![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Правові засади здійснення банківського кредитування.
- •2. Умови виникнення кредитної угоди між банком і позичальником.
- •3. Умови кредитування (із врахуванням дотримання нормативних вимог).
- •4. Зміст кредитної заявки та її аналіз.
- •5. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.
- •6. Джерела повернення позичок.
- •7. Форми забезпечення повернення банківських позичок (застава, заклад, іпотека, порука, цесія, гарантія, страхування).
- •8. Зміст договору про заставу.
- •9. Заставне право банку та спосіб його реалізації.
- •10. Оцінка доцільності і прибутковості позичкової операції.
- •11. Бізнес-план на здійснення заходу, під який запитується кредит.
- •12. Участь власних коштів при фінансуванні об’єкта, що кредитується.
- •13. Оцінка можливостей повернення позички за рахунок цільових джерел.
- •14. Кредитна документація позичальника.
- •15. Кредитна історія позичальника.
- •16. Зміст кредитного договору та порядок його укладання.
- •17. Банківські ризики та їх характеристика.
- •18. Захист від ризиків та елементи управління ними.
- •19. Поняття ризик-менеджменту кб.
- •20. Організаційна структура з управління банківськими ризиками.
- •21. Характеристика підрозділу з ризик-менеджменту кб.
- •22. Кредитний ризик: сутність та методи мінімізації.
- •23. Система управління кредитним ризиком кб.
- •24. Критерії оцінки кредитного ризику.
- •25. Оцінка і управління кредитним ризиком.
- •26. Портфельний кредитний ризик і методи його визначення.
- •27. Нормативи кредитного ризику для кб.
- •28. Визначення рейтингу кредиту за допомогою системи балів та фінансових коефіцієнтів.
- •29. Кредитна політика банку, її зміст, елементи і параметри.
- •30. Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника та основні джерела інформації для її визначення (юр. Та фіз., банки)
- •31. Показники, що характеризують платоспроможність позичальника.
- •32. Показники, що характеризують фінансову стійкість позичальника.
- •33. Показники, що характеризують достатність поточних грошових надходжень для погашення позички.
- •34. Показники, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу.
- •35. Показники, що характеризують ефективність використання основного капіталу позичальника.
- •36. Показники рентабельності роботи позичальника.
- •37. Аналіз грошових коштів позичальника, їх оцінка і прогнозування.
- •38. Зміст і аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості.
- •39. Класифікація активів позичальника за ступенем ризику.
- •40. Класифікація пасивів позичальника за ступенем ризику.
- •41. Оцінка ліквідності балансу позичальника.
- •42. Оцінка ризику кредитної угоди.
- •43. Оцінка вартості кредитної послуги.
- •44. Класифікація кредитів кб.
- •45. Особливості кредитування малого і середнього бізнесу.
- •46. Діяльність Європейського банку реконструкції та розвитку у сфері мікрокредитування.
- •47. Діяльність Німецько-Українського фонду у сфері мікрокредитування.
- •48. Характеристика іпотечного кредитування в Україні.
- •49. Споживчий кредит та його особливості.
- •50. Особливості лізингового кредиту.
- •51. Міжбанківський кредит: поняття, цілі, механізм здійснення.
- •52. Вексельний кредит: види, механізм здійснення.
- •53. Механізм форфейтингової операції.
- •54. Факторинг: цілі, види, механізм здійснення.
- •55. Методи надання і способи повернення кредиту.
- •56. Форми позичкових рахунків і режим їх дій.
- •57. Характер і спосіб стягнення процентів.
- •58. Диференціація позичкового процента.
- •59. Етапи процесу банківського кредитування.
- •60. Структурування позички.
- •61. Порядок документального оформлення кредиту в кб.
- •62. Кредитний портфель кб, його структура і аналіз.
- •63. Критерії класифікації кредитних операцій.
- •64. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.
- •65. Оцінка якості обслуговування кредитного боргу.
- •66. Класифікація кредитного портфеля кб за ступенем ризику.
- •67. Класифікація кредитних операцій за врахованими векселями.
- •68. Класифікація кредитних операцій за факторингом, аввалем, гарантіями та поруками.
- •69. Суть проблемних позичок та причини їх виникнення.
- •70. Організація роботи кб, пов’язана з погашенням проблемних кредитів.
- •71. Заходи впливу на скорочення проблемних кредитів.
- •72. Банківський контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту клієнтом.
- •73. Аналіз складу кредитного портфелю банку й оцінка його якості.
- •74. Чистий кредитний ризик.
- •75. Врахування забезпечення при визначенні чистого кредитного ризику.
- •76. Порядок формування резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій.
- •77. Джерела формування резерву під кредитні ризики.
- •78. Особливості кредитування апк
- •79. Принципи банківського кредитування та їх характеристика.
