Пояснення до самостійної роботи з теми «протиінфекційний імунітет»

Загальний імунітет	Імунітет зумовлений факторами, які містяться головним чином у крові
Місцевий імунітет	Імунітет зумовлений факторами, які знаходяться на слизових оболонках організму (секреторний Іg A та ін.)
Захисні механізми протиінфекційного імунітету у новонароджених	Важливу роль у захисті новонароджених відіграють секреторні Іg A, отримані від матері разом із молоком та молозивом, що захищають незрілу систему травлення новонароджених від дії більшості патогенних ентеробактерій. Не менш важливими є специфічні IgG, отримані новонародженими від матері через плаценту. Ці антитіла захищають малюка від більшості інфекцій упродовж перших 2–3 місяців, поки не розпочнеться синтез власних імуноглобулінів
Типи імунних реакцій в організмі на антигени	Нормергічні – захисні адекватні імунні реакції. Гіперергічні – спотворені, підвищені імунні реакції (алергія). Гіпоергічні – знижені імунні реакції. Анергія –відсутність імуних реакцій
Які механізми активуються у відповідь на потрапляння збудника в організм	На проникнення антигену у організмі імунна система може відповісти утворенням у вигляді: формування специфічних антитіл, імунного фагоцитозу, кілерної функції лімфоцитів, алергічних реакцій, імунологічної пам’яті, імунологічної толерантністі
Цілі дослідження гуморального та клітинного протиінфекційного імунітету	Діагностика інфекційних захворювань та ускладнень. Визначення ефективності лікування. Прогноз перебігу інфекційних захворювань та виникнення ускладнень. Визначення ефективності щеплень
Методи дослідження протиінфекційного імунітету	Серологічний метод (визначення титру специфічних антитіл). Визначення виду та серотипів збудників за їх антигенними властивостями на заключному етапі бактеріологічного методу
Специфічні фактори в протиінфекційному імунітеті	Специфічні фактори імунітету – це антитіла та клітини-ефектори, які синтезувалися та сформувалися в організмі у відповідь на конкретні антигени. Оскільки система імунітету функціонує в організмі комплексно, то фактори адаптивного імунітету взаємодіють з факторами вродженого імунітету. Наприклад, антитіла стимулюють фагоцитоз, здійснюють цитоліз за участі комплементу і т. п.
Механізми захисту мікроорганізмів від імунної системи	Пригнічення імунної відповіді факторами, які мають імуносупресивну дію, що може призвести до імунодефіциту (гриби кандида продукують фактор, який пригнічує активацію нейтрофілів; стрептококи групи А індукують синтез фактора некрозу пухлин (ФНП-β), який гальмує проліферацію лімфоцитів та багато інших факторів із подібною дією). Антигенна мінливість збудника (віруси СНІДу, віруси грипу А та ін.). Інактивація антитіл та компонентів комплементу протеолітичними ферментами (Pseudomonas, Streptococcus). Маскування та антигенна мімікрія збудника (тривале перебування в клітинах нервової системи, синтез молекул, подібних до молекул організму). Здатність виживати в фагоцитах (зовнішня гліколіпідна оболонка збудника захищає від протеолітичних ферментів, гальмування з’єднання фагосоми з лізосомою, перехід із фагосоми в цитоплазму, ензимопатія в фагоцитах та інші механізми). Пригнічення експресії молекул МНС (збудник туберкульозу пригнічує експресію молекул СД80 і СД86 на макрофагах, що гальмує костимуляцію клітин та ін.). Мікроорганізми можуть використовувати імунну систему в своєму циклі розвитку. Це характерно для збудників, які мають лімфотропізм (віруси СНІДу, Епштейна-Барр, гепатиту С). Цитокіни, які утворені в процесі імунної відповіді при цих інфекціях, можуть виконувати роль факторів росту мікроорганізмів

Схема антибактеріальної імунної відповіді