26. Портфельний кредитний ризик і методи його визначення.

Портфельний кредитний ризик— це середньозважена величина ризиків щодо усіх угод кредитного портфеля, де вагами виступають питомі ваги сум угод у загальній сумі кредитного портфеля. Його можна подати таким виразом: α = ∑Pi (C)*Si/S, де

Pi (C) – кредитний ризик щодо кредитної угоди;

Si – сума позики.

S = ∑ Si

Міра (ступінь) портфельною кредитного ризику визначається, в основному, такими чинниками:

- ступінь концентрації кредитної діяльності банку в певній сфері (галузі), чутливої до змін в економіці;

- питома вага кредитів, що припадають на клієнтів, які відчувають певні труднощі;

- концентрація кредитної діяльності банку в нових, нетрадиційних сферах;

- внесення частих змін у кредитну політик) банку;

- питома вага нових і недавно залучених клієнтів.

Міра (ступінь) портфельною кредитного ризику також залежить від:

- специфіки дебіторів (сільськогосподарські, промислові, комунальні (державні), персональні);

- напрямку використання — формування оборотних коштів, інвестиційні, сезонні, на подолання тимчасових фінансових труднощів, на операції з цінними паперами, імпортні та експортні;

- розмірів підприємств-позичальників — малі, середні, великі.

Малі та середні підприємства швидше можуть відреагувати на потреби ринку, клієнта, їхня структура більш динамічна (гнучка).

Великі підприємства, навпаки, більш інертні. Вони не реагують швидко на зміни в потребах ринку і конкретного споживача, не часто змінюють напрямок своєї ділової активності, але мають вагомий власний.

Для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфеля застосовують такі способи:

1) раціонування кредиту, яке передбачає: встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування щодо суми, строків, видів відсоткових ставок та інших умов надання позик; встановлення лімітів кредитування щодо окремих позичальників або класів позичальників, відповідно до фінансового становища;

2) диверсифікація позичальників. Може здійснюватися через пряме встановлення лімітів для всіх позичальників даної групи;

3) диверсифікація забезпечення повернення кредитів;

4) застосування різних видів відсоткових ставок і способів нарахування та сплати відсотків за кредит;

5) диверсифікація кредитного портфеля щодо строків. Має особливе значення, бо відсоткові ставки за кредити різної терміновості піддаються різним розмірам коливань, і рівень ділових ризиків позичальника, які банк побічно приймає на себе, також істотно залежить від строку кредиту. Реалізація даного аспекту управління кредитним ризиком здійснюється щодо кредитної політики, котра проводиться банком.

27. Нормативи кредитного ризику для кб.

Мета управління кредитним ризиком полягає в забезпеченні мінімального рівня ризику при заданому рівні дохідності кредит­ного портфеля. Основними елементами управління кредитним ризиком є:

1) лімітування та нормування обсягів кредитних вкладень;

2) формування ефективної цінової політики;

3) формування страхових резервів по кредитних ризиках.

Лімітування обсягів кредитних операцій обмежує концентра­цію кредитного портфеля в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, бізнесів, галузей, секторів економіки і регіонів.

Ліміт у розрізі окремого позичальника визначає максимальну суму та умови надання кредиту. Розрахунок ліміту проводиться на основі аналізу кредитоспроможності позичальника (фінансо­вих показників діяльності, бізнес-плану тощо). Розмір ліміту ко­ригується залежно від поточного фінансового стану боржника і прогнозної оцінки його майбутнього фінансового стану.

Основні види лімітів та нормативів

Нормативи НБУ:

Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8):

Н8 = (Зс/К)*100%,

де З_с — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника,

К — капітал банку.

Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25 %.

Норматив «великих» кредитних ризиків (Н9) установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу комерційного банку:

Н9 = (Ск/К)*100%,

де С_к — сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерцій­ним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.

Максимальне значення нормативу Н9 не повинно перевищувати 8-кратного розміру капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих одному інсайдеру (Н10) = (Р_КІ/К)*100%

де Р_КІ — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комер­ційного банку.

Максимальне зн-я Н10 не повинно перевищувати 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гаран­тій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11) = (Рк/К)*100%

де Р_к — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комер­ційного банку.

Максимальне значення НІ11 не повинно перевищувати 40 %.

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12) = МБн/К

де МБ_Н — загальна сума наданих комерційним банком міжбан­ківських позик.

Максимальне значення нормативу Н12 не повинно перевищу­вати 200 %.

Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських

позик (Н13) = (МБо ₊ ЦК)/К

де МБ₀ — загальна сума отриманих комерційним банком міжба­нківських позик,

ЦК — сума залучених централізованих коштів.

Максимальне значення нормативу НІ3 не повинно перевищу­вати 300 %.

Штрафи за порушення норм перелічених нормативів застосо­вуються на кожний випадок порушення.