Конспект_микроекономика

14

економіки.

Мал. 1.2. Зсув кривої виробничих можливостей щодо різних варіантів впровадження нововведень: (а) в усіх галузях; (б) в галузях, що виробляють засоби

виробництва; (в) у галузях, що виробляють предмети споживання.

Кожна економічна система розробляє власні пріоритети та "правила гри", які визначають конкретну траєкторію руху як уздовж кривої виробничих можливостей, так і перехід від однієї кривої до іншої.

1.4. Ефективність

Якби ресурси не були обмеженими, то не існувало б і проблеми найкращого, оптимального розподілу їх між різними напрямками використання, підвищення ефективності їхнього використання, а також встановлення правил і способів розподілу.

Концепція ефективності є центральною в економічному аналізі. В загальному розумінні ефективність — це можливість використати найкращим чином те, що має суспільство у своєму розпорядженні для досягнення найкращого результату.

Оскільки в економіці діє значна кількість суб'єктів та ринків, досягнення ефективного стану — складний процес. Стан економіки може бути охарактеризований як ефективний, якщо ефективність досягнута одночасно на всіх взаємопов'язаних ринках. Воднораз усі суб'єкти в економіці можуть констатувати, що вони досягли найкращого стану з точки зору власних цілей. При цьому стан економічної ефективності характеризується тим, що жоден з економічних суб'єктів не може отримати додаткових вигод без того, щоб не завдати втрат іншим суб'єктам. Тобто: якщо всі економічні суб'єкти досягають певного стану і ніхто з них не може його покращити, не погіршуючи стану інших, то економіка досягає стану економічної ефективності.

1.5.Проблема координації та ринок

Уринковій економіці специфічними сигналами, які дозволяють визначити ефективність обраних напрямків використання ресурсів, є ринкові ціни. Термін "ринкова ціна" передбачає свободу вибору економічними суб'єктами того, що вони бажають споживати, за тієї умови, що суб'єкти можуть це собі дозволити за ринковими цінами. Слід зауважити, що існує різниця між цінами як такими (тобто номінальними) і відносними цінами (тобто цінами певного блага у порівнянні з цінами інших благ). Наприклад, ціна на хліб підвищилась на 6% за рік, а загальний рівень цін упродовж цього ж періоду підвищився на 12%. Отже, відносно цін на всі інші блага ціна на хліб знизилась.

15

Ціни є головним засобом передачі інформації у ринковій економіці. Вони повинні вільно пристосовуватись до ринкових умов, відіграючи роль координуючого механізму.

Те, які існують економічні проблеми координації у процесі виробництва й розподілу економічних благ та як вони вирішуються, дозволяє визначити модель циркулюючих потоків ( мал. 1.3).

Ця модель показує, як пов'язані між собою фірми і домашні господарства: рух матеріальних потоків (товарів та ресурсів) і фінансових (затрати на ці товари та ресурси) між фірмами та домашніми господарствами, які відбуваються у різних напрямках.

Наприклад, розглянемо верхню частину схеми-моделі: взаємозв'язок фірми і споживача на товарному ринку. Фірма постачає товар на ринок, де домашні господарства його купують. Ланцюг "фірми ==> ринок товарів ==> домашні господарства" ілюструє рух товару від виробника до споживача. Інший ланцюг: "домашні господарства ==> ринок товарів ==> фірми" — показує зустрічний рух грошей: витрати споживача і виручку продавця.

У нижній частині моделі за такою ж схемою може бути розглянутий ринок факторів.

Одним із важливих суспільних інститутів, що закріплюють і регулюють всю сукупність процесів виробництва та обміну, є ринок..

Для ринку не обов'язкова фізична прив'язка до певного місця, хоча певні ринки існують саме таким чином (наприклад, різні фондові біржі). У загальному значені ринок — це група економічних суб'єктів, які взаємодіють між собою для купівлі та продажу якогось товару чи послуги. Отже, ринки дають можливість покупцям та продавцям зв'язуватися один з одним і торгувати на взаємовигідних умовах. Ринки можуть існувати тільки для тих продуктів, права власності на які легко встановлюються, реалізуються і передаються.

