Глава VIII м язи. М’язове почуття. Орган голосу

ЗО. ...Не зі здатності до членороздільних звуків випливає дарунок слова, а з душевного дарунка слова виникає в людині незвичайний розвиток здатності членороздільних звуків, матеріальні умови яких однаково дані людині і багатьом іншим тваринам <...>

Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси

2. Звичкою часто називають здатність, що здобувається людиною, виносити які-небудь відчуття чи цілі ряди відчуттів, які колись вона не могла виносити; такі: звичка до перенесення холоду, жари, шуму, тряски, хитавиці, болю і т.д., звички цього роду можна назвати пасивними... Ці... звички не пояснюються рефлексами...

3. Звичкою... називають також посилення тієї чи іншої здатності, що появляється від вправи: так, звичайно говорять, що людина звикла шдіймати велику вагу, ходити багато без утоми, рахувати швидко і вірно, зосереджувати увагу на відомому предметі, займатися нею чи іншою розумовою роботою і т.д. ...Це вже не звичка, а пряме розширення здатності...

4. Під ім'ям нервової звички в точному змісті слова ми розуміємо те чудове явище нашої природи, що багато у стані заморити людину відсотками, що безупинно наростають, паралізувати її кращі починання і довести до морального банкрутства. Скільки чудових починань і навіть скільки відмінних людей упало під тягарем дурних звичок.

6. Вдивляючись у характери людей, ми легко відрізнимо характер природний від характеру, виробленого самою людиною. Є люди від природи з відмінними якостями, для яких усе гарне є природним потягом; але є і такі, котрі свідомо борються усе життя зі своїми дурними уродженими прагненнями і, долаючи їх помалу, створюють у собі добрий, хоча і штучний характер... Поки жива людина, вона може змінитися і з найглибшої безодні морального падіння стати на вищу ступінь моральної досконалості... >

8. ...Якщо б людина не мала здатності і до навички, то не могла би підсунутися на жодну ступінь у своєму розвитку, затримувана безупинно незліченними труднощами, які можна перебороти тільки навичкою, звільнивши розум і волю для нових робіт і для нових перемог. Оі чому те виховання, що упустило б з виду прищеплення вихованцям корисних навичок і піклувалося єдино про їхній розумовий розвиток, позбавило б цей самий розвиток його найсильнішої опори... Навичка багато в чому робить людину вільною і прокладає її шлях до подальшого прогресу...

Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті

1.Усі тварини більш-менш мають здатність пам’яті:

птах знаходить дорогу у своє гніздо, бджола — у свій вулик;собака, яка кілька років не бачила хазяїна, впізнає його; миша, що потрапила раз у мишоловку, не потрапить у неї вдруге. Таким чином, говорячи про пам’ять, ми будемо говорити про явища, загальні природі людини і природі тварини...

2 Тваринна, чи душевна, здатність пам'яті (на відміну від пам'яті духовної) представляє два елементи... елемент свідомий — ми усвідомлюємо те, що згадуємо, і елемент безсвідомий - ми не усвідомлюємо того, що зберігається в нашій пам'яті..

3....Період кращої пам'яті збігається з підлітковим віком і проходить досить швидко. Враження молодості зберігаються набагато глибше, ніж враження, отримані в старості...У перші сім чи вісім років нашого життя пам'ять наша засвоює стільки, скільки не засвоює у все наше інше життя<...>

22. Чим більше органів наших почуттів бере участь у сприйнятті якого-небудь враження чи групи вражень, підготовляються основні елементи всієї майбутньої психічної діяльності: виробляються ті сили і ті основні прийоми, з якими вона згодом буде відноситися і до природи, і до людей. Засвоївши такий погляд на дитину, батьки і вихователі подумають не про одне її фізичне здоров'я, але і про її духовний розвиток... Не потрібно забувати, що перше поняття про людину, що згодом закріпиться словом, утвориться в дитині в безсловесний період її життя і що на утворення цього поняття мають рішучий вплив ті перші людські особистості, що відіб'ються в душі дитини і ляжуть в основу її майбутніх відносин до людей. І щасливе дитя, якщо перша людська особа, що відбилася в ньому, є сповнена любові і ласки особа матері...

13. З усього великого процесу психічного життя дитини ми бачимо ясно тільки уривки, що вказують на цілий період розвитку; от дитина стала стежити очима за предметами, що рухаються, от протягає до них рученята, от стала посміхатися, впізнавати матір, батька, няньку, а все це такі складні душевні висновки, над якими багато попрацювала дитина, і коли вона вимовить перше слово, то душу її вже представляє такий складний і багатий організм, таке зіб­рання спостережень і досвідів, така висота, до якої не міг досягти увесь світ тварин у всьому своєму послідовному розвитку. Разом зі словом, що закріплює образи і поняття, швидко починає розвиватися пам'ять, що згодом зв'яже все життя людини в одне ціле; тоді від безсловесного періоду залишаться одні результати у формі несвідомих звичок і відхилень... які мають величезний вплив на здібності, характер і все життя людини.