- •Джерела християнського сходу
- •1. Про народження святого Теодосія
- •2. Про дитячий подвиг святого Теодосія
- •4. Про те, як Святий випікав просфори
- •5. Про служіння володареві та смирення Святого
- •6. Святий іде від своєї матері до Києва
- •7. Прихід Святого до Великого Антонія і про постриг його
- •8. Про прихід матері його до Києва
- •9. Про Варлаама. Сина боярина Йоана
- •10. Про скопця
- •11. Про напасть на святих
- •12. Про мужність блаженного Варлаама
- •13. Про відхід святого Никона
- •14. Про поставлення Святого на пресвітерство
- •15. Про відхід великого Антонія
- •16. Про призначення святого Теодосія ігуменом
- •17. Про спорудження Печерського монастиря
- •18. Про перемогу Святого над нечистими духами
- •19. Як він карав учнів своїх
- •20. Про прославлення Святого і про сіяння Божого світла
- •21. Про прихід князя Ізяслава
- •22. Про смерть блаженного Варлаама
- •23. Про відхід блаженного Ісаї
- •24. Про прихід святого Никона
- •25. Про працелюбність і старанність Святого
- •26. Про візника, який позив Святого
- •27. Про Іларіона
- •28. Про Богом послане золото
- •29. Про пресвітера Дам'яна
- •30. Про напад розбійників і чудо, яке сталося
- •31. Про чудо, що трапилося у тій же церкві Печерській
- •32. Про боярина Климентія
- •33. Про настанови Святого
- •34. Про того, що часто виходив із монастиря
- •35. Про брак харчів
- •36. Про милосердя святого Теодосія
- •37. Про пресвітера, що просив вина
- •38. Про непослух келарія
- •39. Про непослух заповіді Святого
- •40. Про нестачу деревної олії
- •41. Про бочку, яка наповнилась медом за словами Святого
- •42. Про вигнання бісів
- •43. Про примноження борошна за пророцтвом Святого
- •44. Про богоявлене сяйво
- •45. Про знаменну появу святих ангелів
- •46. Про те, як Святий проповідував Христову віру жидам
- •47. Про великий подвиг і піст Святого
- •48. Про мужність і непохитність Святого
- •49. Про смирення князя Святослава перед святими
- •50. Про спорудження великої церкви Печерської
- •51. Про порятунок убогої вдовиці
- •52. Про покликання святого Теодосія до Бога
- •53. Про смерть святого Теодосія
- •54. Про доручення й обітниці Святого своїм учням
- •55. Про похорон святого Теодосія
- •56. Чудо Святого з боярином
- •57. Чудо Святого з викраденим сріблом
- •58. Про недужого клирика
- •59. Про ігуменство Стефана
- •60. Про вигнання Стефана, який потім став єпископом
- •61. Про ігуменство Никона
- •14 Серпня.
- •Києво-Печерський Патерик
26. Про візника, який позив Святого
Одного дня пішов великий Теодосій у якійсь справі до христолюбивого князя Ізяслава. Той був далеко від міста, тож прибувши, затримався до вечора через свою справу. І христолюбець звелів задля нічного відпочинку відвезти його возом до самого монастиря. Коли ж вони так їхали дорогою, то візник, побачивши його в такому одязі, подумав, що це один із убогих, сказав Блаженному: «Монаше, ти щодня байдикуєш, а я працюю і не можу навіть втриматися на коні. То ж нехай я спочину на возі. Ти можеш їхати й на коні, то пересядь на коня». Отож він, добрий і лагідний, з усією сумирністю встав із воза та пересів на коня. Візник же ліг собі на возі. І так їхали вони шляхом, а він радів духом та прославляв Бога, а коли задрімав, то зліз із коня і йшов біля воза пішки, поки не змучився. Тоді знову сідав на коня.
Небо було зоряне, і вже сіріло, назустріч їхали бояри князя та, здаля упізнавши Блаженного, зійшли з коней і поклонилися йому.
А він тоді сказав слузі: «Сину, це вже день, сідай на свого коня». Слуга ж, побачивши, що всі кланяються тому, злякався і затремтів. Устав, сів на коня, і так поїхав дорогою, а преподобний Теодосій сів на воза. Усі бояри, яких зустрічали, вклонялися йому, а візника огорнув ще більший страх. Уже коли доїхали до монастиря і вся братія, вийшовши, вклонилася йому до землі, то слуга вкрай злякався, міркуючи собі: «Хто ж це такий, що всі йому кланяються?»
І, взявши його за руку, Преподобний відвів його до трапезної, звелів дати їсти й пити, скільки захоче, та, подарувавши йому ще й куни, відпустив його. Усе це той слуга розповів братії сам. Блаженний же не сказав про це нікому.
І так він щодня навчав братію, щоб ні в чому не підноситися, а бути смиренним ченцем, робитися меншим від усіх і не величатися, а всім бути покірним. «Ходячи ж, - навчав їх, - тримайте руки складеними на грудях, і хай ніхто не перевершить вас у вашому смиренні; але один одного завжди привітайте і поклоніться, як личить ченцям; і не переходьте з келії в келію, а кожен із вас у своїй келії моліться Богові». Такими і багатьма іншими словами не переставав їх щоденно навчати.
А коли чув від когось із братів, що того переслідують і насідають на нього біси, то такого кликав до себе і, оскільки колись сам піддавася таким спокусам, навчав його і заохочував непохитно стояти проти диявольських хитрощів; не поступатися та не розслаблятися перед бісівськими напастями, і не залишати свого місця, а відгородитися постом і молитвою та часто кликати Бога, щоб допоміг перемогти злого біса.
Для прикладу він наводив їм ось таке: «Подібне скоїлося колись і зі мною. Однієї ночі, коли я співав у келії повсякденні псалми, став переді мною чорний пес так, що я не міг навіть бити поклони. І стояв він переді мною досить довго. Отож я, розхвилювавшись, хотів його вдарити, але він став невидимий. І такий на мене напав тоді страх і трепет, що я хотів утікати з цього місця, якби Господь мені не допоміг. Бо, очунявши трохи з переляку, почав я ревно молити Бога й бити поклони. І страх відступив від мене так, що відтоді я не боюся їх, навіть коли з'являються мені перед очима».
І багато ще чого говорив їм, утішаючи та укріплюючи проти злих духів. І так відпускав їх, а вони раділи й прославляли Бога за такі поради їхнього доблесного наставника і вчителя.