- •Мовчан в. С Етика Навчальний посібник / к.: Знання, 2007.- 483 c.
- •Передмова
- •1.1. Про предмет етики
- •1.2. Основні поняття науки "етика"
- •1.3. Коло проблем дослідження етики
- •1.4. Основні завдання етики як науки
- •Тема 2. Етика в системі наук про людський дух
- •2.1. Три образи культури
- •2.2. Мораль як явище культури
- •2.3. Мораль і мистецтво
- •2.4. Мораль та релігія
- •2.5. Мораль і право
- •3.1. Моральне регулювання в добу ранніх цивілізацій
- •3.2. Моральні ідеї в культурі Давнього Єгипту
- •3.3. Етика Давнього Вавилону, Палестини, Ірану
- •3.4. Давньоіндійська етика
- •3.5. Давньокитайське етичне вчення
- •Тема 4. Давньогрецька та давньоримська етика
- •4.1. Становлення етичних ідей у Давній Греції
- •4.2. Етика Сократа
- •4.3. Етичні ідеї у філософії Платона
- •4.4. Етика Арістотеля
- •4.5. Етичні школи доби еллінізму
- •Тема 5. Етика доби середньовіччя та відродження
- •5.1. Етика раннього християнства
- •5.2. Візантійська етика
- •5.3. Етика Київської Русі
- •5.4. Етика Західноєвропейського середньовіччя
- •5.5. Етика гуманістів доби Відродження
- •Тема 6. Етика доби раціоналізму та просвітництва XVII-XVIII ст
- •6.1. Два напрямки в етиці Нового часу
- •6.2. Учення Гоббса про мораль
- •6.3. Етика Джона Локка
- •6.4. Етика Спінози
- •6.5. Етика західноєвропейського Просвітництва
- •6.6. Етична думка в Україні XVII—XVIII ст. Етика Сковороди
- •Тема 7. Етика класиків німецької філософії
- •7.1. Етика Канта
- •7.2. "Науковчення" Фіхте
- •7.3. Етика свободи Шеллінга
- •7.4. Етика Геґеля
- •7.5. Евдемоністична етика Фойєрбаха
- •Тема 8. Соціально-етичний радикалізм
- •8.1. Витоки соціально-етичного радикалізму
- •8.2. Утопічний соціалізм
- •8.3. Декабризм
- •8.4. Революційний демократизм (Росія, Україна)
- •8.5. Революційне народництво: ідея "морального боргу"
- •8.6. Етика марксизму
- •8.7. Ленінізм: соціально-етичні ідеї
- •Тема 9. Соціально-етичний лібералізм хіх-хх ст.
- •9.1. Багатство напрямків в етиці хіх-хх ст.
- •9.2. Утилітаризм
- •9.3. Позитивізм
- •9.4. Прагматизм
- •9.5. "Філософія життя"
- •9.6. Феноменологічна етика
- •9.7. Екзистенціалізм
- •9.8. Фройдизм. Неофройдизм
- •9.9. Метаетика
- •9.10. Етика "всеєдності"
- •10.1. Історія ідей походження моралі
- •10.2. Антропогенез і регулювання стосунків
- •10.3. Міфологічна свідомість і мораль
- •10.4. Моральні якості людини ранніх культур
- •Тема 11. Закономірності історичного розвитку моралі
- •11.1. Принципи аналізу історії моралі
- •11.2. Мораль доби рабовласництва
- •11.3. Феодальна мораль
- •11.4. Мораль доби вільної конкуренції
- •11.5. Поняття морального прогресу
- •Тема 12. Сутність, структура та функції моралі
- •12.1. Проблема сутності моралі
- •12.2. Мораль як діяльнісно-практичне відношення до світу
- •12.3. Диференціація понять "моральна свідомість", "моральна діяльність", "моральнісне відношення"
- •12.4. Соціальні функції та ціннісний зміст моралі
- •Тема 13. Принципи моральнісного відношення. Альтруїзм-егоїзм. Колективізм-індивідуалізм
- •13.1. Поняття "принцип" в етиці
- •13.2. Альтруїзм-егоїзм — вихідні принципи родового життя
- •13.3. Колективізм-індивідуалізм — принципи соціального буття
- •13.4. Принцип єдності мети і засобів: методологія моральної діяльності
- •13.5. Моральний ідеал — мета діяльності
- •Тема 14. Принцип діалектичного зв´язку свободи і необхідності у феномені моральності
- •14.1. Поняття свободи в моралі
- •14.2. Об´єктивні підстави свободи