Мал. 1.3. Модель циркулюючих потоків.

Пошук покупцем продавця (і навпаки) пов'язаний з певними витратами, які називаються операційними. Операційні витрати — це вартість, що пов'язана з пошуком торгових партнерів, проведенням переговорів про умови торгівлі,

16

складанням контрактів та забезпеченням прав власності, які отримуються шляхом конкретної операції. Результатом вибору економічних суб'єктів у ринкових умовах є попит і пропозиція (тема 2).

Окрім того, в економіці існує так звана неринкова діяльність, витрати на яку не покриваються за рахунок продажу товару чи послуги на ринку. Неринкова діяльність відрізняється від ринкової тим, що на неї не встановлюється ціна і вона не продається. (Приклади: догляд за власними дітьми, приготування їжі, національна оборона, поліція тощо).

1.6. Поняття економічної моделі

Функціонування ринкового механізму на практиці досить складне й багатопланове. Для розгляду основних принципів і виявлення певних закономірностей, які допомогли б в аналізі складних економічних реалій, економісти користуються спрощеними описами економічних явищ, так званими економічними моделями.

Економічна модель — умовний образ (відображення) економічного явища, об'єкта або процесу, сконструйований для простоти його дослідження.

Модель дає можливість отримати нові знання про модельований оригінал. Вона дозволяє відповідати на питання типу "що буде, коли". Чим модель простіша, тим легше її використовувати для загальної відповіді на це питання, тим менш деталізованим буде одержаний прогноз. Модель, яка цілком адекватна об'єкту моделювання, неможлива й не потрібна. Модель має бути настільки простою, наскільки це дозволяє мета дослідження. Такою метою може бути, наприклад, спроба розібратися, як діє певний сектор економіки чи окремий учасник економічного процесу.

Економічна модель повинна містити в собі передумови, що необхідні для встановлення взаємозв'язків між економічними змінними.

Економічна змінна — це вимірна величина (наприклад, річний обсяг виробництва, сума грошей, темп інфляції), що може набувати різноманітних значень.

Вирізняють дві групи таких змінних:

а) ендогенні змінні — це характеристики об'єкта, які треба визначити в результаті розрахунків по моделі (невідомі величини);

б) екзогенні змінні — це характеристики зовнішніх (по відношенню до об'єкта моделювання) умов, що змінюються, а також сукупність внутрішніх параметрів об'єкта; фіксація їхніх значень дозволяє конкретизувати модель.

Вище були наведені приклади економічних моделей (крива виробничих можливостей і модель циркулюючих потоків), котрі досить спрощено описували економіку, але виявилися корисними для розгляду деяких важливих понять і концепцій.

Отже, економічну модель можна визначити як спрощений опис певного аспекту економічної діяльності. Цей опис може бути виражений не тільки у вигляді графіків та схем, а й у вигляді математичних рівнянь і навіть слів. Наприклад, твердження: "Підприємницька фірма виробляє таку кількість продукції, яка максимізує її прибуток", — є основою для формалізації пове-дінкової моделі фірми. Відомі досить незвичні способи моделювання економіки. Так, відомий економіст (а

17

в минулому інженер) А. Філіпс сконструював діючу модель визначення національного продукту, використовуючи скляні трубки й рідину різних кольорів, що циркулює в них. Зараз ця екзотична економічна модель прикрашає підвал Лондонської школи економіки, де А. Філіпс свого часу читав лекції.

Більшість моделей, які використовуються у цій книзі, представлені у вигляді графіків. Пояснення до кожного з них наводиться в міру розгляду проблеми і відповідних моделей.

Відомо кілька класифікацій моделей, які використовуються у економіці. Досить поширеними є так звані рівноважні моделі.

1.7. Нормативний і позитивний аналіз

Економічні моделі звичайно використовуються в нормативному і позитивному аналізі. (Деякі економісти використовують термін нормативна і позитивна теорія).

Позитивна економічна теорія розглядає (описує) факти і залежності між ними. Твердження типу: "Якщо Україна введе квоти на імпортні автомобілі, то їхня ціна для громадян України зросте", — є прикладом позитивного аналізу. Це твердження не оцінює ситуацію з точки зору "погано — добре", а лише констатує факти і зв'язки між ними.

