Конспект_микроекономика

144

Мал. 14.1. Вплив негативних зовнішніх ефектів на випуск продукції

підприємства

Крива приватних (індивідуальних) граничних витрат виробника 1 (МРС1) перетинає лінію ринкової ціни на його продукцію (Р1) в точці В, якій відповідає випуск Q1B даного товару, що максимізує прибуток виробника 1. Оскільки діяльність виробника 1 пов'язана з додатковими витратами, які не враховані у його витратах, крива граничних суспільних витрат МSB проходить вище кривої граничних приватних витрат МSС1. Криві граничних суспільних витрат МSС1 та граничних суспільних вигод МSB перетинаються в точці E, і, відповідно, оптимальний обсяг випуску виробника 1 дорівнює Q1E (Мал. 14.1.а).

Зовнішні витрати, пов'язані з діяльністю підприємства 1, призводять до збільшення граничних витрат підприємства 2. При відсутності негативних зовнішніх ефектів обсяг випуску підприємства 2 склав би QI2 що відповідає точці перетину кривої граничних витрат підприємства 2 (МРС21) (яка не враховує збитку, завданого йому підприємством 1) та прямої ціни P2. Внаслідок неґативних зовнішніх ефектів з боку виробника 1 граничні витрати підприємства 2 збільшуються і відповідають кривій МРС2II. Точка С перетину цієї кривої з лінією ринкової ціни (Мал. 14.1.б) відповідає меншому обсягу випуску, ніж при відсутності шкоди.Розглянемо вплив зовнішніх ефектів у випадку, коли можуть змінюватися не тільки обсяги випуску продукції, але й ціни (див Мал. 14.2). Можливий ціновий ефект можна врахувати, якщо розглянути не паралельну осі Q криву попиту, а криву попиту з від'ємним нахилом. У цьому випадку крива граничних суспільних витрат щодо виробника — винуватця зовнішніх ефектів (М8С^) перетинає криву попиту в точці ЕI (Мал.14.2.а), яка відповідає вищому рівневі ціни, ніж у випадку кривої попиту, паралельної осі Q (на Мал.14.2.а).

(а)Виробник 1	(б) Виробник 2
(винуватець зовнішніх ефектів)	(якому завдано шкоди)

Мал. 14.2. Вплив неґативних зовнішніх ефектів на випуск і ціну продукції

Отже, якщо виробництво пов'язане із зовнішніми витратами (має місце негативний зовнішній ефект), то, з народногосподарської точки зору, при цьому не тільки перевищується обсяг випуску, але й занижується ціна товару.

Ціна товару підприємства 2, що йому завдає збитків підприємство 1, виявляється

145

надто високою, оскільки його граничні витрати в результаті збитків збільшуються, і відповідна крива МРС2II перетинає криву попиту в точці G’, яка відповідає вищій ціні (Мал.14.2.6). При від'ємному нахилі функції попиту негативні зовнішні ефекти призводять за інших рівних умов до меншого перевищення обсягу випуску продукції (у порівнянні з ефективним), ніж у випадку абсолютно еластичної функції попиту (при екзогенне заданій постійній ціні).

14.4. Наслідки позитивних зовнішніх ефектів

Наслідки позитивного зовнішнього ефекту (додаткової суспільної вигоди) наведені на Мал. 14.3. Ми розглянемо як випадок здійснення впливу тільки на обсяг випуску блага (горизонтальна функція попиту), так і випадок можливого впливу на зміну ціни (від'ємний нахил функції попиту). Якщо діяльність виробника 3 пов'язана з виникненням позитивного зовнішнього ефекту, то це означає, що пряма ринкової ціни цього товару, P3I, проходить надто низько, оскільки в ній відображена лише корисність даного товару для його споживача (МРВ), однак не відображена додаткова суспільна користь, тобто зовнішні вигоди (МЕВ=P3II-P3I ). Коли б за можливість отримувати цю додаткову вигоду належало платити, то ціна товару виробника 3 була б вищою. Вона відповідала б, наприклад, P3II на Мал. 14.3.а.

При відсутності компенсації за додаткову вигоду (позитивний зовнішній ефект) кількість товару виробника 3, за якої максимізується його прибуток, відповідає Q3E.

При ціні P3II (тобто у випадку компенсації) ефективний обсяг випуску товару дорівнював би Q3F, тобто був би значно вищим. Отже, обсяг виробництва блага з позитивним зовнішнім ефектом, який складається в умовах вільної конкуренції, з народногосподарської точки зору, надто малий, а ціна занижена. Завдяки позитивному зовнішньому ефекту блага, які виробляє підприємство 3, знижують граничні витрати виробництва у виробника 4 з МРС4I до МРС4II (див. Мал. 14.3.б6). Тому обсяг його виробництва, Q4II виявляється вищим, ніж за відсутності такої зкстерналії (Q4I).