- •80. Класифікація кредитного портфеля за методикою нбу. Оптимальна структура кредитного портфеля кб
- •81. Позичковий процент, його диференціація та фактори, що впливають на його рівень.
- •82. Зміст Положення «Про кредитування», як основного внутрішньобанківського документа у сфері кредитування.
- •83. Визначення кредитної політики банку: обережна, помірна, агресивна.
- •84. Робота структурних підрозділів по видачі позики. Функції кредитного комітету кб.
- •85. Інструменти забезпечення повернення позички.
- •86. Диференціація кредитних операцій за ступенем ризику.
- •87. Вказати чинники, які впливають на структуру і ступінь кредитного ризику кб.
- •88. Контроль кб за ходом погашення позики. Механізм переводу позички у розряд « Спеціальний контроль».
- •89. Етапи управління кредитним ризиком.
- •90. Класифікація кредитних операцій за станом обслуговування боргу позичальників.
- •91. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану.
- •92. Назвати умови кредитування клієнтів кб.
- •93. Механізм здійснення контролю за ходом погашення кредиту.
- •94. Зміст Правил надання кб інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту ( Постанова нбу № 168 від 10.05.07).
- •1. Правові засади здійснення банківського кредитування.
- •2. Умови виникнення кредитної угоди між банком і позичальником.
50. Особливості лізингового кредиту.
Лізинговий кредит – кредит, який надається банком (лізингодавцем) лізингоодержувачу у вигляді передачі останньому майна, що належить лізингодавцю або придбане ним за заявкою лізингоодержувача на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Лізинг є формою майнового кредиту і має особливі риси, що суттєво відрізняють його від інших форм бізнесу: 1)наявність посередника між лізингоодержувачем і виробником, який бере на себе обов'язки власника майна; 2)вид майна, що надається у лізинг, визначається лізингоодержувачем за погодження з лізингодавцем і переважно представлений основними фондами вир-чого призначення; 3)строк лізингу співвідноситься з періодом амортизації майна, наданого у лізинг; 4)періодичність виплат лізингових платежів установлюється договором і узгоджується між лізингодавцем і лізингоодержувачем; 5)можливість викупу лізингоодержувачем майна, що надається у лізинг, за залишковою вартістю; 6)широке коло учасників (суб'єктів лізингу); 7)забезпеченість лізингової угоди майном – предметом лізингу.
Суб'єкти
лізингу:
1)лізингодавець
–
юр-чна особа, яка передає право володіння
і користування предметом лізингу
лізингоодержувачу (наприклад банк);
2)лізингоодержувач
–
фізична або юр-чна особа, яка отримує
право володіння і користування предметом
лізингу від лізингодавця; 3)продавець
(постачальник,
безпосередній виробник) майна
– фізична або юр-чна особа, в якої
лізингодавець купує майно, яке в
подальшому буде передано як предмет
лізингу лізингоодержувачу; 4)інші
юр-чні або фізичні особи,
які
є сторонами багатостороннього
договору лізингу.
Предметом лізингу є необоротні активи (основні фонди), що є власністю лізингодавця або придбані ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна. Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг» не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки і інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси п-ств і їх відокремлені стр-рні підрозділи (філії, цехи, дільниці).
Залежно від умов лізингової операції щодо передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив, виокремлюють: 1)фінансовий лізинг; 2)оперативний лізинг.
Фінансовий лізинг – господарська операція фізичної або юр-чної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання лізингоодержувачу активів, придбаних або виготовлених лізингодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування і володіння предметом лізингу.
За фінансового лізингу право власності на предмет лізинг може з часом передаватися або не передаватися.
Для визначення банківської операції як фінансовий лізинг використовуються критерії: 1)право власності на актив (предмет лізингу) переходить до лізингоодержувача наприкінці строку лізингу; 2)сума лізингових платежів протягом строку лізингу має дорівнювати первісній вартості предмета лізингу або перевищувати її; 3)лізингоодержувач має право на купівлю активу, отриманого на умовах лізингу, за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості цього предмета на дату реалізації цього права; 4)на дату укладання договору лізингу є обґрунтована впевненість у тому, що право на придбання предмета лізингу буде реалізоване після закінчення обумовленого договором строку; 5)строк лізингу становить більшу частину строку корисного використання активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься; 6)активи, передані в лізинг, повинні мати спеціалізований характер, тобто лише лізингоодержувач може користуватися ними без суттєвих модифікацій.
Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом встановленого періоду сум, достатніх для повної амортизації капітальних вкладень лізингодавця і здатних забезпечити йому певний прибуток. Фактично фінансовий лізинг – форма довгострокового кредиту на купівлю певних основних фондів.
Оперативний лізинг – господарська операція фізичної або юр-чної особи, яка не передбачає передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на предмет лізингу.
