22 Психологічні особливості професійного спілкування.

Загальні соціально-психологічні закономірності професійного спілкування Як вже зазначалося вище, однією зі складових професійного спілкування є комунікативна сторона. Під комунікативною стороною спілкування розуміється власне сам процес обміну інформацією між людьми. Цей обмін здійснюється за допомогою вербальних і невербальних засобів комунікації. Вербальна комунікація передбачає використання мови з її багатою фонетикою, лексикою, синтаксисом. Мова - найважливіший інструмент професійного спілкування, форма існування мови, який функціонує і безпосередньо проявляється в ній. Мова, мова, мислення тісно пов'язані з діяльністю людей у ​​процесі їх спілкування між собою. У промові виражаються соціально-психологічні особливості людини, особливості його мислення, спрямованість, відношення до об'єктивної реальності, в тому числі і до використання самої мови. Юристам постійно доводиться вдаватися до різних мовним формам, оцінювати особливості мовної поведінки інших осіб. Перш за все, до чужої мови слід ставитися як до джерела інформації, зокрема як до джерела доказів але справі. Проте повідомляється інформація може набути сили доказів лише у тому випадку, якщо мова свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого протікає в певному процесуальному режимі, якщо вона набула форми свідчень. Оскільки мова юриста має певне громадське звучання, до неї пред'являються підвищені вимоги, ігнорування яких негативно впливає на його професійний авторитет. Суттєво доповнюють мовна поведінка засоби невербальної комунікації, До них, зокрема, відносяться: жести, міміка, пози, просторове розташування сторін, різні засоби вокалізації мовлення (якість голосу, його діапазон, тональність), темп мови, паузи, плач, сміх, покашлювання і т.п. Розглянемо перцептивну бік спілкування. У процесі спілкування між його учасниками відбувається активне взаємне сприйняття сторін. У процесі міжособистісного сприйняття завжди присутні не тільки уявлення про іншу людину, а й уявлення про самого себе, що, взаємно збагачуючись, допомагають поглянути на співрозмовника, на самого себе як би крізь призму тих образів, які виникають у постійній взаємодії з різними людьми. Якщо співвіднести себе зі своїм партнером по спілкуванню, починаєш краще розуміти його мотиви, вчинки, більш адекватно в емоційному відношенні реагувати на них. Це уподібнення себе іншому в процесі спілкування отримало назву ідентифікації. Ідентифікація є одним з найпростіших способів розуміння іншої людини. Важливу роль у встановленні психологічного контакту на початковій стадії спілкування, як, втім, і в ході подальшого розвитку діалогу, грають і інші соціально-психологічні явища: емпатія, рефлексія, стереотипізація та ін Емпатія на відміну від раціонального розуміння поведінки людини (ідентифікації) передбачає емоційний відгук, своєрідне прочувствованіе того, що він переживає, співчутливе ставлення до нього. Перше враження про людину в соціальній психології розглядається в якості складного психологічного феномена, що включає в себе, за визначенням А.А. Бодалева, чуттєвий, логічний та емоційний компоненти. На формування першого враження про людину впливають такі чинники: а) особливості його зовнішнього вигляду і поведінки; б) ситуація, той соціальний фон, на якому сприймається даний суб'єкт, в) суб'єктивний фактор, тобто наші особистісні якості, психічний склад, відношення до різних сторін дійсності. Роль описаних вище феноменів виключно велика. Якщо юрист в процесі спілкування не помічає їх впливу на розвиток міжособистісних відносин, вони починають активно проявляти себе в ролі комунікативних бар'єрів, що перешкоджають встановленню психологічного контакту і взаєморозуміння сторін. Особливо наочно процес такої взаємодії людей можна побачити, використовуючи так званий трансакційний аналіз, який дозволяє на найпростішому рівні розглядати дії учасників спілкування під час діалогу з позицій, які займає кожний з них, у різних комунікативних ситуаціях, вдаючись до різних стилів рольового звернення один до одного. Як пише Г.М. Андрєєва, «кожна ситуація диктує свій стиль поведінки і дій: у кожній з них людина по-різному« подає »себе, а якщо ця самоподача неадекватна, взаємодія утруднено». Також важливу роль відіграють тимчасові умови спілкування, особливо коли має бути обговорювати ті чи інші питання за наявності суттєвих розбіжностей. У таких ситуаціях рекомендується залишати резерв часу, щоб виключити всілякі «накладки». Гострий дефіцит часу, ситуація, в якій одному з учасників «колись» вести грунтовну розмову, як правило, призводять до передчасного згортання діалогу, появи напружених відносин сторін, до їх взаємного нерозуміння. У продуктивному конфлікті при різних цілях і позиціях, протилежних поглядах на проблему учасників взаємодії (як і в деструктивному конфлікті) в той же час зберігається потреба знайти спільні взаємоприйнятні підходи і способи вирішення конфлікту, і, що особливо важливо, у ньому відсутній посягання на особистість, її статусно-рольовий становище. Тобто продуктивний конфлікт містить в собі початку кооперативного взаємодії. Успішність комунікаціі можлива при дотриманні 4 ознак: Інформативності 2)Істонність3)релевантність 4)Ясність,чіткість