- •Мовчан в. С Етика Навчальний посібник / к.: Знання, 2007.- 483 c.
- •Передмова
- •1.1. Про предмет етики
- •1.2. Основні поняття науки "етика"
- •1.3. Коло проблем дослідження етики
- •1.4. Основні завдання етики як науки
- •Тема 2. Етика в системі наук про людський дух
- •2.1. Три образи культури
- •2.2. Мораль як явище культури
- •2.3. Мораль і мистецтво
- •2.4. Мораль та релігія
- •2.5. Мораль і право
- •3.1. Моральне регулювання в добу ранніх цивілізацій
- •3.2. Моральні ідеї в культурі Давнього Єгипту
- •3.3. Етика Давнього Вавилону, Палестини, Ірану
- •3.4. Давньоіндійська етика
- •3.5. Давньокитайське етичне вчення
- •Тема 4. Давньогрецька та давньоримська етика
- •4.1. Становлення етичних ідей у Давній Греції
- •4.2. Етика Сократа
- •4.3. Етичні ідеї у філософії Платона
- •4.4. Етика Арістотеля
- •4.5. Етичні школи доби еллінізму
- •Тема 5. Етика доби середньовіччя та відродження
- •5.1. Етика раннього християнства
- •5.2. Візантійська етика
- •5.3. Етика Київської Русі
- •5.4. Етика Західноєвропейського середньовіччя
- •5.5. Етика гуманістів доби Відродження
- •Тема 6. Етика доби раціоналізму та просвітництва XVII-XVIII ст
- •6.1. Два напрямки в етиці Нового часу
- •6.2. Учення Гоббса про мораль
- •6.3. Етика Джона Локка
- •6.4. Етика Спінози
- •6.5. Етика західноєвропейського Просвітництва
- •6.6. Етична думка в Україні XVII—XVIII ст. Етика Сковороди
- •Тема 7. Етика класиків німецької філософії
- •7.1. Етика Канта
- •7.2. "Науковчення" Фіхте
- •7.3. Етика свободи Шеллінга
- •7.4. Етика Геґеля
- •7.5. Евдемоністична етика Фойєрбаха
- •Тема 8. Соціально-етичний радикалізм
- •8.1. Витоки соціально-етичного радикалізму
- •8.2. Утопічний соціалізм
- •8.3. Декабризм
- •8.4. Революційний демократизм (Росія, Україна)
- •8.5. Революційне народництво: ідея "морального боргу"
- •8.6. Етика марксизму
- •8.7. Ленінізм: соціально-етичні ідеї
- •Тема 9. Соціально-етичний лібералізм хіх-хх ст.
- •9.1. Багатство напрямків в етиці хіх-хх ст.
- •9.2. Утилітаризм
- •9.3. Позитивізм
- •9.4. Прагматизм
- •9.5. "Філософія життя"
- •9.6. Феноменологічна етика
- •9.7. Екзистенціалізм
- •9.8. Фройдизм. Неофройдизм
- •9.9. Метаетика
- •9.10. Етика "всеєдності"
- •10.1. Історія ідей походження моралі
- •10.2. Антропогенез і регулювання стосунків
- •10.3. Міфологічна свідомість і мораль
- •10.4. Моральні якості людини ранніх культур
- •Тема 11. Закономірності історичного розвитку моралі
- •11.1. Принципи аналізу історії моралі
- •11.2. Мораль доби рабовласництва
- •11.3. Феодальна мораль
- •11.4. Мораль доби вільної конкуренції
- •11.5. Поняття морального прогресу
- •Тема 12. Сутність, структура та функції моралі
- •12.1. Проблема сутності моралі
- •12.2. Мораль як діяльнісно-практичне відношення до світу
- •12.3. Диференціація понять "моральна свідомість", "моральна діяльність", "моральнісне відношення"
- •12.4. Соціальні функції та ціннісний зміст моралі
- •Тема 13. Принципи моральнісного відношення. Альтруїзм-егоїзм. Колективізм-індивідуалізм
- •13.1. Поняття "принцип" в етиці
- •13.2. Альтруїзм-егоїзм — вихідні принципи родового життя
- •13.3. Колективізм-індивідуалізм — принципи соціального буття
- •13.4. Принцип єдності мети і засобів: методологія моральної діяльності
- •13.5. Моральний ідеал — мета діяльності
- •Тема 14. Принцип діалектичного зв´язку свободи і необхідності у феномені моральності
- •14.1. Поняття свободи в моралі
- •14.2. Об´єктивні підстави свободи
- •14.3. Фаталізм. Волюнтаризм
- •14.4. Суб´єкт свободи
- •14.5. Свобода самоутвердження особи
- •14.6. Свобода і безсмертя
- •15.1. Поняття "категорії етики"
- •15.2. Категорії етики як система
- •15.3. Добро-зло — вихідні етичні категорії
- •15.4. Основні категорії моральної свідомості
- •15.5. Поняття "сором"
- •15.6. Категорія честі
- •15.7. Категорія "гідність"
- •15.8. Категорія "обов´язок"
- •15.9. Категорія "справедливість"
- •15.10. Категорії моральної самосвідомості. Категорія совісті
- •15.11. Категорії "сенс життя" і "щастя"
- •16.1. Екологічна етика як наука
- •16.2. Діяльність людини в природі та її наслідки
- •16.3. Унікальність планетарного життя
- •16.4. Еволюційна етика
- •16.5. Етологія
- •16.6. Біоетика
- •16.7. Екологічне виховання
- •Тема 17. Професійна етика
- •17.1. Моральні аспекти професійності
- •17.2. Етика вченого
- •17.3. Лікарська етика
- •17.4. Юридична етика
- •17.5. Педагогічна етика
- •17.6. Етика бізнесу
- •Тема 18. Моральне спілкування як творчість
- •18.1. Методологічні засади культури спілкування
- •18.2. Любов як феномен невідчуженого спілкування
- •18.3. Моральні засади дружби
- •18.4. Основні принципи морального спілкування
- •18.5. Спілкування — джерело виховання і самовиховання
- •Післямова
10.3. Міфологічна свідомість і мораль