Звичайно як частина позитивної економічної теорії розглядаються дискусії про ефективність, оскільки мова йде про загальні закономірності функціонування економіки. Наприклад, ресурси в економіці можуть бути розподілені ефективно, але не обов'язково це буде відповідати поняттю справедливості, рівності тощо.

Для того. щоб оцінити наслідки ефективного розподілу, необхідно застосувати міркування типу "добре — погано". Його вносить нормативна економічна теорія. Такий тип аналізу активно використовується в економіці добробуту для обговорення питання про те, що таке держава добробуту. В рамках нормативного аналізу використовуються конкретні оцінні міркування типу: "якими є економічні умови і наскільки успішними можуть бути зусилля політиків, спрямовані на зміну ситуації". Нормативний аналіз стосується не лише якісної оцінки економічної політики, але й містить розробку її конкретних варіантів.

Повернімось до твердження про квоти. З точки зору нормативного аналізу, це рішення можна оцінити в кількох аспектах: яким повинен бути розмір квоти? Якими є наслідки її запровадження для всіх суб'єктів ринку? Наскільки сприятливішим може виявитися для них запровадження імпортного мита?

Слід зазначити, що обидва види аналізу (типи теорії) тісно пов'язані. Зокрема, результати позитивного аналізу допомагають визначити кращий шлях для досягнення нормативних цілей.

Інколи дуже складно визначити найкращий варіант політики. Однак можна прослідкувати взаємовплив різних факторів і тим самим спростити проблему пошуку оптимального рішення.

18

РОЗДІЛ 2 ПОПИТ ТА ПРОПОЗИЦІЯ:

АНАЛІЗ ЧАСТКОВОЇ РІВНОВАГИ ОСНОВНІ ПИТАННЯ

2.1.Попит і обсяг попиту.

2.2.Пропозиція і обсяг пропозиції.

2.3.Ринкова рівновага.

2.4.Зміна стану рівноваги. Обмеження цін та податки.

2.5.Динамічна модель ринкової рівноваги.

Розглянемо поведінку фірми як продавця своєї продукції та домашнього господарства як її покупця, тобто споживача. Це означає, що мова піде про аналіз ринку товарів. Нагадаємо, що домашні господарства також можуть бути продавцями, а фірми — покупцями, коли мова йде про ринки факторів. Закономірності, які описуються нижче, справедливі як для ринку товарів, так і для ринку факторів.

2.1. Попит і обсяг попиту

Задамося питанням: яку кількість певного блага ми хотіли б мати? Відповідачи на це запитання, ми чудово розуміємо, що наше рішення буде пов'язане з оцінкою наших витрат на придбання тієї чи іншої кількості блага. При цьому мова не обов'язково йде про грошові витрати. Для того, щоб досягти певного результату, скажімо, в навчанні, ви порівнюєте затрати часу з можливістю отримати високий результат. Ви можете погодитись і не з найвищою оцінкою, оскільки вона, можливо, потребуватиме від вас неадекватних зусиль. Наприклад, час, затрачений на те, щоб отримати "5" (відмінно), а не "4" (добре), можна також використати на зустріч із другом або перегляд футбольного матчу. Коли мова йде про купівлю блага на ринку, то витрати для споживача визначаються його ринковою ціною. Проте в будь-якому випадку саме можливість порівняння витрат у вирішенні питання "мати чи не мати" є визначальною.

Економісти пов'язують цей процес із поняттям попиту як співвідношенням між ціною блага та його обсягом, який споживачі хочуть і можуть придбати за такою ціною. Є також і інші визначення попиту. Наприклад, попит — це таблиця, елементи якої визначають залежність між різними рівнями цін і кількістю блага, яке споживач купує за відповідною ціною.

Останнє визначення дає змогу розібратися з відмінністю, що існує між поняттями "попит" та "обсяг попиту". Попит — це завжди набір співвідношень цін та кількостей. Обсяг попиту відповідає конкретній кількості, яку споживач має намір купити за певною ціною. Деякі економісти вважають залежність попиту від ціни настільки фундаментальною, що звели її в ранг закону — закону попиту. Графічно це може бути подано у вигляді спадної лінії ( мал. 2.1): чим вища ціна, тим менший обсяг попиту.

