- •Методичні розробки
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Сонячна радіація, її фізичні характеристики та спектральний склад
- •Інфрачервоне випромінювання
- •Штучні джерела інфрачервоного випромінення
- •Методи вимірювання інтенсивності інфрачервоного випромінювання
- •Ультрафіолетове випромінювання
- •Методи вимірювання ультрафіолетового випромінювання
- •Відносна біологічна ефективність ультрафіолетового випромінювання різних діапазонів
- •Штучні джерела уф радіації:
- •Недостатність уф-радіації та її профілактика
- •До числа основних заходів щодо профілактики уф-недостатності відносять:
- •Коефіцієнти для визначення тривалості опромінення при зміні відстані лампи від місця опромінення
- •Розрахунковий метод визначення доз профілактичного уф опромінення в ході проведення сонячних та небесних ванн за допомогою таблиць для 49- 51 північної широти (Північні регіони України)
- •Тривалість опромінення у хвилинах
- •Санація повітря на підставі використання ультрафіолетового випромінювання
- •Орієнтовні показники для оцінки мікробного забруднення(ступеню чистоти) повітря деяких приміщень
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •5. Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:
- •III. Захворювання, які зумовлюють гельмінти, що живуть у воді: (шистосомоз, дракункульоз, або ришта).
- •IV. Трансмісивні інфекції, які поширюють комахи-переносники, що розмножуються у воді (малярія, жовта гарячка).
- •Гігієнічне значення техногенного забруднення води хімічними речовинами
- •Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води
- •Основні види покращання якості питної води
- •Методика санітарного обстеження джерела водопостачання
- •Державний санітарний нагляд і лабораторний контроль у галузі водопостачання населених місць
- •Показники епідемічної безпеки питної води
- •Санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води
- •Санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води
- •Санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води
- •Показники питомої сумарної альфа- і бета-активності питної води
- •Радіаційні показники безпечності питної води
- •Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води
- •Санітарний паспорт
- •(Назва інженерної споруди нецентралізованого питного водопостачання населення (бювет, колодязь або каптаж джерела))
- •Вимоги до влаштування шахтних колодязів
- •Вимоги до влаштування трубчастих колодязів (свердловин)
- •Вимоги до влаштування каптажів джерел
- •Перелік показників скороченого періодичного контролю безпечності та якості питної води
- •Періодичність здійснення виробничого контролю безпечності та якості питної води у розподільній мережі
- •Періодичність здійснення скороченого та скороченого періодичного виробничого контролю безпечності та якості питної води фасованої та з пунктів розливу (нецентралізоване питне водопостачання)
- •Вимоги щодо санації шахтних колодязів
- •Вимоги щодо знезараження води в колодязі за допомогою дозуючих патронів
- •Методика розрахунку кількості хлорного вапна для проведення знезараження води у криниці
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Гігієнічне значення ґрунту
- •Методика санітарного обстеження земельної ділянки та відбору проб ґрунту
- •Показники санітарного стану ґрунту
- •Показники шкідливості ґрунту
- •Шкала оцінки санітарного стану ґрунту
- •Основні завдання санітарної охорони ґрунту:
- •Методи збереження, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації твердих та рідких відходів
- •Особливості улаштування станції біологічної очистки стічних вод у містах
- •Соматична лікарня
- •Протитуберкульозна лікарня
- •Показники лабораторного контролю за станом стічних вод лікувально-профілактичних закладів
- •Ситуаційні задачі Задача 1
- •Література: основна:
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Санітарно-гігієнічні показники придатності ґрунту під забудову населеного пункту
- •Мінімальні санітарно-земельні розриви для господарських будівель на селі, м
- •Ситуаційні задачі
- •Задача 2
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Ситуаційні задачі
- •Показники захворюваності органів дихання в різних районах міста
- •Середньодобові концентрації токсичних хімічних сполук в атмосферному повітрі різних районів міста
- •Показники здоров'я населення у віці понад 16 років в різних районах міста (на 1000 чоловік)
- •Схеми вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини
- •Гігієнічне дослідження типу "чинник-показник здоров'я"
- •Гігієнічне дослідження типу "чинник-комплекс показників здоров'я"
- •Гігієнічне дослідження типу "комплекс чинників — комплекс показників здоров'я"
- •Ендемічні хвороби та їхня характеристика
- •Додаток 4 Функція нормованого центрованого нормального розподілу
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Біологічне забруднення об'єктів навколишнього середовища як фактор ризику та особливості його впливу на здоров'я населення
- •Головні компоненти біологічного фактора
- •Види робіт, що пов'язані зі шкідливою дією біологічних чинників на організм
- •Розвиток мікробіотехнологій та їх вплив на навколишнє середовище
- •Класифікація інфекційних мікроорганізмів за групами ризику (за вооз)
- •Можливі несприятливі наслідки дії біологічного фактору
- •Об’єкти оточуючого середовища
- •Гігієнічні основи біобезпєки
- •II. Гігієнічні і санітарио-технічні заходи профілактики:
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Основні джерела забруднення атмосферного повітря
- •Гігієнічне значення фізичних чинників, в умовах населених місць
- •Гігієнічне значення шуму
- •Ситуаційні задачі
- •Показники захворюваності органів дихання в різних районах міста
- •Середньодобові концентрації токсичних хімічних сполук в атмосферному повітрі різних районів міста
- •Показники здоров'я населення у віці понад 16 років в різних районах міста
- •Органолептичні та хімічні показники якості питної води
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Поняття про шкідливу хімічну речовину. Сучасні класифікації шкідливих хімічних речовин
- •Наслідки впливу шкідливих хімічних речовин на організм людини