(а) Виробник 3	(б)Виробник 4
(діяльність якого пов'язана з	(який користується позитивним
виникненням зовнішньої вигоди)	ефектом)

Мал. 14.3. Вплив позитивних зовнішніх ефектів на випуск і ціну продукції

При від'ємному нахилі кривої попиту змінюються висновки стосовно виробника 4, який може користуватися позитивним зовнішнім ефектом, обумовленим

146

діяльністю виробника 3. Крива граничних витрат при відсутності позитивного зовнішнього ефекту (МРС14) на Мал. 14.3.б перетинає криву попиту в точці G’, що відповідає ціні вищій, ніж у випадку кривої попиту, паралельної осі Q. Таким чином, при від'ємному нахилі кривої попиту, з народногосподарської точки зору, не тільки завищується обсяг випуску продукції того підприємства, що користується позитивним зовнішнім ефектом, а й занижується ціна.

Аналіз наслідків негативних зовнішніх ефектів і витрат, пов'язаних з їх усуненням (наприклад, збитків від забруднення довкілля і витрат на їхнє зменшення) показує, що повне їх усунення, як правило, не оптимальне (див. Мал. 14.4). Ефективний обсяг зменшення викидів досягається у точці С.

Зменшення обсягу викидів

Мал. 14.4. Гранична величина шкоди від забруднення довкілля, граничні витрати щодо зменшення викидів і оптимальний обсяг зменшення викидів

Необмежене виробництво благ, які характеризуються позитивни ми зовнішніми ефектами (див.Мал. 14.5), також недоцільне.

В обсяг діяльності, пов'язаної з позитивними зовнішніми ефектами

Мал. 14.5. Граничні витрати, гранична вигода і оптимальний обсяг діяльності, пов'язаної з позитивними зовнішніми ефектами

14.5. Інструменти усунення небажаних наслідків зовнішніх ефектів

147

У розпорядженні економічної політики є різні засоби усунення небажаних наслідків зовнішніх ефектів, використання яких сприяє тому, щоб обсяги виробництва благ з екстерналіями наближалися до ефективних, а саме:

•встановлення прав власності на ресурси і можливість вільного обміну цими правами;

•колективне або державне надання благ, яким притаманні зовнішні ефекти;

•заборона або встановлення обмежень на викиди речовин, які забруднюють довкілля (адміністративне регулювання);

•запровадження коригуючих податків і субсидій.

Мета використання всіх цих інструментів (за винятком державного надання таких благ) полягає у включенні додаткових суспільних витрат або додаткової суспільної вигоди від благ із зовнішніми ефектами до приватних (внутрішніх) витрат або, відповідно, до приватних (внутрішніх) вигод економічних суб'єктів. У цьому випадку кажуть про інтерналізацію зовнішніх ефектів.

Наявність зовнішніх ефектів означає, що принцип "виключення" (про нього йтиметься в наступному розділі) поширюється не на всі елементи витрат і вигод учасників економічних процесів і визначається, таким чином, існуючими правами власності. Позитивні зовнішні ефекти обумовлені відсутністю прав власності, які дозволяли б виробнику блага з позитивним зовнішнім ефектом перешкодити безкоштовному споживанню даного блага. До тих пір, поки споживач блага може користуватися ним задарма, він навряд чи буде добровільно відшкодовувати витрати, пов'язані з його виробництвом. Якщо припустити, що виробництво такого блага треба фінансувати за рахунок добровільних внесків, то обсяги його, з народногосподарської точки зору, були б надто малі.

У випадку виробництва блага з негативним зовнішнім ефектом винуватець спричиненої при цьому шкоди особі (у відповідності до існуючих прав власності) не несе відповідальності за всі наслідки свого виробництва, а потерпіла особа (через відсутність у неї відповідних прав) не може захистити себе від шкоди. Якби риболовецьке підприємство, доходи якого знижуються через забруднення озера, мало право власності на озеро, то виникненню негативного зовнішнього ефекту можна було б запобігти.

Згідно з теоремою Коуза, зовнішні ефекти можуть бути інтерналізовані, якщо встановити право власності на ресурси і дозволити вільний обмін цими правами (за умови, що операційні витрати настільки малі, що ними можна знехтувати). Незалежно від того, кому будуть надані ці права, у процесі вільного обміну правами досягається ефективний розподіл ресурсів. Проте, коли мова йде про розподіл доходів, виграє той, хто першим отримав права на використання ресурсів. Інтерналізація зовнішніх ефектів на основі переговорів видається дуже привабливою, але це лише теорія.

