Тема 4. Синоніміка в діловому мовленні. Поняття про пароніми та їх значення

1. Синоніми та пароніми.

2. Поняття про текст, основні елементи структури тексту як способи передачі інформації. Публічний виступ.

Повторення: вживання великої літери.

СРС:

1) конспект, особливості його написання;

2) правопис префіксів.

Синоніміка в діловому мовленні.

Поняття про пароніми та їх значення

Слова, різні за написанням і звучанням, але близькі чи однакові за значенням, називаються синонімами (від гр. synōnymos – однойменний). Наприклад, відносини – стосунки, взаємини, взаємовідносини; чагарник – кущ, заросль; фарбувати, красити, малювати тощо.

Синонімічне багатство нашої мови – невичерпне джерело урізноманітнення вислову, хоча не завжди ми користуємося всім мовним багатством, віддаючи перевагу якомусь одному слову. Наприклад, «лінію зіткнення неба з землею» називають переважно обрій, або горизонт, а між тим існують інші назви цього поняття: небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай тощо.

Синоніми відрізняються своїми відтінками значень, стилістичним та емоційно-експресивним забарвленням, можливістю поєднання з іншими словами, частотою вживання. Наприклад, слово бібліотека, запозичене з грецької мови, вживається частіше, ніж власне українське слово книгозбірня й т.ін.

Синоніми, об’єднані за одним спільним, єдиним поняттям утворюють синонімічний ряд. Кожний такий ряд має своє центральне, стрижневе слово, наприклад, багато – чимало, купа, сила, безліч, сила-силенна, тьма, видимо-невидимо, хмара, достобіса.

Розрізняють синоніми лексичні (що відрізняються відтінками значень: рецензія – відгук, дискусія – обговорення, тло – фон, відсоток – процент) і стилістичні (що відрізняються більш або менш виразним емоційним забарвленням і приналежністю до того чи іншого стилю: осягати – розуміти, метикувати; їжа – живлення; говорити – балакати).

Таким чином, при доборі слова із синонімічного ряду, слід прагнути досягнення точності висловлювання; зважати, до якого стилю належить те чи інше слово; яке воно має емоційне-експресивне значення; до якої групи лексики належить (просторічна, жаргонна чи літературна; функціонує це слово в активному чи пасивному словниковому складі.

NB! Офіційно-діловому стилю властива нейтральна лексика, позбавлена емоційно-експресивного забарвлення. Наприклад, у словосполученні «товариство з обмеженою відповідальністю» не вдалим буде застосування таких означень, як: вузькою, однобічною, недалекою, вузьколобою.

Дуже часто плутають значення близькозвучних слів, відносячи їх до синонімів. Наприклад: дільниця і ділянка, громадський і громадянський тощо. Такі слова є паронімами.

Пароніми (від гр. para біля, коло та onyma ім’я) – слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням. Наприклад, кампанія – компанія, афект – ефект, негода – незгода, мимохідь – мимохіть тощо.

Пароніми бувають синонімічні (близькі за значенням: повінь – повідь, тяжкий – важкий) та антонімічні (протилежні за значенням: еміграція – імміграція, кепський – лепський, експорт – імпорт, еволюція – революція).

Слід звернути увагу на те, що звукова близькість паронімів призводить до неприпустимого вживання одного слова замість іншого. Наприклад, однокореневі слова завдання і задача мають суттєву відмінність. Задача – це питання, яке розв’язується шляхом обчислення (у математиці, фізиці, хімії тощо), а завдання – певний обсяг роботи, який треба здійснити, певне доручення. Отже, утворюючи словосполучення, правильними будуть такі варіанти: поставлено важливі завдання і швидко розв’язав задачу.

Вправа 68. Оберіть правильний варіант.