- •Найбільш поширені промислові отрути
- •Система профілактичних заходів, що попереджують несприятливий вплив шкідливих хімічних речових на організм людини
- •Гігієнічне нормування шкідливих хімічних речовин в атмосферному повітрі та у воді
- •Величини гдк токсичних хімічних речовин у повітрі робочих зон промислових підприємств
- •Методи визначення гранично допустимої концентрації та орієнтовно безпечного рівня впливу хімічних токсичних речовин
- •Методи експериментального дослідження хімічних речовин. Санітарно-токсикологічний лабораторний експеримент
- •Показники, що характеризують зміни в організмі, які виникають внаслідок впливу хімічних токсичних сполук
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Класифікація харчування за біологічною дією їжі
- •Основні функції їжі
- •Гігієнічні принципи раціонального харчування
- •Методика визначення енерговитрат людини
- •Формула для розрахунку основного обміну
- •Розрахунок основного обміну чоловіків
- •Розрахунок основного обміну жінок
- •Методика оцінки харчового статусу людини
- •Клінічні ознаки і деякі дані лабораторних досліджень при основних видах вітамінної недостатності
- •Клінічні ознаки і деякі дані лабораторних досліджень при основних видах недостатності мікро- та макроелементів
- •Клінічні ознаки і деякі дані лабораторних досліджень при білковій та білково-енергетичній недостатності
- •Нормальна маса тіла у віці 25-30 років, кг
- •Максимально допустима маса тіла у залежності від статі, довжини тіла та віку, кг
- •Оцінка стану харчування за величиною вмі згідно з рекомендаціями вооз (у залежності від статі)
- •За сумою чотирьох шкіро-жирових складок
- •Оцінка результатів антропометричних вимірювань
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Класифікація аліментарно-зумовлених захворювань
- •Перелік основних столів лікувально-дієтичного харчування
- •Класифікація харчових продуктів з урахуванням їх лікувальної дії
- •Збагачення раціону додатковими харчовими чинниками
- •Мінеральні речовини
- •Ліпотропні речовини
- •Вміст ліпотропних речовин (метіоніну, холіну, ліцитину) у найважливіших харчових продуктах (мг на 100 г продукту)
- •Методи, що забезпечують механічне щадіння шлунково-кишкового тракту
- •Вміст клітковини в найбільш поширених продуктах, г на 100 г продукту
- •Методи, що забезпечують хімічне щадіння шлунко-кишкового тракту
- •Превентивне харчування його гігієнічне значення
- •Гігієнічні принципи організації лікувально-профілактичного харчування
- •Показання для призначення лікувально-профілактичного харчування
- •Добовий набір продуктів в раціонах лікувально-профілактичного харчування
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Особливості взаємодії між харчовими продуктами та лікарськими засобами
- •Абсорбція ліків
- •Антимікробні препарати, на всмоктування яких може впливати їжа
- •Гіпотензивні засоби та диуретики, на всмоктування яких може впливати їжа
- •Ліки різних груп, на всмоктування яких може впливати їжа
- •Фактори, які впливають на всмоктування ліків
- •Метаболізм ліків
- •Порушення харчування та особливості метаболізму лікарських засобів
- •Компоненти харчування та метаболізм ліків
- •Клінічні вимоги до вивчення особливостей ефективного використання лікарських засобів
- •Особливості організації харчування в лікувально-профілактичному закладі
- •Гігієнічний контроль за фізіологічною цінністю харчування
- •Запобігання харчовим отруєнням, інфекціям і гельмінтозам
- •Гігієнічні вимоги до транспортування і зберігання продуктів
- •Первинна (холодна) обробка харчових продуктів
- •Теплова обробка харчових продуктів
- •Контроль за станом здоров’я та особиста гігієна персоналу
- •Санітарна освіта з гігієни харчування
- •Принципи еколого-захисного харчування
- •Захисні речовини харчового раціону
- •Вміст пектинів в плодах та овочах, г/ 100 г їстівної частини
- •Природні антиканцерогени
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Організація лікувально-дієтичного харчування при захворюваннях шлунково-кишкового тракту
- •Організація гіпосенсибілізуючого харчування при порушеннях імунобіологічної реактивності
- •Гігієнічні основи аліментарної регулЯції обмінних
- •Основні розвантажувальні дієти:
- •Оцінка результатів дієтотерапії
- •Гігієнічні основи аліментарної профілактики атеросклерозу
- •Гігієнічні основи нутриціологічної профілактики цукрового діабету
- •Гігієнічні основи нутриціологічної профілактики передчасного старіння
- •Енергетична цінність, вміст білків, жирів і вуглеводів у харчовому раціоні, що рекомендуються для дорослого працездатного населення різноманітних груп відповідно до інтенсивності праці (на день)
- •Лікувально-дієтичне харчування при сечокам’яній хворобі
- •Лікувально-дієтичне харчування при травмах кісток
- •Cитуаційні задачі
- •Задача 5
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Методика вимірювання та гігієнічної оцінки хімічного забруднення виробничого повітря
- •Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони
- •Основні види професійної патології, що зумовлена впливом виробничих чинників, та лікувально-профілактичні заходи
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Основні поняття гігієни та охорони праці
- •Основи законодавства України в галузі гігієни та охорони праці
- •Основні класи професійних шкідливостей:
- •Небезпечні та шкідливі виробничі фактори
- •Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпеки
- •Класи умов праці залежно від вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони (перевищення гдк, разів)
- •Класи умов праці при роботі з біологічним чинником (перевищення гдк, разів)
- •Класи умов праці при дії електромагнітних випромінювань (перевищення гдр, разів)
- •Класи умов праці за показниками напруженості трудового процесу
- •Класи умов праці при дії іонізуючих випромінювань (в частинах від лд*)
- •Гігієнічні аспекти медичного обслуговування працівників промислових підприємств та сільськогосподарського виробництва
- •Основні обов’язки цехового лікаря-ординатора
- •План санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів
- •В таблиці 7 наведений перелік основних плану роботи цехового ординатора.
