51. Міжбанківський кредит: поняття, цілі, механізм здійснення.

Міжбанківський кредит – кредит, що надається одним банком іншому на міжбанківському ринку.

Кредитні відносини між банками визначаються на до­говірних засадах, шляхом укладання кредитних догово­рів, які мають передбачати права і обов'язки сторін, а також порядок здійснення розрахунків за кредитом.

Традиційні фінансові інструменти ринку міжбанківських кредитів: 1)короткострокові кредити – «короткі гроші» – строком до місяця; 2)довгострокові кредити – «довгі гроші» - строком біль­ше ніж місяць.

За строками кредитування міжбанківські кредити поді­ляють на кредити, надані на строк: 1)на 1 робочій день – кредити овернайт; 2)від 2 до 7 днів; 3)від 8 до 21 дня; 4)від 22 до 31 дня; 5)понад 92 дні.

Найбільш поширеною формою є кредити овернайт.

Для отримання міжбанківського кредиту банки укла­дають генеральну угоду, а потім кожна окрема операція щодо видачі (отримання) міжбанківського кредиту офор­млюється разовим кредитним договором, в якому зазнача­ються сума кредиту, строк, відсоток і вид забезпечення. Разові кредитні угоди укладаються, як правило, за допо­могою телексу.

Для укладання генеральної угоди банк-позичальник подає до банку-кредитора документи: 1)лист-заяву на отримання кредиту; 2)копію статуту, завірену нотаріально; 3)баланс і основні показники діяльності на поточну дату; 4)розрахунок ек-чних нормативів на поточну звітну дату (особливо нормативів платоспроможності і ліквідності); 5)документи щодо забезпечення кредиту і строкове зобов'язання за кредитом.

На підставі отриманої інф-ції банк-кредитор вста­новлює суму ліміту для банку-позичальника, яка в по­дальшому переглядається щомісячно.

Міжбанківські кредити надаються у безготівковій фор­мі шляхом перерахування коштів на коррахунок банку-позичальника в межах встановленого лімі­ту. Банки отримують міжбанківські кредити з метою: 1)оперативної підтримки поточної ліквідності на необ­хідному рівні; 2)поповнення коррахунку в НБУ з метою дотримання нормативів обов'яз­кового резервування; 3)для короткострокового кредитування клієнтів; 4)для придбання державних ЦП; 5)для здійснення арбітражних операцій.

Забороняється видавати міжбанківські кредити: 1)збитковим банкам; 2)банкам, що перебувають у стадії фінансового оздо­ровлення; 3)філіям, управлінням і відділенням банку, які не є юр-чними особами.

Банки самостійно встановлюють рівень відсоткової ставки за міжбанківськими кредитами залежно від і та пропозиції на міжбанківському ринку, фінансового стану позичальника і рівня облікової ставки. Чим надійніший банк, тим нижчий рівень кредитного ризику і, як наслідок, менший відсоток за міжбанківським кредитом.

52. Вексельний кредит: види, механізм здійснення.

Вексельний кредит – банківська операція з урахуван­ня векселів і операція з кредитування клієнтів під заста­ву векселів.

Урахування векселів – форма банківського кредиту­вання юр-чних і фізичних осіб шляхом придбання век­селя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дис­контом) з метою отримання прибутку від погашення век­селя за номінальною вартістю.

Ек-чна сутність операції врахування векселя по­лягає у достроковому продажу векселя його власником (векселедержателем) банку і трансформації комерційного кредиту в банківський.

На момент урахування чи купівлі векселів у векселедержателів до закінчення строку їх оплати банк утримує дис­конт, який розраховується залежно від номінальної вар­тості векселя і кількості днів, що залишається до оплати векселя з прийняттям до розрахунку дня врахуван­ня та дня платежу.

Дохід банку від операції з урахування векселя визна­чається як різниця між номінальною вартістю векселя на момент погашення і сумою дисконту.

У разі дострокового отримання оплати векселя банк має право повернути платнику певну частку дисконту, що був утриманий ним під час врахування векселя. Розмір суми коштів, що повертаються, встановлюється за угодою сто­рін.

Банки враховують векселі з визначеним строком платежу: 1)визначено-строкові - на певну дату; 2)дато-векселі - у визначений строк від дати складання; 3)візо-векселі - у визначений строк від пред'явлення.