Аптека працює круглу чи цілу добу? Треба перевернути чи перегорнути сторінку? Котра чи яка зараз година? Слід підписати чи передплатити журнал? Збори починаються зараз чи тепер? Туфлі треба одягти, взути чи обути? Сукню слід одягнути чи одіти? Білет чи квиток на поїзд? А на екзамені дістався білет чи квиток? Змінити до себе ставлення чи відношення? Прокинувся чи проснувся зі сну? Музикальний чи музичний твір? Здібності музичні чи музикальні? Мати уявлення чи уяву про науку? Видати збірку чи збірник віршів? Поштовий ящик чи скринька для газет? Читати вслух чи вголос? Книгу в шухлядку кладуть чи ставлять? Приятель старий чи давній? Рішення правильне чи вірне? Дійсний чи справжній друг? Висновок витікає, випливає чи слідкує? Усе дійсно чи справді добре? Чинне чи діюче законодавство?

Вправа 69. Поєднайте слова, дібравши в дужках відповідний синонім.

Заробіток (марний, худий, мізерний); навчатися (успішно, вдало, щасливо); слова (вправні, влучні); матеріальні (перешкоди, труднощі, ускладнення); колектив (складати, формувати, утворювати); кваліфікацію (удосконалювати, поліпшувати, підвищувати); вчинок (лицемірний, штучний, фальшивий); кімната (містка, простора, об’ємиста); слухати (пильно, чуйно, зосереджено, уважно); привертати (увагу, зацікавлення, зосередження); страх (панічний, тривожний, неспокійний); переклад (однозначний, правильний, однаковий); справа (непроглядна, темна, неясна).

Вправа 70. Замість крапок вставте подані слова: положення, становище, стан.

Міжнародний …; освітній … науки; …фінансів; офіційний …; … справ; знайти вихід із цього …; матеріальний …; … здоров’я; надзвичайний …; дивний ….

Вправа 71. Виправте помилки в поданих реченнях.

1. Порушення правил техніки безпеки на виробничих ділянках може призвести до непередбачених результатів. 2. Він постійно мішає зосереджуватися на роботі. 3. При оформленні підписки на газети слід мати такі документи. 4. Він дуже тактично поводився із колегами. 5. У нього відсутнє посвідчення про одруження. 6. Ми вже відкрили вхідні двері для вас. 7. Це був старий військовий. 8. Він з усіма знаходив усезагальну мову. 9. Хіба можна зрівняти їхні здібності. 10. Відбувалася чергова виборча компанія.

Вправа 72. Утворіть словосполучення із поданими паронімами.

Абонент – абонемент, питання – запитання, писемний – письмовий, здатний – здібний, чільний – почесний, професійний – професіональний, допомога – підмога, зброя – знаряддя – їжа – страва, адрес – адреса, континент – контингент, талан – талант, коштувати – вартувати, обмін – бартер, завідуючий – завідувач, особовий – особистий, кампанія – компанія, пам’ятник – пам’ятка, особовий – особистий, особа – лице, поверховий – поверхневий, гривня – гривна, військовий – воєнний.

Вправа 73. Перекладіть подані словосполучення українською мовою, подаючи точні відповідники.

Характерно для нас; отдавать предпочтение; ввиду изложенного; пренебрегать чем-то; ни под каким видом; очутиться в таком положении; нанести ущерб; привести примеры; принимать участие; разработать мероприятия; повестка дня; согласно приказу; прилагать усилия; на следующий вторник; в следующий раз; в течение следующего года; следующие выводы; запомните следующие признаки; следовать по его маршруту; текущий счет; текущий ручей; текучесть кадров; текущий ремонт.

Вправа 74. Замініть кожне зі словосполучень одним синонімічним словом.

Урочистий обід; висока кам’яна стіна; кругле оптичне скло для одного ока; ряд полиць для книжок; зигзагоподібна електрична іскра; хірургічне втручання; кидати зерно в землю; вирок суду; водний потік; перша весняна квітка; черговий сторож в установі; перевірка законності діяльності; твір живопису; цінна рідкісна річ; звільнення на певний час від роботи; вчинки заради розваги; існування всього живого; рідка приправа.

