38. Про непослух келарія

Якось у день святого й великого мученика Димитрія, коли він заради Христа прийняв свої муки, преподобний Теодосій із братією пішов до монастиря святого Димитрія. І принесли йому від когось дуже гарні хлібини. Тож він звелів келарієві роздати їх під час трапези тим, хто залишився. Однак той не послухав, подумавши у собі, що завтра, коли прийде вся братія, покладе ці хлібини їм, а нинішній братії дасть монастирського хліба. Як задумав, так і вчинив. Наступного дня, коли вони сіли до трапези, було нарізано цього хліба, та Блаженний, глянувши, впізнав ті хлібини. Він покликав келарія і запитав, звідки ці хлібини. Той відповів, що їх принесли ще вчора, але вчора він не подав, бо братів було мало, тож вирішив подати усій братії цього дня на поживу.

А Блаженний сказав йому: «Краще було не турбуватися про наступний день і вчинити за моїм повелінням, а сьогодні наш Господь, який завжди дбає про нас, подбав би про щось більше на нашу потребу». Тоді звелів одному братові зібрати ці окрайці в кошик і висипати в ріку. А на того наклав епітимію, оскільки він не виконав розпорядження. І так робив завжди, коли було вчинене якесь діло, а спершу не було взято благословення, тому що не хотів, щоби та свята отара їла таку поживу, яка подана без благословення і з непослуху. Отож, наче ворожу частку, велів іноді вкидати до палаючої печі, а іноді опускати в річкові бистрини.

39. Про непослух заповіді Святого

По смерті блаженного отця нашого Теодосія сталося дещо від непослуху. Хоч і недобре тут про таке говорити, але згадали вже, тож подамо.

Ото по вигнанні із монастиря преподобного отця нашого ігумена Стефана, коли прийняв ігуменство великий Никон, наступали дні святого Великого Посту. У перший тиждень такої стриманості, коли добрі подвижники напрацювалися, постановив преподобний отець наш Теодосій давати їм у п'ятницю того тижня дуже чистий хліб, та інший, випечений із медом і з олією.

Отож келареєві звелено вчинити за звичаєм. Він же, вчинивши непослух, сказав неправду, мовивши, що немає борошна для випечення такого хліба. Проте Бог не знехтував молитвою й трудом своїх преподобних, щоби не занедбано постанови блаженного Теодосія. Коли по Святій Літургії вони йшли на пісний обід і вже не було жодної надії, тоді привезено віз таких хлібин. Побачивши це, братія прославила Бога і святого Теодосія, подивляючи, як Бог завжди дбає про них, подаючи їм все необхідне молитвами преподобного їхнього отця і наставника Теодосія.

І знову, коли через два дні келарію було велено спекти братії хліба за звичаєм із того борошна, якого, як він казав раніше, не було, то пекарі місили тісто і заливали в нього окріп. Раптом виявили в ньому жабу, що зварилася у тій воді, і тим осквернила діло, творене з непослуху. Бог дозволив це для спасіння святої отари, яка стільки натрудилась у святий тиждень, щоби не споживали такого хліба, а осквернив його гадом, наче ворожу принаду, щоб була їм наука й на Майбутнє.

І нехай ніхто з вас не докоряє мені за те, що я вписав це тут і відійшов від моєї розповіді, бо вчинив я це тому, щоби ви розуміли: не личить нам у будь-чому не слухати наставника, свого ігумена, знаючи, що коли щось від нього приховуємо, то від Бога не втаїмо нічого. А Він незабаром помститься за того, кого поставив над нами за старійшину й пастиря, щоб усі його слухали і все чинили за його повелінням.

Та вже повернімося до попередньої розповіді про блаженного Теодосія.