Перевага віддається короткостроковим векселям, що менше залежать від зміни фінансового стану клієнтів і за­гальної ек-чної кон'юнктури.

Передача векселя банку здійснюється на підставі індо­саменту – особливого (спеціального) передатного запису на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи.

Індосамент може бути: 1)бланковий (індосамент на пред'явника) – форма передавання векселя, за якої юр-чна або фі­зична особа, що передає вексель, ставить підпис без зазна­чення особи, яка стає власником векселя; 2)передатний - форма передавання вексе­ля, за якої має бути зазначена особа, до якої переходять права за векселем; 3)заставний - форма індосаменту, за якої забороняється подальше передавання векселя, що вида­сться під заставу.

За заставним індосаментом банку передаються права: 1)на пред'явлення до платежу і одержання платежу за векселем; 2)на здійснення протесту в разі неоплати чи часткової оплати векселя; 3)на звернення стягнення належної суми платежу до зобов'язаних за векселем осіб.

Векселедержатель, який має бажання пред'явити век­селі до врахування, подає в банк заяву за встановленим банком зразком. До такої заяви на вимогу банку можуть додаватися інші документи, наприклад, документи, що хар-зують фінансовий стан векселедержателя, його кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі.

Рішення про можливість прийняття векселів до враху­вання приймається уповноваженим органом банку або уповноваженою на це банком особою. Не приймаються до врахування векселі, представлені юридичними особами, векселя яких опротестовувалися за останні 6 міс. '

Урахування векселів банк здійснює на підставі укладе­ного з векселедержателем договору, який може укладати­ся на певний строк (генеральна угода про врахування век­селів) або на врахування визначених векселів (окремий договір про врахування векселів).

Банки можуть здійснювати врахування векселів: 1)врахування векселя безоборотне – різновид урахування, за яким пред'явник векселя вибуває з числа зобо­в'язаних за векселем осіб на підставі безоборотного засте­реження у тексті індосаменту (здійснення безоборотного індосаменту) або шляхом передачі банку векселя пред'яв­ником без вчинення індосаменту, якщо останній індоса­мент бланковий або на пред'явника; 2)врахування векселя з реверсом – різновид урахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобо­в'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або в разі настання чи ненастання певних обставин. У технічному аспекті врахування векселів з реверсом подіб­не до кредиту, забезпеченого векселями, і є операцією РЕПО з відкладальними і скасувальними умовами. Від звичай­ного врахування врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не платник, а пред'явник, який підписує реверс і викуповує вексель.

Векселі, що враховуються, мають містити не менше двох підписів – векселедавця і першого векселедержате­ля. Кількість передатних підписів свідчить про надійність векселя (чим більше, тим краще).

За врахованими іногородніми векселями банки, крім дисконту, мають право утримувати: 1)дамно – комісія банку за інкасування іногородніх векселів, яка стягується з пред'явника векселя; 2)порто – сума для від­шкодування поштово-телеграфних витрат банку за пере­силання векселя, яка стягується з векселедавця за вексе­лем, якщо місце платежу та місце врахування векселя не збігаються.

Кредитування під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особ­ливістю цього виду кредитування є порядок надання, збе­рігання і реалізації застави, якою є векселі.

Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що ви­дані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Банк приймає векселі в заставу на підставі укладеного з позичальником (векселедержателем) договору про заста­ву, в якому також має бути встановлено вид зберігання за­ставлених векселів.

Зберігання векселів: 1)відкрите - здійснюється шляхом по­дання в банк супровідного доручення на зберігання та інкасування векселів з точними і повними інструкціями щодо дій банку; 2)закрите - здійснюється шляхом на­дання векселедержателю сейфа без будь-яких інструкцій щодо дій банку з приводу обслуговування векселів, які пе­ребувають у заставі

Зберігання векселів здійснюється банком за дорученням, від імені і за рахунок векселедержателя.

Векселі приймаються у заставу з реєстром, в якому век­селі мають бути розміщені в порядку настання строків платежу за ними, починаючи з найближчого.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом банк набуває права звернення стягнення на заставлені векселі в порядку, передбаченому договором про заставу та чинним законодавством.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі мож­ливе шляхом: 1)пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передатним ін­досаментом; 2)продажу, якщо вексель одержаний за передатним індосаментом.

У випадку отримання банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як погашення пози­чальником заборгованості за кредитом, якщо це передба­чено договором. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю за кредитом підлягає поверненню пози­чальнику.