- •Основні питання плану роботи цехового ординатора
- •Гігієна праці жінок
- •Граничні норми піднімання та переміщення важких речей і предметів жінками
- •Гігієна праці підлітків
- •Граничні норми підіймання і переміщення вантажів підлітками під час виконання короткочасної та тривалої роботи
- •Гігієна інвалідів, які працюють
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Гігієнічне значення систем забудов лікарень та їх порівняльна характеристика
- •Основні гігієнічні вимоги до земельної ділянки, яка відведена під будівництво лікарняної споруди:
- •Гігієнічні вимоги до різних відділень лікувально-профілактичного закладу
- •Основні гігієнічні вимоги до приміщень багатопрофільних поліклінік
- •Основні гігієнічні вимоги до приміщень приймальних відділень
- •Основні гігієнічні вимоги до приміщень терапевтичного відділення (секція) на 30 ліжок
- •Основні гігієнічні вимоги до приміщень операційного комплексу (блоку) хірургічних відділень
- •Основні гігієнічні вимоги до палат дитячих відділень
- •Основні гігієнічні вимоги до приміщень акушерсько-гінекологічних відділень
- •Основні гігієнічні вимоги до інфекційних відділень
- •Основні гігієнічні вимоги до приміщень рентгенологічних відділень
- •Основні гігієнічні вимоги до приміщень відділень променевої терапії
- •Гігієнічні вимоги до планування та обладнання лікарняних приміщень
- •Основні гігієнічні вимоги до основних приміщень палатних секцій і відділень
- •Величина значень коефіцієнта природного освітлення при боковому освітленні приміщень лікувально-профілактичних закладів, %
- •Рекомендована орієнтація вікон приміщень лікувально-профілактичних закладів відносно сторін світу
- •Нормативні значення штучного освітлення приміщень лікувально-профілактичних закладів
- •Гігієна праці медичного персоналу
- •Енергетична цінність та вміст харчових речовин у раціоні різних груп населення
- •Енергетичні можливості людей у залежності від стану їх здоров’я
- •Методика розрахунку адаптаційного потенціалу
- •Шкала оцінок адаптаційного потенціалу (ап)
- •Гранична (пікова) та допустима чсс хворих з різним ап серцево-судинної системи та різного віку при тривалому навантаженні
- •Карта-схема санітарного обстеження об'єкта (житлової квартири або кімнати у гуртожитку)
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Шляхи передачі
- •Природний
- •Артифіційний (штучний)
- •Профілактика влі
- •Критерії бактеріальної чистоти повітря лікувально-профілактичних закладів (кількість мікроорганізмів у м3 повітря)
- •Енергетична цінність та вміст харчових речовин у раціоні різних груп населення
- •Енергетичні можливості людини у залежності від стану їх здоров’я
- •Методика розрахунку адаптаційного потенціалу
- •Шкала оцінок адаптаційного потенціалу
- •Гранична (пікова) та допустима частоти серцевих скорочень хворих з різним адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи та різного віку при тривалому навантаженні
- •Карта-схема санітарного обстеження об’єкта (житлової квартири або кімнати у гуртожитку)
- •Орієнтовна карта обстеження умов харчування
- •Анкета вивчення гігієнічних навичок дітей і підлітків
- •Оцінка рівня сформованості гігієнічних навичок у школяра
- •Скринівг опитування щодо стану здоров’я школярів
- •Значимі питання відносно груп захворювань
- •Прогностичні бали виявлення захворювання
- •Показання для залучення лікарів-спеціалістів до подальшого огляду школяра
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •1. Корпускулярні:
- •2. Хвильові:
- •Коефіцієнти Wr якості для деяких органів і тканин
- •Розрахунок товщини захисного екрану за таблицями
- •Розрахунок товщини захисного екрану за числом шарів половинного послаблення
- •Коротка характеристика основних приладів, що використовується для радіаційного контролю:
- •Інструкція щодо роботи з приладом радіометр-дозиметр анрі–01–02 “Сосна”
- •Інструкція щодо роботи з приладом радіометр–рентгенометр дп–5а
- •Інструкція
- •До вимірювання потужності поглинутих у повітрі
- •Доз рентгенівського і гама-випромінювання сцинтиляційним
- •Радіометром переносним – срп-68-01
- •Інструкція з вимірювання індивідуальних доз зовнішнього опромінення за допомогою фотодозиметра іфк-2,3
- •Інструкція по визначенню радіоактивності зразків продуктів і води у товстому шарі на радіометрі універсальному для гама-випромінювання руг-90 “адані”
- •Товщина захисту з свинцю (в мм) у залежності від кратності послаблення та енергії випромінювання
- •Додаток 3 Товщина захисту з заліза (в см) у залежності від кратності послаблення та енергії випромінювання
- •Додаток 4 Товщина захисту з бетону (в см) у залежності від кратності послаблення та енергії випромінювання
- •Ліміти дози опромінення
- •Співвідношення кратності послаблення та числа шарів половинного послаблення
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Протирадіаційний захист персоналу і радіаційна безпека хворих в радіологічних відділеннях лікарень
- •Гігієнічні вимоги відділення дистанційної променевої терапії
- •Гігієнічні вимоги до відділення для лікування закритими джерелами
- •Гігієнічні вимоги до відділення для лікування відкритими джерелами
- •1. Загальна характеристика радіологічного відділення лікарні
- •2. Відділення дистанційної променевої терапії
- •3. Відділення для лікування закритими джерелами
- •4. Відділення для лікування відкритими джерелами
- •5. Знайомство з документацією радіологічного відділення, її види. Аналіз та оцінка матеріалів радіаційного і медичного контролю за попередній та поточний рік.
