7.2. Прожитковий мінімум — базовий державний соціальний стандарт

Відповідно до ст. б Закону України «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом в України є прожитковий мінімум. На його основі визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Прожитковий мінімум (лат. тіпітит — найменша кількість, тіпітитз — найменший) — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Правову основу встановлення, затвердження і врахування при реалізації державою конституційної гарантії на достатній життєвий рівень становлять норми Конституції України, законів України «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії», «Про прожитковий мінімум» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» від 14 квітня 2000 р. № 656.

При обчисленні розміру прожиткового мінімуму враховуються дві складові його обсягу: фізіологічна (вартісне вираження матеріальних цінностей, необхідних для існування особи) та соціальна (набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя). У світовій практиці фізіологічні витрати становлять 85-87 % загального прожиткового мінімуму¹.

¹ Гриненко А., Кожан. Т. Соціальний захист і боротьба з бідністю за умов переходу до ринку // Україна: аспекти праці. — 1997. — № 5. — С. 35-38.

223

Міжнародному досвіду відомо декілька способів визначення прожиткового мінімуму: статистичний, соціологічний, ресурсний, комбінований, відносний та нормативний.

Статистичний метод передбачає встановлення прожиткового мінімуму на рівні доходів 10-20 % найменш заможних громадян держави.

Суб'єктивний, або соціологічний, підхід базується на проведенні соціологічних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід. Такий метод хоч і виражає справжні потреби людей, та, як правило, не відповідає реальним економічним можливостям держави.

Ресурсний метод уже виходить із економічних можливос тей держави та застосовується у найбільш розвинутих дер жавах.

Комбінований метод дозволяє визначати вартість харчування за нормами, житлово-комунальні послуги — за фактом, а непродовольчі товари — за їх відсотковою часткою у загальних витратах особи.

Відносний метод, або метод обчислення медіанного доходу, переважно використовується у державах з розвинутою ринковою економікою. Так званий медіанний дохід — це рівень достатку, що найчастіше зустрічається в державі (практично він відповідає середньодушовому доходу населення). Так, у США, Великобританії, Німеччині прожитковий мінімум встановлюється на рівні 40 % від медіанного до ходу, у Фінляндії, Італії, Греції, Іспанії — 50 %, а у Порт галії та Ірландії — 60 %.

У переважній більшості держав для встановлення велич ни прожиткового мінімуму використовується нормативни метод для обчислення мінімального споживчого кошику. Наприклад, у Болгарії існує аж 6 варіантів обчислення споживчих кошиків залежно від складу сім'ї (працюючі, пенсіонери чи діти). У Литві прожитковий мінімум визначається на основі потреб сім'ї з 4 осіб: хлопчик 14 років, дівчинка 6-8 років і двоє дорослих. Для інших сімей використовуються спеціальні коефіцієнти. Продовольча частка товарів передба-

224

7,2, Прожитковий мінімум — базовий державний соціальний стандарт

чає понад 50 їх видів і становить 45-50 % мінімального споживчого бюджету.

Розрахований у такий спосіб прожитковий мінімум визначає межу бідності (стан нужденності) для надання соціальної допомоги найуразливіїним верствам населення.

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо диференційовано для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп:

а)  для дітей віком до 6 років;

б)  для дітей віком від 6 до 18 років;

в)  для працездатних осіб;

г)  для осіб, які втратили працездатність.

Такий поділ зумовлений особливостями людського організму та потребами його залежно від віку, стану, активності.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, щорічно затверджується за поданням Кабінету Міністрів України Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України. Вартісна величина прожиткового мінімуму на одну особу на місяць визначається Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Прожитковий мінімум періодично переглядається залежно від зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи.

Складовими елементами величини прожиткового мінімуму є набір продуктів харчування, набір непродовольчих товарів та набір послуг.

Набір продуктів харчування містить 22 найуживаніших продукти харчування, вартість яких щодекадно відсте-жується Міністерством статистики як по Україні загалом, так і по регіонах. Він формується спеціально уповноваженим

Н 6-545

225

Розділ 7. Державні соціальні стандарти та нормативи соціального...______

центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Основними принципами формування набору продуктів харчування є:

—  забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку здорового організму;

— забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку;

—  задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила;

—  підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку.

Набір непродовольчих товарів формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері економіки з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами влаштування побуту.

Цей елемент величини прожиткового мінімуму теж формується за певними принципами. А саме:

—   забезпечення збереження здоров'я та підтримання життєдіяльності організму людини;

—  урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення;

— урахування культурно-побутових потреб особистості.

До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, здоров'я та ін.

226

7.2. Прожитковий мінімум — базовий, державний соціальний стандарт

Набір послуг формується спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг з урахуванням таких принципів:

— задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем;

— задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я;

— визначення житлово-комунальних послуг (з водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, утримання ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг;

—  урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.

Як державний соціальний стандарт прожитковий мінімум використовується для:

1)  загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та створення відповідних державних соціальних програм;

2)  встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям із дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат;

3) визначення права на отримання соціальних допомог;

4)  визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування тощо;

5)  встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

6) формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Для оцінки рівня життя у регіонах, створення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за раху-

227

Розділ 7. Державні соціальні стандарти та нормативи соціального...______

нок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування можуть затверджуватися регіональні прожиткові мінімуми. Розмір такого прожиткового мінімуму не повинен перевищувати основного, що встановлений у державі.

Прожитковий мінімум не є абсолютним державним соціальним стандартом для всіх видів соціального забезпечення громадян в Україні. Забезпечення на рівні не нижче прожиткового мінімуму вважається визначальним для основних видів матеріального соціального забезпечення та досягається сукупністю всіх видів забезпечення, що становлять зміст суб'єктивного права на соціальне забезпечення. Сьогодні в Україні особа може отримувати декілька видів соціального забезпечення одночасно. А тому при отриманні доходу у розмірі декількох прожиткових мінімумів може трапитися ситуація, що не відповідає логіці програм соціальної допомоги, по-перше, а по-друге, — перевищує конституційну гарантію, за якою допомога має бути не нижче одного прожиткового мінімуму.

Деякі види соціального забезпечення не завжди можуть узгоджуватися з розміром прожиткового мінімуму (наприклад, деякі соціальні пільги чи соціальне обслуговування непрацездатних). Тим не менше, прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт визначає право особи на вказані види соціального забезпечення. Воно настає лише у тому разі, якщо сукупний її дохід не перевищує розміру прожиткового мінімуму.

Попри всю свою значимість, прожитковий мінімум не є єдиним державним соціальним стандартом в Україні. Крім нього, широко використовується інший вагомий показник — рівень забезпечення прожиткового мінімуму. Він визначається як реальний державний соціальний стандарт, що слугує критерієм для визначення особи нужденною. Щорічно цей мінімум закріплюється у законі про Державний бюджет та використовується для призначення державних соціальних допомог. Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення

228

7.3. Державні соціальні гарантії, порядок їх визначення та затвердження

допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» встановлюється для працездатних осіб у сумі 110 гривень, непрацездатних осіб — 155 гривень, інвалідів — 165 гривень.