Основні завдання санітарної охорони ґрунту:

1) охорона ґрунту від забруднення побутовими викидами та відходами, які є шкідливими для здоров'я людини в наслідок наявності у них патогенних мікроорганізмів, яєць гельмінтів та комах – переносників інфекційних хвороб;

2) гігієнічна оцінка методів збирання, вивезення, знешкодження та утилізації промислових, сільськогосподарських і побутових викидів та відходів;

3) розробка та уніфікація методів дослідження з нормування і гігієнічної оцінки вмісту шкідливих речовин у ґрунті.

Заходи із санітарної охорони ґрунту можна розподілити на наступні групи:

1. законодавчі, організаційні та адміністративні заходи;

2. технологічні заходи, що спрямовані на створення маловідходних технологічних схем виробництва, які знижують до мінімуму утворення відходів, поліпшують технології знешкодження відходів тощо;

3. санітарно-технічні заходи, які передбачають збирання, видалення, знезараження та утилізацію відходів, що забруднюють грунт (санітарна очистка населених місць);

4. планувальні заходи, які стосуються вибору земельних ділянок для будівництва очисних споруд;

5. наукові заходи, які полягають у розроблені гігієнічних нормативів для здійснення адекватної оцінки санітарного стану ґрунту в разі надходження органічних, біологічних і хімічних забруднювачів.

Важливим гігієнічним критерієм ефективності заходів щодо санітарної охорони ґрунту від забруднення хімічними речовинами є ГДК їх у ґрунті. Під ГДК екзогенної хімічної речовини у ґрунті слід розуміти ту максимальну кількість її в ґрунті (в міліграмах на 1 кг абсолютно сухого ґрунту), яка у разі прямого контакту людини з нею гарантує відсутність негативної прямої або непрямої дії на здоров'я людини, її потомства, санітарні умови життя населення і самоочищувальну здатність ґрунту.

Отже, санітарна очистка населених місць передбачає виконання гігієнічних вимог, які пред'являються до правильної побудови і експлуатації установок і споруд, призначених для збирання, тим­часового зберігання, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації твердих і рідких побутових та промислових відходів.

Усі відходи слід поділяти на дві великі групи: рідкі та тверді.

До рідких відходів відносяться: нечистоти з вигрібних вбиралень, помиї (від виготовлення їжі, миття посуду тощо.), а також стічні води (господарсько-фекальні, побутові, промислові, місцеві та атмосферні тощо).

До твердих відходів відносяться: сміття (домові відходи), відходи підприємств громадського харчування, відходи торгівельних і промислових підприємств, будівельне сміття тощо.

Розрізнюють три основні системи видалення відходів: сплавну, вивізну та змішану.

Сплавна система використовується у повністю каналізова­них населених пунктах, в яких усі рідкі і частково тверді відходи сплавляються за системою труб. Такий спосіб видалення рідких відходів отримав назву — каналізація.

Вивізна система використовується у неканалізованих насе­лених пунктах. У цьому випадку видалення рідких і твердих відходів здійснюється завдяки використанню спеціального транспорту. Такий спосіб видалення твердих відходів одержав назву — очистка, спосіб видалення рідких відходів — асенізація.

Змішана система видалення відходів використовується у частково каналізованих населених пунктах. При цій системі рідкі відходи з каналізованої частини населеного пункту видаляються за допомогою каналізаційної мережі, тверді відходи спеціальним транспортом санітарної очистки, рідкі відходи з неканалізованої частини — асенізаційним транспортом.