- •6. Висновки. Стан здоров’я дітей, що мешкають на радіаційно-забруднених територіях та фактори, що його формують
- •Методичні основи медичного контролю за станом здоров’я дітей і підлітків, що мешкають на радіаційно-забруднених територіях
- •Регламенти опромінення населення, що проживає на територіях з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильський аес
- •Заходи щодо захисту населення, що мешкає на радіаційно-забруднених територіях у післяаварійний період
- •Лікувально-оздоровчі заходи, що проводяться серед дітей і підлітків, які евакуйовані із радіоактивної забрудненої місцевості
- •Ступінь забруднення радіонуклідами деяких контрольованих територій Київської, Житомирської та Чернігівської областей внаслідок аварії на Чорнобильській аес
- •Національний реєстр України з наслідків аварії на чаес
- •Постанова
- •Дані Центрального дозиметричного регістру
- •Структура управління з медичних проблем аварії на чаес і радіаційного захисту населення
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Класифікація катастроф за походженням (запропонована Всесвітньою організацією охорони здоров’я)
- •Медико-соціальна класифікація катастроф
- •Класифікація надзвичайних ситуацій за походженням
- •Класифікація надзвичайних ситуацій у залежності від кількості потерпілих
- •Об’єкти, завдання, етапи медичної експертизи
- •Основні етапи медичної експертизи продовольства у польових умовах
- •Додаток 1
- •Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій
- •Додаток 2 Методика відбору проб води для лабораторного дослідження
- •Додаток 3 Методика відбору проб готової їжі для лабораторного аналізу
- •Інструкція
- •Інструкція щодо визначення радіоактивного забруднення продуктів і води за допомогою польового рентгенометра-радіометра дп-5а або дп-5в
- •Інструкція
- •Призначення та основні сфери використання польових лабораторій лг-1 та лг-2
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи при надзвичайних ситуаціях
- •Основні шкідливості в закритих захисних спорудах
- •Система повітрозабезпечення закритих фортифікаційних споруд
- •Норми площі, об’єму, гдк со2 у сховищах
- •Санітарні норми мікроклімату сховищ
- •Навчальний проект захисної споруди (Пояснювальна записка)
- •План захисної структури (масштаб 1:100) Умовні позначки
- •Формула для розрахунку умов перебування в закритих фортифікаційних спорудах
- •Ситуаційні задачі
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Загальні закономірності підліткового організму та росту і розвитку дитини
- •Методика комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків
- •Методика гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків
- •Оцінка фізичного розвитку дітей до 5 років методом “Норм зросту”
- •Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень
- •Оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії
- •Оцінка фізичного розвитку комплексним методом
- •Критерії оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків (у разі використання комплексного методу)
- •Показники рівня біологічного розвитку хлопчиків шкільного віку
- •Показники рівня біологічного розвитку дівчаток шкільного віку
- •Регіональні стандартизовані показники фізичного розвитку дітей і підлітків 7–16 років
- •Оцінка фізичного розвитку школярів 11 років (шкала регресії за ростом)
- •Оцінка фізичного розвитку центильним методом
- •Графік фізичного розвитку
- •Гігієнічні вимоги до будівлі загальноосвітньої школи
- •Гігієнічні вимоги до земельної ділянки загальноосвітнього навчального закладу
- •Гігієнічні вимоги до основних приміщень загальноосвітніх навчальних закладів
- •Паспортні дані навчального закладу
- •Дані санітарного обстеження земельної ділянки та будівлі навчального закладу (школи)
- •Гігієнічна оцінка обладнання шкільних приміщень та навчальних меблів
- •Особливості розподілу меблів серед школярів різного віку
- •Методика гігієнічної оцінки функціональної готовності дітей до вступу у школу
- •Стандартизована шкала оцінки функціональної готовності дітей до вступу у школу
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Приблизна схема режиму добової діяльності учнів різного віку
- •Сумарна кількість годин для різних видів діяльності та відпочинку школярів
- •Період роботи
- •Медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах
- •Характеристики груп для занять на уроках фізичної культури та особливості організації занять з учнями в навчальних закладах
- •Методика гігієнічної оцінки рухової активності дітей і підлітків
- •Показники добової рухової активності підлітків 15-17 років
- •Показники рухової активності підлітків 15-17років у вільний час
- •Методика визначення фізичної працездатності дітей і підлітків за допомогою степ-енергометрії (рwс170)
- •Показники фізичної працездатності (рwс170 ) дітей і підлітків різного віку
- •Методика гігієнічної оцінки уроку трудового виховання та проведення лікарської професійної консультації і професійного відбору
- •Ситуаційні задачи Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 4
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Методи та методики гігієнічних досліджень, що використовуються у гігієні дітей, підлітків та молоді
- •Методика комплексної оцінки здоров'я дітей, підлітків і молоді
- •Методи дослідження функціонального стану організму і дітей та підлітків
- •Методика аналізу захворюваності дітей і підлітків
- •Основні показники захворюваності дітей і підлітків:
- •6. Кратність захворювань
- •7. Середня кількість днів захворювань на одну дитину
- •8. Середня тривалість окремого захворювання на одну дитину
- •6. Темп приросту захворюваності
- •Основні приміщення дитячого дошкільного закладу
- •Площа земельної ділянки загальноосвітньої школи (без інтернату)
- •Перелік основних навчальних приміщень шкільних будівель та їх площа
- •Розміри та площа деяких спортивних приміщень загальноосвітньої школи
- •Температура повітря в приміщеннях дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл у кліматогеографічних умовах України
- •Оптимальна орієнтація вікон приміщень дошкільних і шкільних закладів у кліматогеографічних умовах України
- •Нормативи штучного освітлення дитячих закладів
- •Показники повітрообміну приміщень навчальних закладів
- •Основні положення організації і проведення гігієнічних та лікувально-оздоровчих заходів у дошкільних дитячих колективах
- •Загальні положення щодо організації відпочинку дітей шкільного віку з різним рівнем здоров’я
- •Оздоровчі санітарно-гігієнічні заходи щодо корекції впливу несприятливих факторів на організм учнів системи професійної освіти (пту, технічні коледжі тощо)
- •Основні положення санітарної освіти
- •Актуальні проблеми психогігієни
- •Методологія вивчення психічного здоров’я
- •Структура особистості людини (за к.Леонгардом)
- •Індекс психофізіологічної адаптації визначають за формулою (1):
- •Актуальні проблеми хроногігієни
- •Гігієнічні основи оптимізації адаптаційного процесу
- •Гігієнічні принципи оптимізації адаптаційного процесу (на прикладі даних, що були отримані під час вивчення та обґрунтування основних шляхів оптимізації професійної адаптації студентів-медиків):
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Рекомендований перелік тем доповідей і повідомлень для проведення навчально-дослідної конференції:
Методика виконання самостійної роботи
В ході практичного заняття студенти знайомляться з методиками гігієнічної оцінки впливу природних і антропогенних компонентів біосфери на здоров’я людини, вивчають основні принципи і методи санітарної охорони атмосферного повітря, оцінюють значення і вплив на здоров’я людини таких фізичних чинників, що впливають в умовах населених місць, як шум, вібрація та електромагнітне випромінювання.
Основні джерела забруднення атмосферного повітря
Під забрудненням атмосферного повітря розуміють зміну складу і властивостей атмосферного повітря внаслідок надходження до нього або утворення у ньому фізичних, біологічних чинників і (або) хімічних сполук, які можуть несприятливо впливати на здоров'я людей та стан природного довкілля.
