3.2. Бакпечатка для вивчення мікрофлори тіла людини

Для вивчення мікрофлори шкіри бакпечатка відкривається, живильним середовищем прикладається до ділянки шкіри, закривається і ставиться в термостат.

3.3. Біологічні препарати (еубіотики): колібактерин, лактобактерин, біфідумбактерин, біфікол.

Біологічні препарати являють собою живі культури бактерій – представників нормальної мікрофлори кишечнику людини. Застосовуються для лікування і профілактики дисбактеріозу.

Пояснення до самостійної роботи з теми «нормальна мікрофлора тіла людини. Дисбактеріоз. Вчення про інфекцію»

Нормальна мікрофлора (визначення)	Стабільне співтовариство мікроорганізмів, які постійно мешкають в організмі людини та знаходяться у стані рівноваги один із одним та з організмом людини. Серед нормальної мікрофлори розрізняють резидентну та транзиторну мікрофлору. У нормі мікроорганізми відсутні в закритих порожнинах, легенях та матці. Виділяють мікрофлору ротової порожнини, шкіри, кишечника, статевих органів, шлунково-кишкового тракту, респіраторного тракту
Які мікроорганізми складають основну частку нормальної мікрофлори ротової порожнини	Актиноміцети бактероїди, біфідобактерії, лактобактерії, фузобактерії, еубактерії, нейсерії, спірохети, стрептококи, стафілококи, вейлонели, гриби кандіда. Асоціанти нормальної мікрофлори ротової порожнини складають зубний наліт
Співвідношення анаероби і аероби в товстому кишечнику людини	1000:1
Кількісну перевагу в мікробіоценозі товстого кишечника мають	1. Біфідумбактерії. 2. Бактероїди
Які мікроорганізми мають кількісну перевагу на шкірі	Коринебактерії, стафілококи, стрептококи, коринебактерії, гриби роду Candida, пропіонобактерії. Анаеробних бактерій в 3–10 разів більше порівняно з аеробними
Охарактеризуйте мікрофлору піхви	Вагінальний біоценоз відіграє провідну роль у підтримці здоров’я жінок. Ocновну роль при цьому складають бактерії групи Doderlein, лактобактерії, пептококи, клостридії, гриби роду кандида. Залежно від віку жінки кількісний склад вагінальної мікрофлори може змінюватися
Фази розвитку нормальної мікрофлори тіла людини	Перша фаза – асептична (перші години після народження). Друга фаза – фаза зростаючого осіменіння (перші три дні життя). У мазку видно грампозитивні та грамнегативні бактерії, грампозитивні коки. Третя фаза – фаза трансформації флори кишечнику (4–6-й дні життя). Установлюється молочнокисла флора: Bifidobacterium bifidum, ацидофільні бактерії. В.bifidum – молочнокисла паличка, анаеробна, фарбується за Грамом позитивно. В.bifidum перешкоджає розвитку грамнегативної мікрофлори і гнильних мікробів
Позитивна роль нормальної мікрофлори для організму людини	1. Синтез деяких вітамінів (групи В, К). 2. Антагоністична дія відносно патогенних мікроорганізмів екзогенного походження. 3. Імунізуюча здатність. 4. Участь в кишковому травленні та ін.
Можлива негативна роль нормальної мікрофлори на організм людини	За умови проникнення в іншу біологічну нішу (на очеревину, в кров, внутрішні органи та ін.) під час хірургічних втручань, поранень та в інших випадках, а також за наявності імунодефіциту нормальна мікрофлора може бути джерелом тяжкої ендогенної інфекції (гнійно-запальних ускладнень: циститу, холециститу, перитоніту, сепсису та ін.)
Кінцеві продукти бактеріального бродіння, продуковані мікрофлорою товстого кишечника	Лактат, сукцинат, жирні кислоти, етанол, аміни, фенольні та індольні сполуки, аміак, сірководень, метан, водень, вуглекислий газ
Фактори організму, які забезпечують колонізаційну резистентність	1. Секреторний імуноглобулін А. 2. Лізоцим та катіонні білки. 3. Дефензини. 4. Лактоферин
Фактори мікрофлори, що забезпечують колонізаційну резистентність	1. Органічні кислоти. 2. Летючі жирні кислоти. 3. Бактеріоцини. 4. Перекис водню
Дисбактеріоз (визначення)	Кількісне та якісне (видове) порушення складу нормальної мікрофлори, яке виникає в результаті дії різних факторів на макроорганізми та мікроорганізми даного біоценозу
Причини виникнення дисбактеріозу	Екзогенні: Техногенне забруднення довкілля. Кліматогеографічні зміни. Професійні шкідливі фактори. Травми та інші фактори, пов’язані з фізичним або хімічним впливом на організм. Ендогенні: Первинні порушення процесу формування біоценозу у період новонародженості. Стресові стани. Нераціональне харчування. Вікові зміни. Нераціональна медикаментозна терапія
Класифікація дисбактеріозу за етіологією ("причинні" мікроорганізми)	1. Стафілококи. 2. Умовно-патогенні ентеробактерії. 3. Дріжджоподібні гриби Candida. 4. Асоціації мікроорганізмів.
Класифікація дисбактеріозу за ступенем компенсації	1. Компенсований. 2. Субкомпенсований. 3. Декомпенсований
Клінічні форми дисбактеріозу	1. Латентна (субклінічна). 2. Місцева (локальна). 3. Поширена, можлива бактеріємія. 4. Генералізована (сепсис, септикопіємія)
Основний метод діагностики дисбактеріозу кишечнику	Бактеріологічний (метод серійних розведень випорожнень)
Інтегральний показник для визначення ступеня мікроекологічних порушень в кишечнику	Кількість біфідобактерій
Принципи профілактики та лікування дисбактеріозу	Використання харчових добавок, які містять живі мікроорганізми (пробіотики) для відновлення біоценозу, а також харчових інгредієнтів, що не засвоюються (пребіотики), але стимулюють розмноження нормальної мікрофлори кишечника. Приклади пробіотиків: Bifidobacterium Lactobacillus Enterococcus Streptococcus Escherichia Bacillus Приклад пребіотиків: інулін, олігофруктоза