7.3 Прийняття рішень в умовах ризику

В інженерній практиці все частіше виникає потреба в прийнятті складних і відповідальних рішень, наслідки яких бувають дуже вагомі, особливо якщо це стосується життя та безпеки людей, чи пов’язане з великими матеріальними втратами або з забрудненням, порушенням навколишнього середовища. В умовах складної ситуації при наявності дефіциту інформації прийняття рішень завжди пов’язане з ризиком.

У суспільстві існує думка, що в інженерній справі ризик повинен бути принципово виключений, але це незбутня ілюзія. Цілком вільна від ризику техніка не існує, а тому він при створенні нової техніки обов’язково повинен враховуватися. Завжди можна говорити лише про величину тієї чи іншої ймовірності наступу несприятливої події. Можна створити надміцний, наднадійний літак, але ніколи не можна створити літак, що витримав би зіткнення з горою. В інженерній діяльності при виборі варіанта рішення варто не ігнорувати ризик, а усвідомлено враховувати і мінімізувати його. Недоцільно йти на які зав­годно великі витрати, щоб усунути ризик цілком.

Аналізуючи проблему ризику у своїй монографії «Методи прийняття технічних рішень» [69], автори вважають, що кількісну оцінку ризику, його величину можна визначити як добуток величини події на міру можливості її настання.

Наслідок Анебажаної події чи стану може у відповідності зі своєю величиною описуватися й оцінюватися своїми специфічними парамет­рами. Мірою можливості настання події служить імовірністьqїї нас­тання. Звідси випливає:

R = A q

де R – величина ризику

Якщо наставання небажаної події пов’язане з різними негативними наслідками, і кожен з цих наслідків має свою імовірність настання, то ризик доцільно виразити у векторному вигляді з різними одиницями за координатними осями

R = A^.Q

де А = <a₁, a₂,…, a_m> ; Q = <q₁,…,q_i,…,q_m> ; i =

a_i – і ^ий негативний прояв події А,

q_i – імовірність наставання a_i.

Наприклад, аварія на атомній станції може призвести до матеріаль­них втрат, до радіоактивного зараження, до загибелі людей, до збільшення кількості ракових захворювань і т. ін. і кожен з негативних наслідків аварії може мати свою ймовірність прояву.

На рис. 7.4 наданий огляд ситуацій з ризиком відповідних небажаних подій [69].

Спосіб кількісної оцінки ризику розглянемо на прикладі відшукання найкращого варіанта вирішення інженерної задачі, коли нам задані (чи нами обрані) максимально припустимі значення qймовірності появи небажаної події, та гранично припустимі значенняАматеріального збитку при настанні цієї події (рис. 7.5).

Рисунок 7.5 – Положення строго припустимих варіантів у пошуковому полі

Рисунок 7.4 – Ризик при прийнятті технічних рішень

Усі строго припустимі варіанти можливих рішень знаходяться в по­лі пошуку, обмеженому граничними значеннями A_max і q_max. Провівши попарне порівняння варіантів між собою, можна зробити висновок, що варіанти В₁ і В₂ гірші за варіант В₃; варіант В₄ гірший за В₅; В₆ гірший за В₇; В₈ гірший за В₉ і В₁₃ гірший за В₁₄, тому що в кожному випадку при одній і тій же ймовірності настання небажаної події у всіх гірших варіантах матеріальний збиток буде більшим. За тієї же причині варіанти рішення В₄ і В₁₁ будуть гіршими за варіант В₂, тому що при тому самому матеріальному збитку ймовірності настання подій В₄ і В₁₁ будуть більшими ніж події В₂.

Проаналізувавши усі 14 варіантів можливих рішень, дійдемо вис­новку, що не гіршими варіантами вирішення задачі є варіанти В₃; В₅; В₇; В₉; В₁₄(рис. 7.6).

A_max

Рисунок 7.6 – Положення негірших варіантів у пошуковому полі

Жоден з негірших варіантів не можна назвати найкращим чи найгіршим без введення будь-якого іншого критерію переваги, якоїсь додаткової умови.

У нашому прикладі якість усіх варіантів рішення визначається усього двома показниками – матеріальним збитком і ймовірністю нас­тавання небажаної події.

Виходячи зі свого розуміння розв’язуваної задачі, інженер повинен визначитися з важливістю, значимістю кожного з показників якос­ті, що впливає на вибір варіанта рішення.

Якщо при виборі оптимального рішення він прагне мінімізувати ймовірність наставання небажаної події (випадок найбільш розповсюд­жений, коли справа стосується життя та безпеки людей), і при цьому згодний на збільшення матеріального збитку (матеріальних витрат), то варіант В₃буде найкращим. Якщо ж він допускає можливість трохи збільшити ймовірність появи небажаної події, але при цьому досягтизменшення матеріального збитку, то, очевидно, оптимальним варіантом рішення буде В₅ чи В₇. Якщо, приймаючи рішення в умовах ризику, він хоче мінімізувати матеріальний збиток, погоджуючись при цьому на збільшення ймовірності наставання небажаної події (природно ця імовірність qq_maxне повинна перевищувати раніше обговореного максимального значення), то найкращім варіантом буде В₁₄.

Рішення, пов’язані з ризиком, завжди залишаються для інженера сумнівними, тому що не можна заздалегідь визначити витрати для чіт­кого розподілу в усіх випадках виправданого і невиправданого ризику. Проконтролювати, чи був виправданий даний ризик, вдається завжди тільки після настання небажаної події, і можливе це тільки при визначених збитках.

Інженерна діяльність у принципі не може бути цілком вільна від усякого ризику, а на необхідний і виправданий ризик потрібно свідомо йти.

Без ризику можна тільки повторити чиїсь розробки, плестися у хвості всміливих та ризикуючих новаторів.

Після знаходження найкращого варіанта з усіх, строго припустимих варіантів, необхідно ще раз проаналізувати наслідки прийнятого рішення для того, щоб уникнути можливих помилок при реалізації цього варіанта.