Забруднююча речовина – ця речовина хімічного або біологічного походження, яка міститься або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано несприятливо впливати на здоров'я людини та стан природного довкілля.
Джерело викиду – це об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого в атмосферне повітря переходить забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Викид – це потрапляння в атмосферне повітря забруднюючих речовин або їх суміші.
Головними джерелами забруднення атмосферного повітря є: транспорт, теплогенеруючі установки, промислові підприємства та ґрунт.
За даними ВОЗ, найбільш поширені забруднюючі речовини атмосферного повітря представлені наступними групами:
тверді частки (леткі – зола, пил, оксид цинку, силікати, хлорид свинцю);
сполуки сірки (діоксид сірки, сірководень, меркаптани);
органічні сполуки (альдегіди, вуглеводні, смоли);
сполуки азоту (оксид азоту, діоксид азоту, аміак);
сполуки кисню (озон, оксид вуглецю, діоксид вуглецю);
сполуки галогенів (фтори водню, хлорид водню);
радіоактивні сполуки (радіоактивні гази, аерозолі).
Відповідно до “Директив – 96/62/ЄС” від 27.08.1996 року оцінку і контроль якості повітряного середовища необхідно здійснювати з урахуванням вмісту в ньому таких речовин: діоксиду сірки, діоксиду азоту, тонкодисперсні тверді частки, свинець, озон, бензолу, оксиду вуглецю, полиароматическі вуглеводні, кадмій, миш’як, нікель і ртуть.
Для більшості промислових регіонів характерні такі співвідношення речовин, що забруднюють атмосферне повітря: оксиди вуглецю – майже 50%, оксид сірки – 20%, тверді частки – 16-20%, оксиди азоту – 6-8%, вуглеводні – 2-5%. До забруднюючих речовин також відносять аміак, сірководень, сірковуглець, альдегіди, хлорорганічні сполуки, фториди.
На організм людини впливають майже 500 тис. речовин, різноманітного находження. Згідно з даними прогностичної оцінки очікується, що протягом найближчих років загальний обсяг виробництва різних хімічних речовин збільшиться в 2-2,5 разів і перевищить 500 млн т. В постійному кругообігу речовин індустріального суспільства знаходиться майже 65 тис. хімічних сполук, що раніше в природі не існували. Майже 10 тис. з них щорічно виробляють в об’ємі 0,5-1 млн. кг. Причому понад 2000 цих речовин безпосередньо впливають на генетичний апарат клітини, прискорюють мутагенез та онкогенез. Нині в країнах з розвиненою економікою в лікарнях загального профілю з приводу спадкової патології лікується 15-20% дітей від загальної кількості пацієнтів. Серед дітей, померлих у віці до 1 року, до 30% складають померлі в результаті мутаційних процесів. Тільки через генетичні порушення не виношуються 25% вагітностей в рік, з'являється на світ 250 тис. дітей зі спадковими вадами, у тому числі майже 100 тис. дітей - з важкими аномаліями розвитку.
Викиди транспорту. Місцевий транспорт представлеаий головним чином автомобілями, які займають пріоритетне місце серед джерел забруднення атмосферного повітря. Склад вихлопних газів автотранспорту залежить від типу двигуна, режиму роботи, технічного стану автомобіля і якості палива. Нині вивчено більше 200 компонентів, що входять до складу відпрацьованих газів автотранспорту. За об'ємом найбільшу питому вагу мають оксиди вуглецю (0,5-10%), оксиди азоту (до 0,8%), незгорілі вуглеводні (0,2-3,0%), альдегіди (до 0,2%) і сажа (до 0,05%).
Кількість токсичних речовин, що потрапляють в атмосферу внаслідок спалювання одиниці об'єму палива дизельним двигуном, є значно меншим, ніж карбюраторним. Проте у викидах автомобілів, що працюють на дизельному паливі, вміст сажі є вищим.
В середньому автомобіль споживає в рік 2 т бензину і викидає в повітря 20-25 тис. м3 продуктів згорання, в яких міститься 700 кг оксиду вуглецю, 40 кг оксидів азоту, 230 кг вуглеводнів і 2-5 кг твердих часток. Рівень забруднення атмосферного повітря відпрацьованими газами автотранспорту залежить також від режиму його роботи. В умовах вуличного руху в місті двигун автомобіля працює 30% часу на холостому ходу, 30-40% – з постійним навантаженням, 20-25% – в режимі розгону і 10-15% – в режимі гальмування.
При цьому на холостому ходу автомобіль викидає в середньому 5-7% оксиду вуглецю від об'єму усього вихлопу. Одночасно при такому режимі збільшується в 2-2,5 разів викид вуглеводнів і в 1,5 разів – альдегідів. В процесі руху з постійним навантаженням автомобіль викидає лише 1-2,5% оксиду вуглецю. При невідрегульованому карбюраторі викид оксиду вуглецю на холостому ходу підвищується до 15%. Якість палива також обумовлює склад відпрацьованих газів автотранспорту.
Так, у вихлопних газах автомобілів, що працюють на етилорованому бензині з додаванням дихлоретану, містяться тетрахлордибензолдіоксини і поліхлоровані дибензофурани. За розрахунками, проведеними у Швеції, загальна кількість поліхлорованих дибензолдіоксинів і поліхлорованих дибензофуранів, які виділяються автомобілями, що працюють на етилорованому бензині з галогенвміщуючими добавками, складає 10-100 г еквівалентів тетрахлордибензолдіоксинів в рік.
