідної частини населення);

• зростанням без права голосу (зростання в сфері економіки не супроводжується розвитком демократії);

• зростанням без збільшення культурної спадщини (зростання, яке призводить до втрати культурної своєрідності);

• зростанням без майбутнього (зростання, при якому сучасним поколінням споживаються ресурси, які знадобляться майбутнім поколінням).