Оперативний лізинг поділяється на: 1)рейтинг – короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбання орендарем майна; 2)хайринг – середньострокова оренда, яка передбачає здавання в найом майна, обладнання і машин на строк від 1 до 3 років.
Операції
з рейтингу і хайрингу
передбачають багаторазову передачу
машин і обладнання від одного орендаря
до іншого. їх предметом є стандартне
обладнання, яке відповідає вимогам
численних орендарів.
За оперативним лізингом (орендою) активи відображаються на балансі лізингодавця, а за фінансовим – на балансі лізингоодержувача.
Форми лізингу: 1)зворотний - договір лізингу, який передбачає придбання лізингодавцем майна у виробника (постачальника) і передачу цього майна йому у лізинг; 2)пайовий - здійснення лізингу шляхом залучення до угоди кількох кредиторів – лізингодавців, які беруть участь у лізинговій операції, інвестуючи свої кошти; 3)міжнародний - лізинг, що здійснюється суб'єктами господарювання, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони; 4)сублізинг – вид піднайму майна, відповідно до якого лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на певний строк активи, отримані раніше від лізингодавця за договором лізингу; 5)оренда землі – лізингова операція, яка передбачає надання орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим призначенням і за орендну плату; 6)оренда жилих приміщень – лізингова операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юр-чній особі на визначений строк або безстроково, для цільового використання і за орендну плату.
Останні три види лізингу банками не здійснюються.
За
лізинговою операцією лізингоодержувач
сплачує лізингодавцю лізингові
платежі,
які можуть включати: 1)суму,
яка відшкодовує частину вартості
предмета лізингу; 2)платіж
як винагороду лізингодавцю за отримане
у лізинг майно; 3)компенсацію
відсотків за кредитом; 4)інші
витрати лізингодавця, що безпосередньо
пов'язані з виконанням договору
лізингу.
Залежно від способу виплати лізингові платежі можна поділити на: 1)рівномірні платежі; 2)платежі, що зростають; 3)платежі, що зменшуються.
В Україні більш поширеним варіантом сплати лізингових платежів є рівномірна виплата з першим внеском, який за розміром часто збігається зі ставкою лізингового відсотка.
З метою моніторингу лізингових операцій банк розробляє графік лізингових платежів, відповідно до якого лізингоодержувач має здійснювати погашення заборгованості за лізингом.
Переваги лізингу для банку-лізингодавецю: 1)розширення спектра банківських операцій і відповідно збільшення суми доходів від банківської діяльності; 2)зниження ризику втрат від неплатоспроможності клієнта; 3)отримання більших доходів порівняно з довгостроковим кредитуванням, у зв'язку з тим, що розмір орендної плати за надання майна на умовах лізингу може бути вищим, ніж відсоткова ставка за довгостроковими кредитами, які видаються на той самий строк.
Переваги лізингу для лізингоодержувача: 1)зберігається ліквідність балансу – лізинг забезпечує повну вартість угоди і сприяє значному прискоренню окупності капіталовкладень; 2)поступова оплата предмета лізингу; 3)сплата лізингових платежів може здійснюватися за рахунок прибутків, одержаних від експлуатації майна, отриманого на умовах лізингу; 4)лізинг дає змогу зменшити податковий тягар, бо лізингові платежі входять до складу валових витрат п-ства.
До перспективних сфер лізингових операцій в Україні належать с/г, будівництво, переробна галузь, харчова промисловість і інші види ек-чної діяльності, які потребують запровадження нових технологій. Механізм лізингу відкриває перед банками більші можливості щодо вирішення цілої низки проблем, зокрема пов'язаних із несвоєчасним поверненням кредитів і накопиченням у кредитних портфелях банків проблемних довгострокових кредитів.
Причини, що стримують розвиток лізингу в Україні: 1)відсутність державної програми розвитку лізингу; 2)недостатня кваліфікація кадрів на ринку лізингових послуг; 3)нерозвинутість механізму реєстрації і вилучення предметів лізингу; 4)відсутність сформованого вторинного ринку обладнання; 5)недорозвинутість механізмів страхування лізингових операцій і захисту лізингодавця на державному рівні; 6)відсутність статистичних форм обліку лізингових операцій.
Нині вітчизняні банки мають змогу працювати на ринку лізингових операцій як самостійно, так і через посередників, якими виступають лізингові компанії. Є два варіанти посередництва: 1)банк може створити лізингову компанію як власне дочірнє п-ство, у статутному фонді якого йому належить контрольна частка або стати одним із засновників лізингової компанії у формі акціонерного товариства, створеного спільно з іншим банком (банками), виробником обладнання і лізингоодержувачем; 2)створення лізингової компанії за участю іноземного інвестора (міжнародного фінансового інституту).