В процесі спалювання бензину з антидетонаційними добавками в двигунах внутрішнього згорання утворюються галогенові, оксигалогенові та оксидні сполуки свинцю, які потрапляють в атмосферне повітря з вихлопними газами у вигляді аерозолів. Якщо концентрація сполук свинцю у природному атмосферному повітрі складає майже 0,5 мкг/м3, то в населених місцях з інтенсивним забрудненням повітря викидами автотранспорту вони досягають 2,4-5,9 мкг/м3. Добавка 3,0-3,8 об. % бензолу до бензину є причиною того, що сотні тисяч тонн бензолу потрапляють у повітряний басейн міст Європи. При інтенсивному русі автотранспорту концентрація бензолу в атмосферному повітрі Берліна і інших міст Німеччини наприкінці ХХ – та на початку ХХІ століття знаходилася в межах 8-48 мкг/м3, у Відні – 23 мкг/м3, в житлових приміщеннях – 9 мкг/м3. У районі міських автомагістралей концентрація бензолу в повітрі варіює від 6 до 10 мкг/м3. Саме тому нині увага конструкторів і інженерів автомобільного транспорту направлена на удосконалення газового палива.
В останні декілька десятиліть проведена велика робота з переходу вантажних автомобілів і міських автобусів з карбюраторними двигунами на газове паливо. Найпоширеніша суміш нафтових газів складається з пропану і бутану, оскільки вона є найбільш екологічно чистою. Встановлено, що у вихлопних газах двигуна, що працює на пропані і бутані, на холостому ходу вміст оксиду вуглецю в 4 рази, а в робочому режимі – в 10 разів менше, ніж двигуна, що працює на бензині.
При використанні стислого природного газу вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах зменшується в 2-4 рази, вміст вуглеводів – в 1,1-1,4 разу, вміст оксидів азоту – в 1,2-2 рази.
Кожна шина автомобіля за період експлуатації залишає на асфальті до 3 кг пилу і сажі. Активна поверхня сажі в 1 м3 вихлопу досягає 10-45 м2. На цій поверхні конденсується значна кількість смольних речовин бенз(а)пірену.
Під час експлуатації автомобільних доріг та зношування автомобільного покриття утворюється пил, який містить канцерогенні сполуки. Це пов’язано з тим, що застосовують в'яжучі матеріали з кам’яновугільних смол і дьогтю. У приземний шар атмосферного повітря з такої поверхні інтенсивно мігрують леткі вуглеводні: бензол, толуол, ксилоли, пропилбензол, інден, стирол, олефіни, парафіни.
Поблизу від транспортних магістралей концентрація бенз(а)пірену в атмосферному повітрі перевищує ПДК в 10-12 разів, в середині житлових кварталів – в 1,5-2 рази. На вулицях міста з покриттям з нафтових бітумів в 1 м3 повітря виявлене 0,017-0,054 мкг бенз(а)пірену.
Транспорт не лише забруднює атмосферне повітря, але інтенсивно поглинає кисень. Один автомобіль в рік поглинає 4 т кисню, а один літак під час перельоту через Атлантику - 70-150 т кисню.
Викиди теплогенеруючих установок. Понад 40% енергоресурсів в країнах світу використовуються на виробництво електроенергії, пари і гарячої води. Майже 80% усієї електроенергії виробляють теплові електростанції (ТЭС), які являють собою суттєвий чинник забруднення довкілля – їх використовують майже 30% шкідливих викидів усіх стаціонарних джерел.
Ступінь забруднення атмосферного повітря викидами ТЭС залежить від кількості і якості палива, а також технології спалювання. Оцінка співвідношення викидів в процесі спалювання твердого (вугілля, кокс, сланець), рідкого (нафта, мазут, смоли) і газоподібного (природний газ) палива свідчить про те, що найбільші сумарні викиди відбуваються у разі спалювання твердого палива, найменші – у разі спалюванні природного газу.
Глобальні викиди діоксиду вуглецю при спалюванні нафтопродуктів, вугілля і газу складають 6,25 млрд т в рік. Більш того, за прогнозом до 2030 році викиди діоксиду вуглецю в атмосферу на нашій планеті зростуть на 15-37%. Майже 60% загальної кількості аерозолів, що надходять в атмосферне повітря від промислових джерел у всьому світі, складають тверді частки, які утворюються під час спалювання вугілля. Це головним чином зола і пил, в декілька менших концентраціях – сажа. При спалюванні твердого палива велике значення має вміст мінеральної частини і сірки, тип паливних пристроїв (камерні топки з сухим або рідким шлаковидаленням), ступінь ефективності пиловловлювачів тощо. На якість атмосферного повітря впливає і технологія спалювання.
Викиди промислових підприємств. Стаціонарні джерела, залежно від системи газових викидів, розділяють на технологічні і вентиляційні. До технологічних викидів відносяться так звані хвостові технологічні викиди, а також викиди, які утворюються в результаті продування, витоки через нещільність або тріщини в устаткуванні. Вентиляційними викидами вважають викиди механічної і загальнообмінної природної вентиляції, а також місцевої витяжної вентиляції.
За способом відведення газоповітряної суміші в атмосферу викиди поділяють на організовані і неорганізовані. До організованих викидів відносять викиди через труби і шахти, до неорганізованих викидів – викиди через ліхтарі, а також вихлопи шкідливих речовин внаслідок утворення нещільностей у технологічному устаткуванні та в результаті випарування рідини з відкритої поверхні.
За режимом роботи виділяють постійно діючі джерела шкідливих викидів з нерівномірним валовим викидом і джерела періодичних, залпових викидів.
В Україні більшість виробництв різних галузей промисловості, відповідно до класифікації Міжнародного агентства з вивчення раку при ВОЗ, відносяться до канцерогеннонебезпечних як для працівників, так і для населення загалом, оскільки вони є джерелом утворення та викиду в природне довкілля канцерогенних речовин і їх попередників. Передусім, до числа таких виробництв слід віднести підприємства чорної і кольорової металургії, коксохімії, нафтопереробки, хімічної промисловості та з виробництва азбестовміщуючих виробів.
За даними наукового гігієнічного центру МЗ України, ДУ “Інститут гігієни та медичної екології АМН України” у повітряному середовищі населених пунктів визначається 16 поліциклічних ароматичних вуглеводнів, з яких 8 справляють виражений канцерогенний вплив.
Викиди хімічної промисловості забруднюють атмосферне повітря населених місць широким спектром інгредієнтів, а саме: оксидами, діоксидами сірки і вуглецю, вуглеводнями аліфатичного ряду, альдегідами, кетоном, спиртами, галогенвміщуючими сполуками, твердими частками. Однією з провідних галузей хімічної промисловості є нафтопереробна. Нафта є джерелом емісії вуглеводнів і сірководня.