- •14.3. Фаталізм. Волюнтаризм
- •14.4. Суб´єкт свободи
- •14.5. Свобода самоутвердження особи
- •14.6. Свобода і безсмертя
- •15.1. Поняття "категорії етики"
- •15.2. Категорії етики як система
- •15.3. Добро-зло — вихідні етичні категорії
- •15.4. Основні категорії моральної свідомості
- •15.5. Поняття "сором"
- •15.6. Категорія честі
- •15.7. Категорія "гідність"
- •15.8. Категорія "обов´язок"
- •15.9. Категорія "справедливість"
- •15.10. Категорії моральної самосвідомості. Категорія совісті
- •15.11. Категорії "сенс життя" і "щастя"
- •16.1. Екологічна етика як наука
- •16.2. Діяльність людини в природі та її наслідки
- •16.3. Унікальність планетарного життя
- •16.4. Еволюційна етика
- •16.5. Етологія
- •16.6. Біоетика
- •16.7. Екологічне виховання
- •Тема 17. Професійна етика
- •17.1. Моральні аспекти професійності
- •17.2. Етика вченого
- •17.3. Лікарська етика
- •17.4. Юридична етика
- •17.5. Педагогічна етика
- •17.6. Етика бізнесу
- •Тема 18. Моральне спілкування як творчість
- •18.1. Методологічні засади культури спілкування
- •18.2. Любов як феномен невідчуженого спілкування
- •18.3. Моральні засади дружби
- •18.4. Основні принципи морального спілкування
- •18.5. Спілкування — джерело виховання і самовиховання
- •Післямова
8.7. Ленінізм: соціально-етичні ідеї
Володимир Ілліч Ленін (Ульянов, 1870—1924) — основоположник соціально-етичної теорії побудови соціалізму в одній окремо взятій країні. Ленінський етап розвитку соціально-етичної теорії прийнято розглядати як явище практичного утвердження ідей марксизму. Насправді, ленінізм в етичній, так само як і у соціально-політичній сферах, — продовження ідей народництва, хоча і з опорою на ідеї Маркса. Етичну програму соціалізму Ленін викладає у працях: "Економічний зміст народництва і критика його у книзі п. Струве", "Марксизм і революціонізм", "Держава і революція", "Пам´яті графа Гейдена", "Лев Толстой як дзеркало російської революції", "Л. М. Толстой і його епоха" та ін. Після жовтневої революції 1917 року — у працях: "Великий почин", "Завдання спілок молоді" та ін. Вихідним началом для побудови соціалізму Ленін бачить моральність, потенційно наявну в робітничому середовищі. Розгорнутися у повну силу настільки, щоб стати основною засадою творення нового суспільства, моральність нового класу може після перемоги пролетарської революції. Основою розвитку суспільства нового типу бачиться моральна сфера, а не економічна. На відміну від ідеї Кропоткіна про вільний, бездержавний механізм спілкування, Ленін пропонує оперти мораль на диктатуру передового класу — робітників.
Він відмежовує соціально-етичний ідеал пролетарської революції та соціалізму від ідей інших ліворадикальних напрямків (революційне народництво) та ліберальних (ліберальне народництво, "етичний соціалізм"). Послідовно проведений Леніним (всупереч ідеям Маркса) принцип побудови соціалізму в одній окремо взятій країні, до того ж країні переважно селянській, якою була Росія, робив неминучою диктатуру одного класу. Соціологічний раціоналізм марксизму, радше ленінізму, М. Бердяев назвав крайнім взірцем "соціологічного утопізму". Справді, теорія ленінізму виявляє свою соціально-етичну обмеженість у тому, що емпіричного суб´єкта розглядає як носія образу моральної досконалості за формальною підставою: приналежності до певного класу. Моральний критерій оцінки, Що покладає змістовність мети та засобів діяльності особистості, тут відсутній.