Функція, графік якої зображений на мал. 2.1, є лінійною, що дає змогу використати елементарний математичний апарат для подальшого аналізу.

19

Мал. 2.1. Графік лінійної функції попиту D.

Аналітична залежність обсягу попиту від ціни в загальному вигляді може бути

представлена функцією:
QD =f(P)	(2.1)

Ця функція має назву функції попиту — математичного вираження закону попиту, що показує, як обсяги попиту на товар (О) залежать від його ціни (Р).

У теорії мікроекономічного аналізу використовується також і обернена функція попиту (функція ціни по-питу) — залежність ціни товару від обсягу

попиту на нього:
P = h(QD)	(2.2)

Припущення про те, що споживач, приймаючи рішення про купівлю товару, орієнтується лише на ціни, є спрощеним. В реальному житті споживач враховує ще й інші фактори, наприклад, свій доход, наявність можливих замінників товару, а також власні смаки, моду тощо. Тобто в загальному випадку функція попиту є функцією декількох змінних. Розглядаючи функцію попиту як функцію лише ціни, ми, власне кажучи, припускаємо, що всі інші фактори є постійні (незмінні). Таке припущення досить часто використовується в економічному аналізі і має назву "за інших рівних умов", або "сеtеrіs раrіbиs". Інтерпретація зміни "інших рівних умов" на графіку попиту ( мал. 2.2) ілюструється зсувом усієї лінії попиту D0 вгору (лінія D1) або вниз (лінія D2).

Саме тому поняття "за інших рівних умов" стосовно попиту пов'язується із

неціновими детермінантами попиту.

Розглянемо основні нецінові детермінанти попиту.

• Доход. Вплив доходу на попит є досить складним. Здебільшого зростання доходу призводить до зростання попиту (зсув кривої угору праворуч). Проте споживання деяких товарів може скорочуватися, якщо споживач замінює їх дорожчими і якіснішими (зсув кривої попиту униз ліворуч). Детально цей фактор буде розглянуто в темі 4.

20

Мал. 2.2. Зсуви кривої попиту при змінах "інших рівних умов".

•Ціни на суміжні товари. Попит може змінюватися в обох напрямках залежно від типу товару. Важливо вирізняти дві групи товарів: товари-замінники (альтернативні товари) і доповнювальні товари ( тему 4). Для альтернативних товарів при зростанні цін на один із них попит на інший збільшується (зсув кривої угору). Доповнювальні товари споживаються одночасно, тому із зростанням ціни на один такий товар скорочується попит на інший, і навпаки.

•Смаки й уподобання. Цілком можливою є зміна попиту в обох напрямках. Наприклад, реклама здорового способу життя змінює уподобання споживачів і спричиняє зростання попиту на спортивний інвентар і т.ін.

•Число споживачів на ринку. Із збільшенням цього показника попит зростає (зсув угору), і навпаки.

2.2. Пропозиція і обсяг пропозиції

Розглянемо тепер фактори, що впливають на поведінку фірми при ухваленні рішення щодо обсягу продукції, який пропонуватиметься на ринку. Для фірми, так само як і для споживача, основним сигналом залишається ціна. Проте, на відміну від споживача, для фірми стимул до виробництва є тим більшим, чим вищою буде ціна на ринку.

Співвідношення між ціною товару та його обсягом, який продавці товару хочуть і можуть продати за такою ціною, називається пропозицією. Іншими словами, пропозицію можна визначити як таблицю, що описує зміну обсягу пропозиції залежно від зміни ціни товару.

За аналогією з попитом, пропозиція може бути задана функціонально: QS = f(P) (2.3)

На відміну від попиту, функція пропозиції має позитивний нахил (мал. 2.3). Варто розрізняти поняття "пропозиція" та "обсяг пропозиції". Обсяг

пропозиції відповідає конкретній кількості товару, яку фірма реалізує за певною ціною.