Атмосферне повітря в районі нафтопереробних виробництв містить ацетон, бензол, акролеїн, диметиламін, ізопропілбензол, аерозоль парафіну, вищі спирти, жирні кислоти, а також оксид вуглецю, мурашину і хлористоводневу кислоти. Ці речовини поширюються від джерела викиду в радіусі 10-13 км з найбільшим рівнем забруднення на відстані 1,5 км.
До числа екологічно небезпечних джерел забруднення атмосферного повітря відноситься і виробництво цементу, цеглини, асфальту, руберойду, азбесту і гіпсу. Характерним для цієї галузі промисловості є виділення часток пилу діаметром до 10 мкм, а також сполук фтору, свинцю, миш'яку, ртуті, кремнію діоксиду, оксиду вуглецю.
Ґрунт. Ще одним загальновідомим джерелом забруднення атмосферного повітря є ґрунт. З вільної території населеного пункту, яка не озеленена і взимку не вкрита снігом, при щонайменшому вітрі ґрунтовий пил піднімається в повітря. Це мінеральний пил, в якому у разі незадовільної організації санітарної очистки населеного пункту може міститися значна кількість органічних речовин, мікроорганізмів та яєць гельмінтів (30-40 в 1 кг).
На території уздовж автомобільних трас і навкруги свинцевоплавильних заводів (у радіусі до 30 км) ґрунт інтенсивно забруднюється свинцем, навколо ртутних виробництв – ртуттю, які згодом мігрують у приземний шар атмосферного повітря. Концентрація свинцю досягає 0,085 мг/м3, концентрація ртуті – 0,002 мг/м3. З ґрунту промислових районів, на території яких розташовані підприємства, що використовують хлоровані біфеніли, в повітря надходять поліхлоровані біфеніли, концентрація яких в атмосферному повітрі сягає 2 мкг/м3.
Внаслідок впровадження в сільське господарство інтенсивних технологій, що передбачають широке використання добрив і пестицидів з різними фізико-хімічними властивостями, стабільністю і токсичністю, з ґрунту в процесі випаровування, а також в наслідок фото- і біохімічних реакцій в атмосферне повітря мігрують продукти трансформації пестицидів, які є значно більш токсичними у порівнянні з самими отрутохімікатами.
У безвітряну погоду, при температурній інверсії, високій вологості повітря в таких районах утворюється токсичний туман, який може привести до появи випадків гострих отруєнь. Значну питому вагу в сільському господарстві мають тваринницькі комплекси, стічні води яких забруднюють атмосферне повітря діоксидом вуглецю, сірководнем, аміаком, індолом, скатолом, етиламіном, органічними кислотами, а також мікроорганізмами та яйцями гельмінтів. З 1 м3 атмосферного повітря в районі розташування тваринницьких комплексів висівають до 1-2 млн. мікроорганізмів.
Санітарна охорона атмосферного повітря: основні заходи та особливості санітарного нагляду
Санітарна охорона атмосферного повітря – являє собою комплекс законодавчих, наукових, гігієнічних, технологічних, технічних і планувальних заходів, спрямованих на збереження, покращання та відновлення стану атмосферного повітря і запобігання шкідливого впливу атмосферних забруднень на здоров'я та санітарно-побутові умови проживання населення. Заходи з охорони атмосферного повітря можна розділити на такі групи: законодавчі, гігієнічні, технологічні, санітарно-технічні, планувальні заходи.
Законодавчі заходи – це заходи, які визначають ідеологічне і юридичне обґрунтування заходів в області санітарної охорони атмосферного повітря, так регулюють громадські стосунки у процесі використання і відтворення природних ресурсів, здійснюють екологічну політику уряду, що спрямоване на попередження забруднення повітряного басейну шкідливими речовинами та захист здоров'я населення. Законодавчі заходи забезпечують гармонійний розвиток фізичних і духовних сил, високий рівень працездатності і активне довголіття кожного члена суспільства, попереджають виникнення різноманітних захворювань, ліквідовують чинники і умови, які негативно впливають на здоров'я населення.
Санітарно-епідеміологічна служба України у своїй діяльності керується цілим рядом законодавчих документів, і передусім Конституцією України (прийнятою на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 року). Відповідно до ст. 13, земля, її надра, атмосферне повітря, водні і інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. У ст. 16 підкреслюється, що екологічна безпека і підтримка екологічної рівноваги, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави.
1.07.1991 року ухвалений закон України “Про охорону природного довкілля”, який визначає правові, економічні і соціальні основи організації охорони природного довкілля в інтересах сьогодення і майбутніх поколінь.
19.11.1992 року постановою Верховної Ради України були затверджені “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, які спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високого рівня працездатності і сприяють довголітньому активному життю громадян, усунення чинників, що негативно впливають на їх здоров'я, попередження хвороб і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, поліпшення спадковості тощо.
16.10.1992 року був уведений в дію закон України “Про охорону атмосферного повітря”, який спрямований на збереження і відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки і попередження несприятливої дії атмосферного повітря на здоров'я людей і природне довкілля. Цей закон визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в області охорони атмосферного повітря.
Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюють нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, гранично допустимих викидів речовин, що забруднюють атмосферне повітря, гранично допустимого впливу фізичних і біологічних чинників стаціонарних джерел, вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах і впливу фізичних чинників пересувних джерел в межах населених пунктів, в рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного або тимчасового перебування людей, об'єктах природного довкілля з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і оточуючого природного середовища.
24.02.1994 року був уведений в дію закон України “Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення”. Згідно зі ст. 19, якість атмосферного повітря в населених пунктах, на території підприємств, закладів, організацій та інших об'єктів повинна відповідати санітарним нормам і, отже, підприємства зобов'язані вживати належні заходи щодо попередження забруднення атмосферного повітря та усунення його причин.
Разом із вказаними вище законодавчими документами санітарно-епідеміологічна служба, під час здійснення попереджувального і поточного державного санітарного нагляду керується інструктивними, нормативно-методичними матеріалами, а саме: 1) ДБН 360-92 “Планування і забудова міських і сільських поселень”; 2) ГОСТ 17.2.3.01-86 “Правила контролю якості повітря населених пунктів”; 3) ОНД-86 “Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств”; 4) “Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів” (затверджені наказом № 173 МОЗ України від 19.06.1996 року; 5) “Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць” (від забруднення хімічними і біологічними речовинами) - ДСП-201-97. 9.02.1995 року.