Зміна соціальних обставин після перемоги революції бачиться вирішальною умовою піднесення емпіричного суб´єкта до рівня творчої особистості. Основною у працях Леніна проходить думка про складність побудови соціалізму зусиллями мас, що є носіями "дрібно-буржуазної свідомості". Тому, згідно з його переконанням, неможливо змінити свідомість людей до перемоги соціалістичної революції. Лише революція може переробити мораль людей шляхом включення їх в активний процес побудови нового суспільства. У чесній праці ("комуністичне ставлення до праці") він бачив паростки свідомості нового типу. Справа однак у тому, що ентузіазм як такий, не опертий на знання та культуру, міг давати лише взірці моральної самовідданості окремих представників класу. Але він не міг якісно змінити змістдіяльності: надати їй творчої результативності, оскільки остання покладає у собі високий рівень фахової компетентності. Суспільний лад не міг триматися лише ентузіазмом частини суспільства, що беззастережно вірила в ідеї соціалізму. Необхідною стала диктатура, або примус.
Визначаючи критерій комуністичної моралі, Ленін писав: "Ми говоримо: моральність це те, що служить руйнуванню старого експлуататорського суспільства і об´єднанню усіх трудящих навколо пролетаріату, який будує нове суспільство комуністів... В основі комуністичної моральності лежить боротьба за зміцнення і завершення комунізму" [6, с 296, 298]. Соціалізм у формі диктатури пролетаріату мав важливе історичне значення саме як експеримент, що не вдався. Ще було раз, уже наочно підтверджено висловлене Марксом і теоретично обґрунтоване у його ранній праці "Економічно-філософські рукописи 1844 року" положення про можливість побудови соціально справедливого суспільства лише внаслідок поступального суспільно-історичного процесу.
Отже, у теорії ленінізму та в практиці більшовицького варіанту соціалізму лівий радикалізм вичерпав себе. Історичний процес розкрився у своїх засадах як об´єктивний процес саморозвитку людства: його творчих умінь, його моральнісних якостей та його здатності пізнання дійсності та самопізнання. Однак саме лівий радикалізм з усією можливою гостротою поставив питання про рівність людей як суб´єктів специфічно людської життєвості, тобто на тій підставі, що вони люди. Він утверджував у суспільній свідомості думку про неминучу перспективу рівності прав людей, про свободу як умову нормальності людського життя. Зрештою, він шукав радикальні засоби практичного утвердження ідей свободи, рівності, братерства.
Література
Герцен А. Соч.: В 2 т. — М.: Мысль, 1986. — Т. 2. — 654 с.
Добролюбов Я. Собр. соч.:ВЗ т. — М.: Худож. л-ра, 1952.— Т. 3.— 743 с.
Кропоткин П. Этика. — М.: Политиздат, 1991. — 496 с.
Избранные социально-политические и философские произведения декабристов: В 3 т. — М.: Политиздат, 1951.— Т. 2. —567 с.
Лавров П. Философия и социология. Избр. произв.: В 2 т. — М.: Мысль, 1965. — Т. 2. - 703 с.
Ленін В. Завдання спілок молоді: Повне зібр. творів. — К.: Політвидав, 1979. — Т. 41. — 670 с
Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія. Твори. — М.: Політвидав, 1979. — Т. 3. — 603 с
Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. — Т. 42. — К.: Політвидав, 1980. — 303 с
Сен-Симон. Избр. соч.: В 2 т. — М. — Л.: Изд-во АН СССР, 1948. — Т. 2. — 486 с.
Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. — К.: Наукова думка, 1975. - Т. 8. - 319 с.
Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — К.: Наукова думка, 1981.-Т. 31. — 595 с.
Фурье Ш. Избр. соч.: В 4 т. - М. — Л.: Изд-во АН СССР, 1951.-Т. 2. -396 с.