Глава XXXI

Розумовий процес

4. ...Предметами розумової діяльності є:

1. у і вороння понять, •

2. складання суджень,

3. висновок умовиводів,

4. збагнення предметів і явищ,

5. збагнення причин і законів явищ,

6. будівля систем науки і практичних правил для життя...

Г лава XXXII

Утворення понять

15....У розумовому процесі ми 1) усвідомимо разом кілька різних відчуттів, понять, уявлень, суджень і т.д.;2)усвідомимо їхню подібність; 3) усвідомимо їхнє розходження; 4)усвідомимо їхні відносини в цих подібностях і розходженнях і 5)з'єднуємо в один висновок, не знищуючи розходження... У цьому процесі... беруть діяльну участь стани нашої нервової системи і наші серцеві почуття. Більш складного психофізичного акта ми не знаємо: це вінець, до якого досягає тваринна природа, остання ступінь розвитку цієї природи і перша, на яку спира­ється духовна природа людини.

16.Однак як не складний цей процес, але головний... діяч у ньому один, і цей діяч... знайома нам уже свідомість<...>

19. ...Якщо вся здатність розуму складається тільки в порівнянні різних станів у нервовій системі, які відтворюються різними станами в душі, то розум і свідомість одне і те саме...

20. Якщо ми тільки визнаємо, що у тварин є свідомість,тобто здатність одержувати визначені... (а отже, і порівнюючі)відчуття, є пам'ять, тобто здатність зберігати і відновляти, а отже, і розрізняти (а отже, і порівнювати) сліди цих відчуттів; якщо ми визнаємо

своє душевне життя... Для дитяти гра — дійсність, і дійсність, набагато більш цікава, ніж та, котра її оточує. Цікавіше вона для дитини саме тому, що зрозуміліше; а зрозуміліше вона йому тому, що почасти це його власне створення. У грі дитя живе, і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, чим сліди дійсного життя, у яке воно не може ще ввійти по складності його явищ і інтересів. У дійсному житті дитя не більш як дитя, істота, що не має ще ніякої самостійності... у грі ж дитя вже зріюча людина, пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж створеннями. От чому Бенеке зовсім справедливо зауважує, що «у першому віці гра має набагато більше значення в розвитку дитяти, чим навчання».

17.Але... Навколишня... Дійсність має найсильніший вплив на... Гру: вона дає для неї матеріал набагато різноманітнішии і дієвіший­, ніж той, котрий пропонується іграшковим магазином...

18.В іграх суспільних, у яких бере участь багато дітей зав"язуються перші асоціації суспільних відносин. Дитя, що звикло командувати чи підкорятися в грі, нелегко відучується від цього... і в дійсному житті<...>

19.Гра тому і гра, що вона самостійна для дитини, а тому уся­ке втручання дорослого в гру позбавляє її дійсної, утворюючої сили. Дорослі можуть мати тільки один вплив на гру, не руй­нуючи в ній характеру гри, а саме — доставлянням матеріалу для будівель, якими вже самостійно займеться сама дитина. Але не потрібно думати, що цей матеріал весь можна купити в іграшковій крамниці! Ви купите для дитини світлий і красивий будинок, а він зробить з нього тюрму ; ви накупляєте для нього лялечки селян і селянок, а він вишикує їх у ряди солдатів; ви купите для нього гарненького хлопчика, а він стане його сікти; він буде переробляти і перебудовувати куплені вами іграшки не за їхнім призначенням, а за тими елементами, що будуть вливатися в нього з навколишньої життя, — і про цей матеріал повинні найбільше піклуватися батьки і вихователі<...>

20.В історії уяви жоден період не має такого значення, як період юності... Ми вважаємо період життя людини від 16 до 22—23 років самим рішучим. Тут саме завершується період утворення окремих низок уявлень і... значна частина їх групується в одну мережу... Багато чого ще може бути виправлено:багато помилкових чи брудних... асоціацій дитинства і отроцтва будуть відкинуті, з багатьох... виплететься що-небудь високе... Згодом уже така будівля всього змісту душі набагато важча, якщо і можлива. У вогні, що оживляє юність, відливається характер людини. От

собі людину, обдаровану зором, слухом і дотиком, але позбавлену можливості м язових рухів, то легко зрозуміємо, що така людина-рослина... не могла би навіть довідатися, що в неї є тіло, окреме від тих явищ, що вона відчуває, і місце, що займає, у просторі між іншими тілами...