Тест № 34. Доберіть відповідні слова до поданих паронімів:

а) культурний; б) культурологічний.

1) середовище; 2) журнал; 3) освіта; 4) завдання; 5) людина.

Поняття про текст,

основні елементи структури тексту як способи передачі інформації.

Публічний виступ

Спілкуючись усно чи письмово, ми виступаємо творцями різних форм тексту. Але не будь-яке висловлення є текстом, а тільки те, що відповідає його загальновизнаним ознакам.

Термін текст (textim) – з лат. «тканина, сплетіння, з’єднання». У мовознавстві немає одностайної думки про текст: одні вважають текстом навіть одне речення, наприклад: прислів’я, приказку, афоризм, вислів (Як дбаєш, так і маєш; Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування (А. де Сент-Екзюпері). Інші – об’єднання речень між собою за змістом і граматично (На краю яруги стоїть стара черешня. Черешня має тверду, червону деревину, що, зокрема, використовується для виготовлення паркету, у художньому промислі. Сучки на ній обламано, кора облізла…). Здається, речення пов’язані за змістом, але це теж не текст, оскільки всі ці речення не становлять тематичної єдності. Дуже важливо, щоб відчувалася послідовність розташування тематично пов’язаних речень (Випав сніг; Тільки одна стежка протоптана; Білим килимом вкрилася земля; Сюди пройшло більше сотні дітей; Веде ця стежка до школи; Засипало, замело всі дороги й стежки). Написане сприймається як окремі, розрізнені речення, але досить поміняти їх місцями, щоб кожне наступне продовжувало й доповнювало попереднє, – окремі речення зіллються в єдине ціле – текст: Випав сніг. Білим килимом вкрилася земля. Засипало, замело всі дороги і стежки. Тільки одна стежка протоптана. Веде ця стежка до школи. Сюди пройшло більше сотні дітей. Без двох останніх речень цей текст не був би закінченим. Отже, текст має бути завершеним. Текст має подавати обсяг фактичних даних, інформацію, виконувати комунікативну мету. Домінує в тексті його стиль. Наприклад, «Собор» О.Гончара – художній, особистий лист – розмовний, заява – офіційно-діловий. Крім того, важливим є вияв авторської установки. Уся сукупність лінійно та горизонтально розташованих одиниць становить контекст.

Текст – мовний витвір, що відзначається завершеністю, смисловою та змістовою цілісністю, зв’язністю, який має структурну організацію (складається із заголовка та речень, абзаців) складових частин, об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, і має певну цілеспрямованість.

Текст утворюється із одного слова або з певної кількості зв’язаних між собою речень. Кожний текст складається з трьох частин: вступної, яка готує до сприйняття наступної розповіді; основної, або викладу (основна розробка теми); і закінчення, що завершує текст і, до речі, містить основну його думку.

Ознаки тексту:

• повідомлення на певну тему в усній чи письмовій формі;

• змістова (початок, виклад основної думки, закінчення) і структурна завершеність;

• авторський задум (ідея, основна думка);

реалізується у розповіді, описі, міркуванні або є поєднанням різних форм з перевагою однієї з них.

Публічний виступ – вид усного публічного мовлення, який переслідує певну мету (інформаційну, переконання тощо). Форми виступу: ділова, звітна, політична та ін. доповідь, лекція, ювілейна промова тощо (Н.В.Ботвина).

Під час навчання ми робимо, як правило, повідомлення, готуємо наукові доповіді, а після завершення навчання – ділові доповіді, лекції, промови.

