- •1 Предмет і структура курсу «Українська мова (на професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •2 Мова як засіб професійного спілкування.
- •3 Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •4 Поняття усного та писемного мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •5 Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів.
- •6 Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •7 Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •8 Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •9 Сучасна українська ділова мови: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •10 Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документа.
- •Властивості документа
- •Структура документа
- •11 Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •12 Культура мови і мовлення. Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •13 Мовленнєвий етикет - невід'ємний етикет професійної культури юриста.
- •14 Правила культури спілкування (за і.Томаном).
- •15 Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •17 Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •18 Правові та етичні обмеження під час діяльності правочинців.
- •19 Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.
- •20 Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •21 Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила кришки та самокритики. Культура телефонного діалогу.
- •Основні вимоги до етикету телефонної розмови
- •22 Психологічні особливості професійного спілкування.
- •23 Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •24 Закон про мови в Українській рср - нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •25 Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •26 Державна мова та її функції.
- •Функція науки
- •27 Функції мови в суспільстві
- •28 Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •29 Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів.
- •30 Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •31 Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
- •32 Просте і складне речення у юридичному документі.
- •33 Документ - основний вид ділового мовлення.
- •34 Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.
- •35 Види документів та їх класифікація.
- •36 Документи юридичного фаху.
- •37 Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •38 Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •39 Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.
- •40 Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Лист запит, нагадування, відповідь, прохання
- •Види офіційного листування
- •41 Етикет ділового листування.
- •42 Кореспонденція за характером інформації.
- •43 Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •44 Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •45 Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
- •46 Позовна заява.
- •47 Протокол слідчої дії. Стаття 85. Протокол слідчої дії
- •48 Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію.
- •49 Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •50 Лексика сучасної української мови з погляду її походження.
- •51 Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика.
- •52 Канцеляризми та штампи.
- •53 Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •54 Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права
- •55 Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
- •56 Запозичення в юридичній термінології.
- •58 Міжмовні пароніми.
- •59 Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні
- •61 Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.
- •62 Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •64 Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
- •66 Особливості використання займенників у діловому мовленні.
- •69 Особливості українського правопису.
- •70 Орфоепічні норми.
- •71 Систематизація правил орфографії.
- •72 Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.
- •73 Правопис складних іменників та прикметників.
- •74 Правопис прислівників.
- •75 Написання слів з великої літери.
- •76 Особливості доречного слововживання.
- •77 Словники енциклопедичні, перекладні, тлумачні та інші типи словників.
- •78 Багатозначні слова та омоніми.
- •80 Доручення, оголошення, запрошення.
- •81 Доповідна записка.
- •82 Вербальне і невербальне спілкування.
44 Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
Це документ, у якому фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань, зборів, конференцій. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, а також рішення, прийняті в результаті обговорення.
Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа.
Протоколи загальних зборів (засідань, нарад) підписують голова й секретар, а протоколи засідань комісій — усі члени комісій.
Текст протоколу складається з двох частин: вступної та основної. У вступній частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та ініціали всіх присутніх. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складається окремо й додається, а в протоколі зазначається лише загальна кількість присутніх. У цій частині подається також порядок денний зборів з переліком питань, що розглядаються. Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ містить такі частини:
— слухали; — виступили; — ухвалили.
Слово СЛУХАЛИ, як правило, друкується великими літерами, після нього ставиться двокрапка. У наступному рядку з абзацу вказуються ініціали й прізвище доповідача, тема доповіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст додається.
Так само оформляється розділ ВИСТУПИЛИ.
У розділі УХВАЛИЛИ повністю записується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої й резолюційної частин.
За обсягом фіксованої інформації протоколи бувають трьох видів:
1) короткі (записуються обговорювані питання, прізвища доповідачів, прийняті рішення);
2) повні (відрізняються від коротких стислим поданням виступів доповідачів і учасників);
3) стенографічні (дослівно фіксують увесь хід засідання).
Реквізити:
Назва виду документа, яку пишуть посередині рядка.
Порядковий номер протоколу.
Назва зборів, конференції, засідання, наради із зазначенням їх характеру (загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада).
Назва установи, підприємства чи організації, де відбулися збори, конференція.
Дату проведення зборів, засідання, наради, яку пишуть нижче від назви організації з лівого боку. У цьому ж рядку з правого боку пишуть місце проведення (назву міста).
Кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка. При великій кількості присутніх на засіданні їх список складають окремо й додають, а в протоколі зазначають лише загальну кількість. Якщо кількість учасників сягає 10—12 осіб, то вказують усіх присутніх.
Посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії).
Порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах, нараді або конференції. Питання у порядку денному формулюють у називному відмінку.
Текст.
Перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;
Підписи керівників зборів, засідання, конференції (голови й секретаря).
45 Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
Незалежно від характеру й змісту діяльності підприємства, його організаційно-правової форми, структури та інших чинників, органи управління будь-якого рівня уповноважені видавати розпорядчі документи, а на керівника підприємства покладається персональна відповідальність за забезпечення встановленого порядку роботи з документами.
Основна функція розпорядчих документів — регулювати діяльність органу управління задля виконання поставлених перед ним завдань, одержання максимального ефекту від своєї діяльності та діяльності організації загалом. Розпорядчі документи виконують регулятивну функцію, спрямовану від суб’єкта управління (керівного органу) до об’єкта управління (підлеглих), тобто від керівника організації до керівників структурних підрозділів та їх працівників, забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх органів і ланок управління.
Залежно від способу (процедури) ухвалення рішень з певного питання розпорядчі документи групують у:
документи, ухвалені колегіально (колективним обговоренням та ухваленням рішень групою працівників — колегією, правлінням, комісією, радою, зборами тощо);
документи, що їх видає, одноосібно ухваливши рішення, керівник.
Отже, групу розпорядчих документів утворюють постанови, рішення, накази, розпорядження, вказівки.
Постанови — це адміністративні акти загального порядку, котрі не вичерпуються одноразовим виконанням і зберігають чинність (якщо не суперечать закону) до їх скасування. Ключове слово цього нормативно-правового акта — «ПОСТАНОВЛЯЄ:».
Розпорядження органів державної влади і управління вичерпуються однократним виконанням і чинні впродовж терміну, зазначеного в них, або ж до досягнення результату. Ключові слова цього номіналу розпорядчого документа — «ПРОПОНУЮ:», «ЗОБОВ’ЯЗУЮ:».
Наказ — це розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, організації, установи (далі — підприємство), що діє одноосібно в межах своїх повноважень задля вирішення основних і оперативних завдань.
Наказ як номінал розпорядчого документа видають керівники міністерств, відомств, відділів і управлінь виконкомів місцевих рад народних депутатів, керівники підприємств.
Розпорядження видають посадові особи задля вирішення організаційних і організаційно-технічних питань виробничо-господарської й адміністративної діяльності, що стосуються окремих ланок роботи.
Утім, у реаліях документування управлінської інформації відмінності між наказом і розпорядженням нерідко знівельовані. Навіть у межах однієї системи ті самі керівники з тих самих питань в одних випадках видають накази, в інших — розпорядження, а часом — і накази, і розпорядження.