Практичне використання такого підходу пов'язане з серйозними проблемами. Необхідною умовою вирішення проблеми екстерналій є свобода при укладанні угод і чітке встановлення (упорядкування) прав власності на ресурси. Практична придатність цього методу визначається трансакційними витратами, пов'язаними з встановленням прав власності. Найважливіший фактор, що впливає па розмір

148

трансакційних витрат, — кількість економічних суб'єктів, які беруть участь у переговорах. У сторони з вищими трансакційними витратами гірші можливості здійснити свої вимоги. Крім того, однією з найважливіших передумов успішної інтерналізації зовнішніх ефектів шляхом переговорів є те, що всі учасники можуть оцінити свої вигоди та витрати (однак насправді досить важко обрахувати, наприклад, розмір збитку (шкоди), що завдається протягом тривалого часу).

Таким чином, зовнішні ефекти виникають через відсутність (не досить чітке їхнє визначення) або незадовільне втілення в життя прав власності. У деяких випадках це неможливо здійснити через суто технічні причини, але найчастіше таке "виключення" недоцільне з економічного або соціального погляду. У такому разі надання цих благ бере на себе держава, фінансуючи відповідні витрати за рахунок бюджету.

Одна з найпростіших можливостей інтерналізації зовнішніх ефектів полягає в об'єднанні виробників і отримувачів зовнішнього ефекту в межах єдиної господарської одиниці. Коли відбувається об'єднання тих, хто завдає шкоди, з тими, хто зазнає збитків (і, відповідно, тих, хто приносить вигоду, з тими, хто нею користується), зовнішні ефекти, за визначенням, стають внутрішніми. Це створює стимули для оптимізації масштабів відповідних видів діяльності, а отже — для ефективного внутрішнього використання ресурсів. Для благ з позитивними зовнішніми ефектами об'єднання тих, хто у цьому благові зацікавлений, означає створення приватного товариства користувачів (наприклад, об'єднання для будівництва власної греблі), чи приватного клубу за інтересами (наприклад, спортивного клубу, членам якого це благо надається, а щодо до решти діє принцип "виключення"). Таке децентралізоване вирішення проблеми позитивних зовнішніх ефектів дієвіше, ніж державне надання відповідних благ. У межах клубу виникає прямий взаємозв'язок між фінансуванням, кількістю і якістю блага, що надається. Це дозволяє краще враховувати уподобання громадян і краще контролювати використання коштів.

Класичним прикладом використання податків для інтерналізації неґативних зовнішніх ефектів є податок Піґу. Основна ідея податку Піґу полягає в тому, що економічні суб'єкти, діяльність яких призводить до виникнення зовнішніх витрат, необхідно оподатковувати так, щоб при оптимальному, з народногосподарської точки зору, випуску приватні граничні витрати дорівнювали суспільним. Узгодження власних та суспільних граничних витрат може бути досягнуте, якщо за кожну одиницю продукції справляти з виробника податок, ставка якого, t, дорівнює граничним зовнішнім витратам виробництва додаткової одиниці продукції у точці оптимуму (див. Мал. 14.6).

Податок Піґу дає змогу збільшити граничні приватні витрати виробників товару до рівня граничних суспільних. Аналогічний підхід може бути використано для інтерналізації позитивних зовнішніх ефектів за допомогою субсидій.

Застосування податку (субсидій) Піґу потребує вирішення цілої низки інформаційних проблем, які пов'язані з визначенням грошових оцінок екстерналій та "правильної" величини податку. У розглянутих на Мал. 14.6 випадках ми просто вважали, що ці оцінки нам відомі. Залишається також відкритим питання про використання доходів, які зібрані таким чином, тому в чистому вигляді цей податок

149

не використовується.

Іншу можливість інтерналізації зовнішніх ефектів за допомогою податків та субсидій надає підхід, який ґрунтується на застосуванні штрафних санкцій. При цьому підході, на відміну від податку Піґу, відмовляються від визначення точки народногосподарського оптимуму. Як показник оподаткування використовується фізичний розмір завданої шкоди (або будь-яка тісно пов'язана з ним величина).