Цінністю міфології для антропогенезу зумовлена її роль ужитті спільнот: засобу (і джерела) творення моральнісних взаємодій людини з навколишнім світом (в уяві). Усвідомлена людьми цінність організації стосунків для збереження роду визначила феномен, який можна характеризувати як всепроникне моральне начало. Міфологія стає зрозуміла повної0 мірою, якщо бачити в ній не лише намагання пояснити природний світ, уподібнюючи його життя людському, а саме тоді коли розглядати її як спосіб реалізації практичної потреби людини налагодити стосунки з навколишнім середовищем. Щодо ранньої міфології, то правомірно говорити про "сакралізацію та узаконення існуючих порядків, звичаїв і норм". Потреба виживання у природі зумовила формування ставлення до неї, аналогічне стосункам всередині людських спільнот. Так, у космогонічних міфах говориться про перетворення хаосу на космос як перехід від пітьми до світла, від води до суші, від безформного до оформленого. Цим процесам У природі відповідають стосунки у соціумі: передача навичок трудової діяльності, встановлення родового устрою, регулювання статевих стосунків тощо.
Цілісність досвіду відображається у тому, що кровнородинні стосунки з меж соціуму переносяться на тваринний світ. Тотемні предки, духи, боги у міфології мають родинні зв´язки. Ініціатором творення стосунків виступає у міфології людина. Форми стосунків з природою у різні періоди антропогенезу різні. Скажімо, магічні ритуали, що оперті на міфологію і є способом "відродження" міфологічних подій, здійснюються початково у формі "приборкування" природних сил представниками роду, які вважаються носіями незвичних — божественних сил (вожді, шамани). Обряд "упокорення" подібний до функції табу, що упокорює стихійну біологічну природу людини. Порівнюючи більш пізній етап історії та відношення до природи носіїв релігійної і міфологічної свідомості, Дж. Фрезер пише: "Релігія відображає визнання повної залежності людини від вищих сил, тоді як дикун самовпевнено вірить у можливість управління вищими силами" [12, с 61].
Моральнісний зміст міфології знаходить відображення також у феномені одушевления природних сил. Е. Тайлор пише, зокрема щодо політеїстичних релігій: у них утверджується думка, що "все у природі оживлено духами і що всі вони підпорядковані одному загальному порядку" [10, с 450]. Метою "утримання" світового порядку можна пояснити явище відтворення міфологічних подій в оповідях про них та у ритуалах. Адже людина того часу вірить у магію слова: досить розповісти про минулі події, щоб знову відновити їх (відновлення розумілося у прямому сенсі як "задавання" явищу нового життя, оскільки ідеальне і матеріальне ототожнюються). Міфологічні вірування зберігаються і в таких цивілізованих народів, як давні греки. Так, в образі Зевса — царя Олімпійських богів та напівбогів — героїв, німф, духів, уособлені уявлення про причини буття загалом та його фізичні і моральні закони.
З потреби безпосереднього спілкування з предметами їм надаються у ранніх культурах імена власні, а разом з іменем предмет здобуває "душу" (за аналогією з людиною). Сказане дає підстави стверджувати, що весь процес має виражене мораль-нісне спрямування. Лише з плином історії не розчленована єдність (тотожність) образу та предмета втрачається, і міфічний образ сприймається не як реальне буття предмета, а як його символ.
Одушевления природних сил, характерне для міфології, засвідчує ще один важливий аспект творення моральнісних стосунків: згідно з місцем явищ в ієрархії життя (тобто з огляду на їх роль у людському житті). Щодо богів — це є схиляння, шанування, страх і задобрювання (у формі жертвоприношень: розміром та якістю пожертви утверджувалося місце природного явища у житті спільноти). Богів та першопредків шанували і боялися. Ставлення до них поєднує страх і надію. Злих сил уникали шляхом магії слів та обрядів, у тому числі жертовних. Так, вважалося, що не догодити душі померлого, значить накликати біду. Цілісність образу світу складається і тримається у міфології саме на моральності зв´язків. Ініціює ці зв´язки людина, що починає усвідомлювати себе носієм та виразником ідеї їх моральнісного спрямування.
Моральні взаємодії, що склалися у ранніх суспільних об´єднаннях і визначилися своєю цінністю для збереження життя, закріплюються в міфології та релігії як воля богів. Усвідомлюються вони як такі, що започатковані героями та першопред-ками у давні часи. Якщо якийсь звичай не згадується у міфі, його сприймають як необов´язковий. Якщо ж потрібно виробити нові звичаї, їх пов´язують із міфом, і отже, починають розглядати як священний, як санкцію [5, с 548]. Поряд із релігійно-міфологічним обґрунтуванням моральних вимог, складається посилання на традицію згідно з принципом: "так усі роблять", "так має бути" або "так не має бути" [5, с. 550]. Разом з тим, у цей період моральні поняття ще не усталилися. Зародки моральних оцінок (добро — зло) тісно пов´язані з суто практичними потребами.