В загальнішому випадку пропозиція є функцією багатьох змінних. Визначаючи її функціональну залежність формулою (2.3), ми припускали незмінність всіх інших факторів, тобто розглядали залежність пропозиції від ціни за інших рівних умов. Графічно ситуація зміни "інших рівних умов" передається

21

паралельним зсувом лінії пропозиції (S0) або праворуч вниз (S1), або ліворуч вгору (S2), коли ці умови змінюються ( мал. 2.4).

Мал. 2.3. Графік функції пропозиції.

Стосовно пропозиції ситуація "за інших рівних умов" може розглядатись як фіксація нецінових детермінант пропозиції.

Мал. 2.4. Зсув кривої пропозиції при змінах “інших рівних умов”.

•Технологія. Вдосконалення технології сприяє зростанню пропозиції і зсуває лінію пропозиції праворуч.

•Ціни на ресурси. В залежності від підвищення або скорочення цін на ресурси, пропозиція відповідно зменшується (зсув ліворуч) або збільшується (зсув праворуч).

•Очікувана зміна цін у майбутньому. Залежність аналогічна попередній.

•Кількість продавців на ринку. Збільшення кількості продавців призводить до зростання пропозиції (зсув праворуч), зменшення — до її скорочення (зсув ліворуч).

2.3. Ринкова рівновага

Послідовно розглядаючи поняття попиту та пропозиції, ми умовно вважали, що і споживач, і фірма приймають свої рішення ізольовано, орієнтуючись на ціну (за

22

інших рівних умов). Але споживач хоче купити товар, а фірма — його продати. Для того, щоб це відбулося, має існувати якийсь певний рівень цін, який задовольнив би обох.

Зобразимо ситуацію графічно, перенісши лінії попиту і пропозиції в одну координатну площину ( мал. 2.5).

Якщо порівняти рішення, які приймають споживач і фірма, то, очевидно, існує лише одна ціна (PE), коли ці рішення збігаються. Тоді на ринку реалізується (купується) продукція в обсязі QE.

Зображена на графіку ситуація відповідає рівновазі на товарному ринку, тобто стану ринку, коли для продажу пропонується саме така кількість товару, яку споживач готовий купити. Оскільки ми говоримо про окремий ринок, то ця рівновага називається частковою рівновагою.

Ціна PE, яка встановлюється на ринку, називається ціною ринкової рівноваги, а кількість одиниць реалізованого (придбаного) товару QE —

рівноважним обсягом.

Мал. 2.5. Стан рівноваги в моделі попиту і пропозиції.

Припустімо, що функції попиту і пропозиції обидві є лінійними:

QS = a + b P	(2.4)
та
QD = c - d P	(2.5)

Тут b, d, c — додатні параметри, а — довільний фіксований параметр. Тоді аналітичне рівноважна ціна й рівноважний обсяг можуть бути визначені таким чином. Із умови рівноваги випливає, що QS = QD, тобто

	a + b P = c - d P				(2.6)
	Звідси виводимо рівноважну ціну:
	P		c a
			b d		(2.7)
	E

Підставивши ціну PE згідно (2.7) у будь-яку з формул, (2.4) чи (2.5), отримаємо алгебраїчний вираз для визначення рівноважного обсягу:

Q a d c b
E	b d	(2.8)

23

Мал. 2.6. Відхилення цін від рівноважного рівня.

2.4. Зміна стану рівноваги. Обмеження цін та податки

Мал. 2.7. Окремі випадки зміни рівноваги.

Розглянемо ситуації, коли відбувається:

•відхилення ціни від рівноважного рівня;

•зміна рівноваги.

Відхилення цін від рівноважного рівня можливе тоді, коли, наприклад, у процес ринкового ціноутворення втручається держава. У даному випадку можливими є два варіанти державного втручання:

•запровадження нижньої межі ціни (Р), коли Р > РE ;

•запровадження верхньої межі ціни (Р), коли Р < РE . Наслідки такого регулювання показано на графіку (мал. 2.6).

В результаті запровадження верхньої межі ціни виникає ситуація дефіциту,

оскільки споживач готовий купити за такою ціною кількість товару Q							P	Q , а
							D	E
			P
фірма готова продати Q					Q .
			S			E
Q	P	Q		P
				S ) визначає дефіцит на товарному ринку.
Величина ( D