- •1 Предмет і структура курсу «Українська мова (на професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •2 Мова як засіб професійного спілкування.
- •3 Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •4 Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •5 Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів.
- •6 Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •7 Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •8 Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •9 Сучасна українська ділова мови: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •10 Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документа.
- •Властивості документа
- •Структура документа
- •11 Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •12 Культура мови і мовлення. Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •13 Мовленнєвий етикет - невід'ємний етикет професійної культури юриста.
- •14 Правила культури спілкування (за і.Томаном).
- •15 Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •17 Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •18 Правові та етичні обмеження під час діяльності правочинців.
- •19 Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.
- •20 Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •21 Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила кришки та самокритики. Культура телефонного діалогу.
- •Основні вимоги до етикету телефонної розмови
- •22 Психологічні особливості професійного спілкування.
- •23 Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •24 Закон про мови в Українській рср - нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •25 Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •26 Державна мова та її функції.
- •Функція науки
- •27 Функції мови в суспільстві
- •28 Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •29 Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів.
- •30 Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •31 Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
- •32 Просте і складне речення у юридичному документі.
- •33 Документ - основний вид ділового мовлення.
- •34 Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.
- •35 Види документів та їх класифікація.
- •36 Документи юридичного фаху.
- •37 Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •38 Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •39 Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.
- •40 Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Лист запит, нагадування, відповідь, прохання
- •Види офіційного листування
- •41 Етикет ділового листування.
- •42 Кореспонденція за характером інформації.
- •43 Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •44 Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •45 Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
- •46 Позовна заява.
- •47 Протокол слідчої дії. Стаття 85. Протокол слідчої дії
- •48 Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію.
- •49 Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •50 Лексика сучасної української мови з погляду її походження.
- •51 Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика.
- •52 Канцеляризми та штампи.
- •53 Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •54 Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права
- •55 Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
- •56 Запозичення в юридичній термінології.
- •58 Міжмовні пароніми.
- •59 Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні
- •61 Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.
- •62 Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •64 Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
- •66 Особливості використання займенників у діловому мовленні.
- •69 Особливості українського правопису.
- •70 Орфоепічні норми.
- •71 Систематизація правил орфографії.
- •72 Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.
- •73 Правопис складних іменників та прикметників.
- •74 Правопис прислівників.
- •75 Написання слів з великої літери.
- •76 Особливості доречного слововживання.
- •77 Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи словників.
- •78 Багатозначні слова та омоніми.
- •80 Доручення, оголошення, запрошення.
- •81 Доповідна записка.
- •82 Вербальне і невербальне спілкування.
78 Багатозначні слова та омоніми.
Переважна більшість слів української мови — багатозначні. Властивість слова вживатися у різних контекстах з різними значеннями називається багатозначністю або полісемією. Багатозначні слова можуть мати кілька значень, одне з яких пряме (первинне), а інші
— (за подібністю) — переносні (вторинні). Так, слово поле в сучасній українській мові вживається у таких значеннях:
- рівнина, простір: По діброві вітер віє, гуляє по полю;
- оброблена під посів земля: пшеничне поле;
- великий рівний майданчик, спеціально обладнаний і призначений для чогось: футбольне поле;
- робота, дослідницька діяльність: поле діяльності;
- простір, у межах якого проявляється дія якихось сил: магнітне поле, електричне поле;
- галузь діяльності, нива: поле науки;
- чиста смуга упродовж краю зошита, у книзі: широкі, вузькі поля;
- край капелюха: капелюх із загнутими полями;
- місце, де відбувався бій: поле битви;
- простір, охоплений зором: поле зору;
- фон під візерунком: червоні квіти на чорному полі
Омоніми — слова, різні за значенням і однакові за звучанням. Наприклад, слово губа у різному контексті має різне значення. У словосполученнях пухлі губи, тонкі губи — це рухомі шкірно-м’язові складки, що утворюють край рота; у словосполученні Онезька губа — назва затоки; у словосполученні сидіти на губі — це слово має те саме значення, що й гауптвахта. Слово кущ — це деревоподібна рослина без головного стовбура: кущ шипшини. Але у словосполученні школи районного куща воно має значення групового об’єднання навчальних закладів. Так само слово заєць — тварина класу гризунів з довгими вухами, але у словосполученні їхати зайцем має вже зовсім інше значення — безбілетний пасажир. У наведених прикладах слова губа, кущ, заєць однаково звучать у різних контекстах, але в тих же контекстах мають різне значення, тобто виступають омонімами. Не у всіх випадках можна чітко розрізнити омоніми та багатозначності слова, що пояснюється розвитком багатозначності слова і подальшою появою омонімів: ручка кулькова і ручка в дитини.
79 Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у юридичному тексті.
Складноскорочені слова (абревіатури), утворені з початкових букв або звуків, незалежно від написання словосполучення пишуться великими буквами (крапки між ними не ставляться): Міністерство внутрішніх справ — МВС, житлово-ек-сплуатаційна контора — ЖЕК, державна автоінспекція — ДАІ, мале підприємство — МІГ, виробниче об'єднання — ВО, Українська республіканська партія — УРП.
Великими буквами пишуться також складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: МАТО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, УЄФА.
Але малими буквами пишуться: загс, вуз (від російського вьісшее учебное заведение).
Великими й частково малими буквами пишуться складно-скорочені слова на зразок Демократична партія України — ДемПУ, Конгрес української інтелігенції — КУІн.
Якщо складноскорочені іменники, утворені з початкових букв або звуків, відмінюються, то закінчення біля них дописуються малими буквами: ЛАЗи, у ЖЕКу, з ВАКом.
У складноскорочених словах, утворених іншими способами, усі частини пишуться з малої букви: районна державна адміністрація — райдержадміністрація, завідувач господарства — завгосп.
Але власні складноскорочені назви пишуться з великої букви: Дніпрогес, Донбас, Укрінбанк.
Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Наприклад, пишемо: 4 кг, читаємо: чотири кілограми.
Слова на письмі скорочуються на приголосний: громадянин — гр., добродій — д., пан — п., наприклад — напр., область — обл., імені — ім., і так далі — і т. д.; але: нашої ери — н. є., острів — о.
У кінці графічних скорочень ставиться крапка: півн.-сх. {північно-східний), проф. (професор), р. {рік). Але крапка не ставиться при скорочених назвах метричних мір: 5 кг, 10 км, 2 год ЗО хв, 4 мкФ тощо. Не ставиться крапка й між подвоєними буквами, що вказують на множину: pp. — роки, mm. — томи, пп. — пани.
Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місці пропущених букв ставиться лише дефіс (без крапки): видавництво — вид-во, район — р-н, фабрика — ф-ка, товариство — т-во. Такі скорочення не розриваються для переносу.
Частини скороченого словосполучення іноді розділяються похилою рискою: поштова скринька — п/с, військова части на — в/ч, метрів за хвилину — м/хв.
Не виділяється й префікс су- в слові сусід, префікс об- у слові обруч (колись дослівно означало «навколо руки») — і тепер ці слова сприймаються як непохідні. Внаслідок спрощень збільшується кількість коренів у мові.