Форми публічного виступу:

1. повідомлення – невеликий виступ або доповідь на певну тему; виголошується під час проведення практичних чи семінарських занять. Підготовка: за одним джерелом;

2. наукова доповідь – виступ, в кому узагальнюють наукові дані, інформують про досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень; виголошують під час проведення семінарів, конференцій тощо. Підготовка: готується реферат, що становить критичний огляд і вивчення ряду публікацій учених методами наукового опрацювання літератури;

3. ділова доповідь – документ, який містить виклад певних питань життя й діяльності певного колективу обов’язково з висновками та пропозиціями; виголошується перед обізнаними слухачами. Підготовка: опрацювання фактичного матеріалу, аналіз стану справ у фірмі, банку тощо; обов’язково слід наводити приклади, таблиці, критичні зауваження (але так, щоб не принижувати людину); використовуються словосполучення типу: «слід наголосити, треба підкреслити, мусимо пам’ятати» тощо; завершуючи промову, слід показати шляхи і способи розв’язання проблеми, поставити завдання на майбутнє. Можна заздалегідь роздрукувати й роздати учасниками зборів;

4. виступ за доповіддю – коротке, фрагментарне, як правило, виголошення інформації; не має самостійного значення, зрозуміти можна лише у зв’язку з обговорюваною проблемою; виголошується після доповіді на зборах. Підготовка: торкатися кількох питань, висвітлених у доповіді, виступ має бути у формі реплік. Полемічність, критичне спрямування, лаконізм – характерні риси такого виступу.

Отже, будь-який виступ потребує підготовки, а саме: а) побудуйте тему, обдумайте її; б) перегляньте матеріали до цієї теми; в) складіть план виступу (якщо розгорнутий, то можна не писати сам текст виступу, але для цього слід володіти усним публічним мовленням); г) підготуйте текст викладу (повний або тезовий); ґ) аргументуйте формулювання, докази, посилаючись на певні авторитетні думки, статистичні дані (викладайте інформацію від загального до часткового, ознайомлення слухачів із головною думкою, а потім розвиток, уточнення її); д) завершуючи промову, слід створити гармонію виступу. Кінець має бути енергійним, небагатослівним, стриманим, наприклад: «Такий висновок можна зробити з усього, про що йшлося. Дякую за увагу».

Публічна промова – це одна з форм ділової взаємодії монологу доповідача перед аудиторією. Вона має бути не тільки переконливою, а й красномовною, доказовою, логічною, продуманою (Загнітко А.П.).

Вправа 75. Із поданих уривків оберіть той, який є текстом, поясніть свій вибір.

• Іспит – це, насамперед, перевірка знань студента, але, разом з тим, це й їхнє зміцнення. Студент у процесі підготовки до іспиту знову осмислює та виділяє основне у вивченому теоретичному матеріалі, встановлює істотні зв'язки між окремими його елементами, більш чітко, у цілому, уявляє собі весь предмет. Зібраність і зосередженість при певній напруженості волі та свідомості студента, що готується до іспиту, допомагають йому краще зрозуміти й запам'ятати матеріал, привести в більш суворий порядок свої знання. І дуже важко прийдеться в лічені дні підготовки до іспиту (порядку 3-х днів) тим студентам, хто недбало ставився до занять протягом навчального семестру; якщо навіть вони й зуміють скласти абияк іспит, напівзнання, придбані в неймовірному поспіху, хитливі, вони швидко зникнуть, як і прийшли (Серенко О.М. Зварювання. Вступ до спеціальності : [підручник] / О.М. Серенко , В.О. Роянов. – Маріуполь : ПДТУ, 2008. – С. 236).

• В який би трудовий колектив після закінчення ВНЗу не потрапив молодий фахівець – чи на виробництво, у проектно-конструкторську організацію чи науково-дослідний інститут – йому, насамперед, прийдеться ввійти в цей колектив, завоювати його повагу й довіру. Про могутність цих якостей фахівця проф. А.Архангельський розповідає таке: "...Кілька років завод не міг впоратися з планом. Догани сипалися, немов з рогу достатку. Як же стати інженером, для якого творча робота в колективі та з колективом стала б органічною потребою? Чи можна, будучи студентом, придбати деякі організаторські навички, досвід роботи з людьми, настільки важливі для плідної діяльності в будь-якому колективі? (Серенко О.М. Зварювання. Вступ до спеціальності : [підручник] / О.М. Серенко , В.О. Роянов. – Маріуполь : ПДТУ, 2008. – С. 238).

