Еозинофіли
Еозинофіли зустрічаються у периферійній крові людини значно рідше ніж нейтрофіли (1-5% від загальної кількості лейкоцитів). У мазках крові вони мають розмір трохи більший, ніж у нейтрофілів: 10-12 мкм в діаметрі. Цитоплазма еозинофілів елабо базофільна. Ядра цих клітин у людини мають, як правило, двосегментну форму, в деяких тварин ядра багатосегментні. Дуже своєрідною є специфічна зернистість цих клітин. Вона має яскраво виражену оксифілію за рахунок вмісту основних білків і на мазках крові зазвичай фарбується еозином у червоно-оранжевий колір. Саме через спорідненість зерен еозинофіла ' до еозину клітина отримала свою назву. Розміри еозинофільних зерен варіюють, але звичайно вони є більшими ніж в спеціальних лейкоцитів. У людини діаметр зерна еозинофіла рівний 0,8 мкм. Гістохімічними методами у специфічній зернистості еозинофілів виявлені лужна фосфатаза, пероксидази, слабка активність гідролітичних ферментів, а також фосфор і, можливо, залізо.
Рис. 18. Електронна мікрофотографія еозинофіла миші.
Електронною мікроскопією встановлено, що еозинофільні гранули мають складну будову: всередині сферичних або веретеноподібних зерен виявлено циліндричні включення ліпопротеїдної природи. Поряд із специфічними зернами в еозинофілах зустрічаються азурофільні гранули з високою активністю гідролітичних ферментів і пероксидаз. В еозинофілах людини виявлено 4 типи гранул, що відрізняються за вмістом катіонів Na+ та кристалоподібних включень.
Кількість еозинофілів за нормальних умов в крові підтримується на одному рівні, але при патологічних станах може відбуватися як збільшення, так і зменшення їх чисельності. При запальних процесах, різних алергічних станах (бронхіальна астма), новоутвореннях, глистових інвазіях спостерігається збільшення відсоткового вмісту еозинофілів (до 20-40%).
Базофіли
Базофіли містяться в крові у невеликій кількості: в людини - 0-1% від загальної кількості лейкоцитів. Діаметр цих клітин у мазку крові становить 8-Юмкм. Ядра базофілів мають сегментну, іноді сферичну форму. Найтиповішою ознакою є наявність специфічної базофільної зернистості
Характерно, що зернистість володіє метахромазією, тобто фарбується не в колір азуру (синій), а в додатковий (вишневий або фіолетовий). Метахромазією володіють сірковмісні мукополісахариди (гепарин), присутні у базофілах. В зернах базофілів виявлено гепарин та гістамін. Гепарин запобігає зсіданню крові, а гістамін підвищує проникливість капілярів за рахунок їх розширення, а також викликає спазм бронхів, бо діє на клітини гладких м'язів. Отже, базофіли проявляють певну антикоагуляційну дію. Окрім того, можливим є вплив на міоцити та ендотеліальні клітини. Однак, таку саму роль виконують і гепариноцити сполучної тканини. Виявлено, що у тварин, які мають в крові мало базофілів, у сполучній тканині міститься велика кількість гепариноцитів. І, навпаки, у тварин з великим вмістом базофілів, порівняно мало гепариноцитів.
38
