64 Нормативність уживання граматичних форм прикметника.

Якісні прикметники утворюють просту й складену форми вищого і найвищого

ступенів порівняння. Проста форма вищого ступеня формується внаслідок

додавання до основи звичайного прикметника суфіксів -ш-, -іш-, -ч-,

напр.: інтенсивний – інтенсивніший, дорогий – дорожчий, а складена форма

– шляхом приєднання слів більш, менш до звичайних прикметників, напр.:

більш інтенсивний, менш дорогий. Проста форма найвищого ступеня

утворюється додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня (з

метою підсилення приєднуються префікси що, як), напр.: найінтенсивніший,

найдорожчий, а складена форма найвищого ступеня – внаслідок сполучення

слів найбільш, найменш зі звичайними прикметниками, напр.: найбільш

інтенсивний, найменш дорогий.

Не утворюють ступенів порівняння якісні прикметники із префіксами

ультра-, архі-, пре-, напр.: архіважливий, предобрий; що позначають

сталі ознаки, напр.: сліпий, глухий; слова віддієслівного творення з

префіксом не-, напр.: неплатіжний, неліквідний; прикметники дієслівного

походження, напр.: проданий, куплений; складні слова, напр.:

платоспроможний, самофінансований та інші.

Використання прикметників у ділових документах відзначається такими

особливостями: перевага надається прикметникам книжного походження,

аналітичним формам прикметників; присвійні прикметники замінюються

іменниками або відповідними прикметниковими формами; у М.в. одн. чол. та

сер.р. прикметників використовується закінчення -ому; для визначення

часу за роком вживаються відповідні прикметники у Р.в. без прийменника у

(в) або прислівник.

65 Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у професійних текстах.

66 Особливості використання займенників у діловому мовленні.

Займенник - це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники у мові вживаються для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. 

Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах. 1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм -у чийому, був відсутній якийсь час -був відсутній деякий час, сі продукти - ці продукти, цеї домовленості - цієї домовленості, казна-який звіт - невідомо який звіт, котрогось із присутніх - декого з присутніх, тая нарада - та нарада, абичим завершили - невідомо чим завершили, тії розробки - тієї розробки. Перші приклади є розмовними, діалектними. 2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток. 3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ - що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає..., учасники зборів, які проголосували..., контракт, що був підписаний... 4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання... 5. Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

67 Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.

Присудки:

А) переважно у теперішньому часі (дієслова) в значенні поза часовості

Б) використання теперішнього часу у значенні майбутнього, що підкреслює обов’язковість

В) наказовий спосіб використовується тільки в усному мовленні, у писемному діловому мовленні, у розпорядчих документах (наказ) використовується інфінітив. (прийняти, звільнити)

Г) вживання розщеплених присудків (допомогти – надати допомогу)

Або ж менш категорична безособова форма

68 Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в діловому мовленні.

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:

за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.;

з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.;

на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т. д.;

у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. д.