Верховна Рада України ухвалила закон “Про екологічну експертизу”, який спрямований на запобігання несприятливого впливу антропогенної діяльності на стан природного довкілля і здоров'я людей, а також оцінку міри еколого-гігієнічної безпеки господарської діяльності і еколого-гігієнічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.
У галузях профілактичної медицини зазначеним законом встановлені такі завдання: визначення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінка впливу їх діяльності на популяційне здоров'я та ефективності заходів щодо охорони здоров'я населення.
Гігієнічні заходи є складовою частиною санітарного законодавства, основою здійснення ефективного попереджувального і поточного державного санітарного нагляду.
Технологічні заходи спрямовані на забезпечення екологічно чистого виробництва та зменшення викидів та повинні забезпечувати, по-перше, замкнуті технологічні процеси, що виключають викид в атмосферу хвостових газів на кінцевих стадіях виробничих процесів або газів, що утворюються на проміжних стадіях виробництва (абгазів). Нині широко впроваджують часткову рециркуляцію, що передбачає повторне використання газів та організовують промислове виробництво за принципом безвідходної технології і, отже, хвостові гази і абгази використовують як цінну сировину у промисловому виробництві.
Прикладом може служити газифікація високосірчистого рідкого палива (мазуту) з отриманням газу, який використовується для енергетики. У сталеплавильному виробництві пил, що містить 40-50% залоза, перетворюють при змішуванні з силікатом натрію і цементом у продукт, що використовується в технології цього виробництва. Золу застосовують для зміцнення солончакових ґрунтів, а в суміші з піском і гравієм – для будівництва доріг, виготовлення портландцементу, бетону, легкого наповнювача як добавки при виготовленні брикетів або будівельних блоків, а також, за умов відсутності токсичних інгредієнтів, як добрива у сільському господарстві.
По-друге, необхідно передбачити такі технологічні процеси, що забезпечують, :
1) заміну шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідливими;
2) заміну сухих засобів переробки сипких матеріалів мокрими;
3) заміну нагрівання на полум'ї електричним нагріванням, твердого і рідкого палива - газоподібним;
4) очищення сировини від шкідливих домішок;
5) герметизацію і максимальне ущільнення стиків та з'єднань в технологічному устаткуванні для попередження виділення шкідливих речовин в процесі виробництва;
6) комплексну механізацію та автоматизацію процесів;
7) безперервність процесів виробництва;
8) накриття механічного транспорту, а також використання гідро- і пневмотранспорта для транспортування сипких матеріалів;
9) рекуперацію шкідливих речовин та очищення технологічних викидів.
Останнім часом увага учених світу притягає безпаливна енергетика, що передбачає використання сонячної, вітрової та геотермальної енергії. Зокрема у Криму самою природою створені ідеальні умови для застосування цих джерел енергії. На півострові діє 50 геліостатів, які надають можливість заощадити 200 т палива. Є декілька десятків вітряних млинів, у тому числі і на Арабатській стрілці.
Димові котельні замінюють геліотермальними установками, що обігрівають за рахунок підземного тепла службові приміщення, шкіл, дитячі садки, житлові будинки, теплиці, тваринницькі ферми тощо. Потужним джерелом енергії є також море. Великий інтерес представляє і можливість використання енергетичних установок, які працюють від сонячних променів. У Криму побудована перша в країні сонячна електростанція.
З метою зниження забруднення атмосферного повітря димовими газами котельних вважають за доцільне використання у котельних та на ТЕС природного газу.
Санітарно-технічні заходи. Санітарно-технічні заходи, передусім, передбачають використання устаткування для очищення газів від пилу.
За основу класифікації установок для очищення газового потоку від пилу покладені сили, що діють на порошинки, відділяючи їх від потоку-носія. До першої групи відносяться механічні пиловловлювачі, в яких пил видаляється внаслідок дії гравітаційних, відцентрових або інерційних сил. До другої групи відносяться фільтраційні пристрої, в яких пил видаляється під час проходження газового потоку через пористий матеріал До третьої групи – електрофільтри, в яких частки осідають за рахунок електростатичних сил, до четвертої групи – акустичні пиловловлювачі, в яких діють акустичні коливання звукової і ультразвукової частот, до п'ятої групи – пристрої, в яких частки вловлюються зрошуючою рідиною.
Планувальні заходи у містобудуванні реалізуються завдяки оптимальної побудови схем районних планувань, і генерального плану міста, урахування санітарних норм і правил. До їх числа відносять: 1) раціональне розташування селитебної території у відношенні до промислової зони з урахуванням рози вітрів, небезпечної швидкості вітру, мікроклімати цих умов місцевості, несприятливих метеорологічних ситуацій для розсіювання промислових викидів, рельєфу місцевості, температурної інверсії, утворення туманів, фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, перспектив розвитку районів міста тощо; 2) озеленення населених пунктів; 3) організація санітарно-захисної зони для об'єктів, що є джерелами забруднення атмосферного повітря.
Відповідно до санітарної класифікації, для підприємств, виробництв і споруджень IA класу розмір санітарно–загальних зон складає 3000 м, для ІБ класу – 1000 м, для II класу – 500 м, для III класу – 300 м, для IV класу – 100 м, для V класу – 50 м.
Державний санітарний нагляд в області охорони атмосферного повітря.
Попереджувальний державний санітарний нагляд в області санітарної охорони атмосферного повітря – це санітарний нагляд, що здійснюється органами і установами санітарно-епідеміологічної служби на етапі вибору і відведення земельної ділянки під будівництво (або реконструкціях) промислових об'єктів, санітарної експертизи проектних матеріалів, контролю за будівництвом промислових об'єктів та введенням їх в експлуатацію.
Поточний державний санітарний нагляд в області санітарної охорони атмосферного повітря – це санітарний нагляд за санітарним станом населених місць та діючих об'єктів і дотриманням на них санітарних норм і правил.