Мал. 14.6. Використання податку Піґу для інтерналізації неґативних зовнішніх ефектів

Вплив такого податку розглянуто на Мал. 14.7, де показана залежність граничних витрат на зменшення збитків від величини шкоди. Основна ідея даного підходу полягає в тому, що винуватець зовнішніх витрат повинен платити податок на кожну одиницю завданого збитку. Тобто виробник постає перед вибором – платити податок або зменшувати збиток. Якщо величина податкової ставки дорівнює t, то для виробника доцільно скоротити обсяг на таку величину, при якій грантчні витрати по їх усуненню менші за величину податкової ставки. Оптимум – точка, в якій податкова ставка та граничні витрати на зменшення завданого збитку однакові.

При податковій ставці t обсяг викидів складає QP, а податковий збір дорівнює площі чотирикутника ОRРQP. Збільшення податкової ставки веде до зменшення завданого збитку, оскільки зниження викидів стає економічно вигідним.

QI

QP

QIIобсяг шкоди,

Q

150

Мал. 14.7. Інтерналізація зовнішніх витрат за допомогою штрафних санкцій

Позитивні зовнішні ефекти - за аналогією з зовнішніми витратами, коли застосовуються штрафні санкції, — можуть бути інтерналізовані за допомогою субсидій. Для цього необхідно вибрати показник, досить тісно пов'язаний з обсягом діяльності, що має позитивний зовнішній ефект. Чим вищий цей показник, тим більший розмір надаваної субсидії. При ставці субсидування s оптимальний обсяг діяльності з позитивним зовнішнім ефектом дорівнює QS, при додатковому її збільшенні граничні витрати перевищуватимуть ставку субсидування (див. Мал. 14.8). Зниження ставки субсидування приведе до зменшення виробництва блага з позитивним зовнішнім ефектом.

Торгівля правами на забруднення (ліцензії). Цей підхід до інтерналізації зовнішніх ефектів містить в собі елементи теореми Коуза та підходу, що ґрунтується на застосуванні штрафних санкцій. Він знаходить все ширше застосування при проведенні заходів щодо охорони довкілля. Держава визначає припустимий для даного реґіону обсяг викидів та, виходячи з цього, розподіляє (продає) між підприємствами реґіону права (ліцензії) на забруднення (на певний період). Підприємства отримують також право продавати ці ліцензії. Роль держави у такому випадку обмежується визначенням прав власності та формуванням ринку купівліпродажу ліцензій. Кожнийвласник ліцензії постає перед вибором: чи використати її самому, чи перепродати.

QIS QS QIIS

Q

Мал. 14.8. Інтерналізація позитивних зовнішніх ефектів за допомогою субсидій

Інтерналізація зовнішніх ефектів на основі торгівлі правами на забруднення може бути ефективним інструментом розподілу обмеженого ресурсу "довкілля" не тільки між економічними суб'єктами однієї країни, але й між різними країнами. Наприкінці 1997 року в Кіото відбулася міжнародна конференція, де було прийнято рішення про те, що для різних країн викиди парникових газів до атмосфери фіксуються на рівні 1990 року та вводиться система торгівлі квотами на викиди. Для США зниження викидів навіть на 1% призводить до величезних економічних збитків, тому США мають намір купувати квоти у інших держав. Україна, в якій порівняно з 1990 роком обсяги виробництва ВВП скоротилися більш ніж на 50%,

151

має змогу продавати квоту. Нині розробляється механізм торгівлі, передбачають, що тонна викидів буде коштувати від 20 до 100 доларів.

РОЗДІЛ 15

СУСПІЛЬНІ БЛАГА

ОСНОВНІ ПИТАННЯ

15.1.Приватні та суспільні блага.

15.2.Колективне надання суспільного блага і виграш споживача.

15.3.Попит на суспільне благо.

15.4.Суспільний вибір.

15.1.Приватні та суспільні блага

Уринковій економіці виробництво і розподіл благ відбуваються з використанням механізму цін. Для виробників і споживачів діє принцип виключення, який означає, що певне благо отримує лише той, хто в змозі і згоден заплатити ціну, яка встановлюється на нього. Інші економічні суб'єкти із процесу усуваються. До того ж виробляються лише ті товари, ціни яких перевищують витрати, тобто виробники (принаймні у довгостроковій перспективі) намагаються уникнути неефективних виробництв. На ринку окремі економічні суб’єкти приймають самостійні рішення (у відповідності з власними уподобаннями та фінансовими можливостями) про те, якими мають бути обсяг і структура їхньої пропозиції та їхнього попиту на рiзні блага. Кількість товару, яку економічний суб'єкт може мати у своєму розпорядженні, залежить від його купівельної спроможності.

Вумовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, на які існує

152

індивідуальне право власності, є так звані "суспільні", або колективні блага. Суспільні блага мають дві характерні ознаки:

1.Неможливість виключення будь-якого суб'єкта із споживання (не-

виключеність). Для чистого суспільного блага це означає, що за суто технічними міркуваннями або через занадто високі витрати недоречно виключати когось із користування цим благом. Це неможливо зробити і в тому випадку, коли споживач не бере участі у фінансуванні відповідних витрат (проблема "безбілетника"), а значить, ринковий розподіл таких благ неможливий.

2.Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність). Споживання блага одним суб'єктом не перешкоджає споживанню того ж блага іншими. Ця риса означає те, що використання блага додатковим споживачем пов'язане з незначними або нульовими граничними витратами.

На основі цих двох критеріїв можна вирізнити чотири групи товарів (див. табл. 15.1).

Найвідомішими прикладами "чистих" суспільних благ є оборона країни (благо мирного життя поширюється на все населення країни, незалежно від того, хто брав участь у фінансуванні відповідних витрат), а також маяк (жоден з кораблів у радіусі видимості не може бути виключений із "користування" ним і не може зменшити можливості інших щодо його використання).

Більшість із суспільних благ належить розглядати як "недосконалі", що пов'язується з дією двох груп факторів:

1.Обмеження можливостей використання. Це може бути обумовлено географічним положенням (наскільки близько розташована, скажімо, пожежна станція від можливих користувачів її послугами) або необхідністю додаткових приватних товарів (можливість користування шосе залежить від наявності у вас автомобіля). Якщо стосовно "чистих" суспільних благ всі споживачі мають однакові можливості використання, то для "недосконалих" благ такі можливості можуть бути різними, і це значно впливає на процеси розподілу, які мають місце у суспільстві.

2.Відсутності суперництва у споживанні немає доти, доки не досягнуто межі потужностей. У подальшому, із збільшенням кількості споживачів, "якість" блага зменшується. Наприклад, якщо кількість учнів у класі зросте понад певне число, кожен учень буде "споживати" загальну програму навчання, але якість занять при цьому суттєво знизиться. При наданні таких суспільних благ виникає проблема переобтяження.

		15.1.	Таблиця
		Приватні, суспільні та змішані блага
		Застосованість принципу виключення із споживання
		так	ні
Суперництво у	так	чисті приватні блага	дороги в центрі міста
споживанні		одяг, продукти харчування
	ні	кабельне телебачення,	чисті суспільні блага
		автостради	оборона, маяки

153

15.2.Колективне надання суспільного блага і виграш споживача

Утих випадках, коли інтереси споживачів суспільного блага однорідні і рішення приймається одноголосно, колективне надання суспільного блага збільшує надлишок споживача.

Розглянемо такий приклад.

В певному населеному пункті проживає 10000 сімей, картопляним ділянкам яких завдано шкоди нашестям колорадських жуків. Виникає питання, як краще з ним боротися - індивідуально чи колективно? (Див. Мал. 15.1).

Мал. 15.1. Переваги колективного надання суспільного блага

Припустімо, що АВ — крива попиту на заходи по знищенню шкідників (вважається, що ефектом доходу можна знехтувати, оскільки їхнє проведення потребує лише невеликої частини доходу споживачів). Ці заходи у принципі можуть бути проведені кожним домогосподарством індивідуально, і на таке разове знищення шкідників на своїй ділянці необхідно, скажімо, 10 гривень, при цьому кількість знищених шкідників складе Q1. Із шкідниками можна боротися з повітря, але тоді проведення одного колективного заходу обійдеться в 5000 гривень, що в розрахунку на одну сім'ю (при відсутності негативних наслідків) складе 0.5 гривні. За такої ціни обсяг попиту на благо буде дорівнювати Q2. У даному випадку мова йде про суспільне благо: при опиленні з повітря немає суперництва у споживанні і неможливо нікого виключити із споживання. Колективне надання блага дає всім економію від масштабу. Додатковий виграш споживача в даному виразі вимірюється площею FКСЕ. Цей виграш є стимулом для прийняття колективного рішення.

У тих випадках, коли, за дії ринкових механізмів, неможливо забезпечити споживача суспільними товарами, що не виключаються із споживання, у багатьох країнах надання цих благ бере на себе уряд (державний сектор).

15.3. Попит на суспільне благо

Для того, щоб краще зрозуміти, що таке оптимальний обсяг суспільного блага, згадаємо ситуацію з приватними благами (див. тему 5). Крива ринкового попиту на приватне благо D (див. Мал. 15.2.а) виводиться шляхом горизонтального додавання кривих індивідуального попиту d1 і d2. Суб'єкт 1 споживає QP1, а суб'єкт 2 – QP2 даного блага.