Вправа 76. Дайте відповідь на питання: чи може існувати окремо виступ за доповіддю й чому? Як називається такий вид публічного виступу?

Сервісний напрямок має такі складові: здійснення повернення багатозворотної тари (піддони, контейнери) з організацією її доставки; вибір логістичних посередників з позиції оптимізації заданих замовником критеріїв (витрати, надійність і час доставки, схоронність вантажів); відстеження вантажів (експорт-імпорт) при проходженні кордонів суміжних держав; надання інформації про транспортну компанію з обслуговування учасників логістичного ланцюга; одержання документів для експортно-імпортних вантажів; виконання митних формальностей і контроль оплати митних податків, зборів й інших витрат, пов'язаних із транспортуванням; збереження, складання, сортування, комплектація вантажів; інформаційні послуги, страхування й охорона вантажів.

Тест № 35. Оберіть основні складові тексту.

1) вступна частина;

2) основна частина;

3) висновки;

4) авторський задум;

5) опис;

6) повідомлення теми.

Вправа 77. З’ясуйте недолік у побудові тексту: а) невідповідність темі; б) відсутність змістового зв’язку між частинами тексту; в)наявність мовленнєвих помилок; г) відсутність належної аргументації; ґ) порушена послідовність викладення теми.

Про вибір професії я почала замислюватися три роки тому. А сталося це випадково. Одного разу мені забажалося когось постригти. Смішно, звичайно, але це було так. Я підстригла свою молодшу сестричку. На щастя, стрижка вийшла гарною. З того часу почала думати про свою майбутню професію. Улітку я поїхала в лагер праці і відпочинку. За місяць наші хлопці позаростали волоссям і стали схожими на дівчат. І тоді я вирішила ризикнути. Через пару днів хлопці ходили, як «новенькі». Всім сподобалася моя «майстерність». Я вирішила стати перукарем, творцем краси, що приносить людям радість (З учнівського твору).

Вживання великої літери

1. З великої букви пишуться всі слова (крім загальних назв типу громадянин, добродій, пан, письменник, депутат, країна, область, місто, село, вулиця, море тощо):

а) в іменах, прізвищах, прізвиськах, псевдонімах людей: громадянин Григорій Петрович Куценко, письменник Іван Семенович Нечуй-Левицький, Леся Українка, Каменяр (про І.Франка), князь Ярослав Мудрий; з великої букви пишуться і присвійні прикметники, утворені від власних назв людей: Шевченків „Заповіт”, Франкові „Каменярі”, Михайлова книжка, Ольжин брат;

б) у власних назвах міфологічних істот, персонажів творів: Бог Перун, Дажбог, Зевс, Юпітер, Антей, Дід Мороз, Баба Яга Костяна Нога, Червона Шапочка, Вовк, Мальований Стовп, Мавка, Лісовик, Перелесник, Доля;

в) у кличках тварин: кінь Орлик, корова Ряба, собака Буян, собака Білий Бім Чорне Вухо, кіт Жовте Око;

г) у власних астрономічних, географічних і топонімічних назвах: сузір’я Велика Ведмедиця, Полярна зірка, Європа, гори Карпати, Азовське море, Тернопільське озеро, Бурканівський ліс;

г) у назвах держав, територій, населених пунктів, вулиць, будівель тощо: Україна, Республіка Польща, Східна Україна, село Веселий Кут, майдан Перемоги, вулиця Маршала Жукова, Андріївський узвіз, вулиця Азовстальська (якщо до назви вулиці входять слова брід, вал, шлях, то тоді два слова пишемо з великої літери: вулиця Ярославів Вал, вулиця Добрий Шлях), Андріївська церква, Золоті ворота;

д) у назвах найвищих державних установ України та міжнародних установ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки;

е) у назвах релігійних понять та богослужбових книг: Бог, Божа Мати, Син Божий, Святий Дух, Біблія, Євангелія, Коран.