5. Отже, поняття про простір і час може виникнути з двох джерел: почуття мускульних рухів і почуття дотику...

8. ...Поняття простору і часу виникають з досвіду, як і всі інші поняття, але з досвідів не пасивних, а активних, з досвідів рухів,що дають нам разом свідомість часу і простору... чи, виражаючи точніше, дають нам відчуття вже в просторі і часі...

9. ...Незалежно від напрямку рухів ми відчуваємо те зусилля, що вживається нами, щоб надати руху нашим членам... Рух членів уже сам собою породжує відчуття... витрати сил на рух, чи, вірніше, того збільшення в зусиллях душі, що вона відчуває, усе більш і більш збуджуючи до скорочення м язи...

10....Почуття зусилля належить не організму, що витрачає і відтворює сили, а душі, що змушує організм їх витрачати. От чому... почуття зусилля немає при рефлексах...

11.Почуття зусилля, уживане для скорочення м язів, не тільки визнається душею, але і може бути вимірюване нею. Вона ясно усвідомить, що одне її зусилля більше, інше — менше, і ця здатність душі — вимірювати свої власні зусилля — є перша можливість усякої міри, усякого числа і перша можли­вість свідомості душею часу і простору. Рух обширний коштує нам великих зусиль, чим рух не настільки обширний, а рух довгий при рівних умовах коштує нам більше зусиль, чим рух короткий. От чому, самі слова короткий і довгий додаються нами однаково як до простору, так до часу. Але цього мало: у відчутті зусилля і його міри ми одержуємо можливість відрізняти швидкий рух від повільного... У почутті зусилля і його відносної інтенсивності ми випробовуємо... і відношення між приходом і витратою сил. От, цілком ймовірно, перші підстави наших математичних пізнань...

12....З почуття зусилля, випробовуваного нами в незліченних рухах, ми могли одержати відмінність руху від спокою... почуття початку руху і його припинення, почуття повільного і почуття швид­кого руху. Але всі ці почуття тільки вже при зіткненні нашому з зовнішнім світом могли перетворитися, і то помалу, у ясну свідомість часу.

13.3 почуття зусилля при скороченні мускулів повинна була відбутися насамперед свідомість часу, тобто свідомість відрізка

а це неможливо заперечити), що у тварин є уява, тобто що сліди уявлень, виникаючи в їхній свідомості, пересуваються там з більшою чи меншою швидкістю... — то не можемо не визнати, що у свідомості тварин можуть утворюватися і поняття, тільки не можуть вони перетворюватися в ідеї і виділятися в слова. Досвід підтверджує цей психологічний висновок... І по поперед­ньому поняттю про розум як окремій здатності порівнювати, розрізняти і робити висновки з цих порівнянь і розходжень ми не можемо відмовити тварині в розумі. Собака, переслідуючи лисицю, з багатьох доріг вибирає найкоротшу чи зручнішу: отже, вона розрізняє, порівнює і робить правильний умовивід.

Але дії тварин по розуму варто строго відрізняти від дій по інстинкту... Діючи по інстинкт), тварина... не коливається і не помиляється... Діючи по розуму, тварина помиляється, дивується, робить досвіди і поправляється. Чим ближче тварина до людини по своїй нервовій організації, тим більше виявляється в неї розумової діяльності і тем менше інстинктивної...

У породах же вищих тварин розумові дії переважають над інстинктивними: у діях слона, наприклад, не менш... безпристрасності, ніж у діях новозеландського дикуна. Тільки слово й ідея — ці дарунки духу — розвинули розум людини до такого ступеня, на якій він здається, з першого погляду, що не має нічого загальною з розумом тварини<...>