Порушення харчування та особливості метаболізму лікарських засобів

З метою вивчення впливу порушень харчування на метаболізм лікарських засобів проведено цілу низку досліджень на тваринах. Проте лише протягом останніх двох десятиліть були здійснені аналогічні дослідження для з'ясування подібних процесів у людини.

В більшості випадків дослідження з метою вивчення впливу складу харчування на метаболізм їжі охоплювали здорових осіб, які дотримувались дієти, адекватної за харчовою цінністю до конкретних обставин. Такий підхід дозволяє одержати більш інформативні та адекватні дані щодо впливу специфічних особливостей дієти на метаболізм ліків, аніж дослідження, що охоплюють пацієнтів, у яких на одержані результати могли вплинути хвороба, супутня фармакотерапія, вік або інші чинники. Проте саме для таких “реальних” хворих вплив їжі на метаболізм ліків має найбільше клінічне значення.

Компоненти харчування та метаболізм ліків

Дієта з високим вмістом білків і низьким вмістом вуглеводів може прискорювати метаболізм медикаментів у печінці. Недостатнє вживання білків зменшує фільтрацію плазми нирками, кліренс креатиніну та багатьох препаратів.

Розглянемо особливості впливу низькобілкової дієти на метаболізм ліків на прикладі леводопи. Дієта з низьким вмістом білків полегшує транспорт леводопи через гематоенцефалічний бар'єр при хворобі Паркінсона. Велика частка пацієнтів з пізніми стадіями хвороби Паркінсона неоднаково реагують на леводопу, оскільки коливається ступінь надходження препарату в мозок. Це частково може бути зумовлено дієтою хворого, склад якої впливає на фармакокінетику ліків. Вміст амінокислот у плазмі крові зростає після приймання їжі, багатої на білки, і зменшується натще та після споживання їжі, багатої на вуглеводи. Для проникнення амінокислот через гематоенцефалічний бар'єр існує ряд механізмів, за допомогою яких вони проходять через ендотелій капілярів. Оскільки усі великі нейтральні амінокислоти (ВНАК) конкурують за один і той же механізм, співвідношення між концентрацією ВНАК у крові та мозку суттєво залежить від їх сумарної кількості в крові.

Оскільки леводопа також належить до ВНАК, транспортування цього препарату через гематоенцефалічний бар'єр здійснюється за тими ж закономірностями. При високому вмісті ВНАК у крові клінічний ефект леводопи буде мінімальний, незважаючи на високу концентрацію препарату в плазмі крові. Симптоматика хвороби згасає, коли рівень ВНАК у крові зменшується, навіть, якщо концентрація леводопи є відносно невисокою.

При дієті з низьким вмістом білків концентрація ВНАК є низькою, препарат у цьому випадку діє ефективніше навіть при нижчій його концентрації у крові порівняно з випадками, коли хворі споживають велику кількість білків. Таким чином, пацієнтам доцільно рекомендувати вживати невелику кількість білкової їжі лише перед сном, що забезпечує задовільну моторну функцію протягом цілого дня та оптимальну якість життя.

Це класичний приклад того, як на основі знань про взаємодію ліків та їжі можна поліпшити ефективність фармакотерапії у пацієнтів старшого віку із хворобою Паркінсона.

При споживанні їжі з високим вмістом жирів суттєво зростає рівень вільних жирних кислот у плазмі крові. Вільні жирні кислоти зв'язуються з альбумінами плазми у тих же місцях, до яких приєднуються молекули більшості ліків. Теоретично це повинно було б призводити до конкурентного зв'язування та витіснення одних речовин іншими при їх одночасній наявності у крові. Проте клінічні дані суттєво відрізняються стосовно різних ліків.

Водночас голодування сприяє розщепленню тригліцеридів та зростанню рівня вільних жирних кислот у крові з таким же впливом на процеси зв'язування ліків з альбуміном.

Вплив вуглеводної дієти на якість медикаментозної терапії вивчений недостатньо.

Деякі ліки інактивуються в сполученні з певними продуктами харчування. Препарати тетрациклінового ряду утворюють у шлунку з кальцієм їжі нерозчинні комплекси. Отже, прийом їх разом з молочною їжею слід вважати недоцільним.

Їжа з листових овочів підвищує вміст вітаміну К і, тим чином, послаблює дію непрямих антикоагулянтів крові.

Хворим із підвищеним артеріальним тиском не показані сичугові сири, банани, ананаси та помідори, так як тірамін, що міститься в них, має виражену судинозвужувальну активність і зменшує ефективність гіпотензивних засобів.