- •1. Правові засади здійснення банківського кредитування.
- •2. Умови виникнення кредитної угоди між банком і позичальником.
- •3. Умови кредитування (із врахуванням дотримання нормативних вимог).
- •4. Зміст кредитної заявки та її аналіз.
- •5. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.
- •6. Джерела повернення позичок.
- •7. Форми забезпечення повернення банківських позичок (застава, заклад, іпотека, порука, цесія, гарантія, страхування).
- •8. Зміст договору про заставу.
- •9. Заставне право банку та спосіб його реалізації.
- •10. Оцінка доцільності і прибутковості позичкової операції.
- •11. Бізнес-план на здійснення заходу, під який запитується кредит.
- •12. Участь власних коштів при фінансуванні об’єкта, що кредитується.
- •13. Оцінка можливостей повернення позички за рахунок цільових джерел.
- •14. Кредитна документація позичальника.
- •15. Кредитна історія позичальника.
- •16. Зміст кредитного договору та порядок його укладання.
- •17. Банківські ризики та їх характеристика.
- •18. Захист від ризиків та елементи управління ними.
- •19. Поняття ризик-менеджменту кб.
- •20. Організаційна структура з управління банківськими ризиками.
- •21. Характеристика підрозділу з ризик-менеджменту кб.
- •22. Кредитний ризик: сутність та методи мінімізації.
- •23. Система управління кредитним ризиком кб.
- •24. Критерії оцінки кредитного ризику.
- •25. Оцінка і управління кредитним ризиком.
- •26. Портфельний кредитний ризик і методи його визначення.
- •27. Нормативи кредитного ризику для кб.
- •28. Визначення рейтингу кредиту за допомогою системи балів та фінансових коефіцієнтів.
- •29. Кредитна політика банку, її зміст, елементи і параметри.
- •30. Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника та основні джерела інформації для її визначення (юр. Та фіз., банки)
- •31. Показники, що характеризують платоспроможність позичальника.
- •32. Показники, що характеризують фінансову стійкість позичальника.
- •33. Показники, що характеризують достатність поточних грошових надходжень для погашення позички.
- •34. Показники, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу.
- •35. Показники, що характеризують ефективність використання основного капіталу позичальника.
- •36. Показники рентабельності роботи позичальника.
- •37. Аналіз грошових коштів позичальника, їх оцінка і прогнозування.
- •38. Зміст і аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості.
- •39. Класифікація активів позичальника за ступенем ризику.
- •40. Класифікація пасивів позичальника за ступенем ризику.
- •41. Оцінка ліквідності балансу позичальника.
- •42. Оцінка ризику кредитної угоди.
- •43. Оцінка вартості кредитної послуги.
- •44. Класифікація кредитів кб.
- •45. Особливості кредитування малого і середнього бізнесу.
- •46. Діяльність Європейського банку реконструкції та розвитку у сфері мікрокредитування.
- •47. Діяльність Німецько-Українського фонду у сфері мікрокредитування.
- •48. Характеристика іпотечного кредитування в Україні.
- •49. Споживчий кредит та його особливості.
- •50. Особливості лізингового кредиту.
- •51. Міжбанківський кредит: поняття, цілі, механізм здійснення.
- •52. Вексельний кредит: види, механізм здійснення.
- •53. Механізм форфейтингової операції.
- •54. Факторинг: цілі, види, механізм здійснення.
- •55. Методи надання і способи повернення кредиту.
- •56. Форми позичкових рахунків і режим їх дій.
- •57. Характер і спосіб стягнення процентів.
- •58. Диференціація позичкового процента.
- •59. Етапи процесу банківського кредитування.
- •60. Структурування позички.
- •61. Порядок документального оформлення кредиту в кб.
- •62. Кредитний портфель кб, його структура і аналіз.
- •63. Критерії класифікації кредитних операцій.
- •64. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.
- •65. Оцінка якості обслуговування кредитного боргу.
- •66. Класифікація кредитного портфеля кб за ступенем ризику.
- •67. Класифікація кредитних операцій за врахованими векселями.
- •68. Класифікація кредитних операцій за факторингом, аввалем, гарантіями та поруками.
- •69. Суть проблемних позичок та причини їх виникнення.
- •70. Організація роботи кб, пов’язана з погашенням проблемних кредитів.
- •71. Заходи впливу на скорочення проблемних кредитів.
- •72. Банківський контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту клієнтом.
- •73. Аналіз складу кредитного портфелю банку й оцінка його якості.
- •74. Чистий кредитний ризик.
- •75. Врахування забезпечення при визначенні чистого кредитного ризику.
- •76. Порядок формування резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій.
- •77. Джерела формування резерву під кредитні ризики.
- •78. Особливості кредитування апк
- •79. Принципи банківського кредитування та їх характеристика.
- •80. Класифікація кредитного портфеля за методикою нбу. Оптимальна структура кредитного портфеля кб
- •81. Позичковий процент, його диференціація та фактори, що впливають на його рівень.
- •82. Зміст Положення «Про кредитування», як основного внутрішньобанківського документа у сфері кредитування.
- •83. Визначення кредитної політики банку: обережна, помірна, агресивна.
- •84. Робота структурних підрозділів по видачі позики. Функції кредитного комітету кб.
- •85. Інструменти забезпечення повернення позички.
- •86. Диференціація кредитних операцій за ступенем ризику.
- •87. Вказати чинники, які впливають на структуру і ступінь кредитного ризику кб.
- •88. Контроль кб за ходом погашення позики. Механізм переводу позички у розряд « Спеціальний контроль».
- •89. Етапи управління кредитним ризиком.
- •90. Класифікація кредитних операцій за станом обслуговування боргу позичальників.
- •91. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану.
- •92. Назвати умови кредитування клієнтів кб.
- •93. Механізм здійснення контролю за ходом погашення кредиту.
- •94. Зміст Правил надання кб інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту ( Постанова нбу № 168 від 10.05.07).
- •1. Правові засади здійснення банківського кредитування.
- •2. Умови виникнення кредитної угоди між банком і позичальником.
91. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану.
Рівень ризикованості кредитних операцій банку визначається за такими трьома параметрами:
• оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку);
• стан обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентами (комісії чи інші платежі), а також спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;
• рівень та якість забезпечення кредитної операції.
Фінансовий стан позичальника визначається за результатами порівняння фактичних значень показників діяльності конкретного клієнта з їх теоретичними чи середньогалузевими значеннями та подальшого коригування з огляду на суб'єктивні чинники. Оскільки таких показників може бути багато, то за допомогою агрегування переходять від багатовимірного простору до одновимірного (вектора), визначаючи належність кожного позичальника до одного з п'яти класів: А, Б, В, Г, Д.
Для позичальників – юридичних осіб (в тому числі банків) критерії класифікації такі:
А – фінансова діяльність добра, економічні показники перебувають в установлених межах, ділова репутація та кредитна історія бездоганні, банки-позичальники дотримуються економічних нормативів, є всі підстави для висновку, що фінансова діяльність і надалі буде проводитися на високому рівні;
Б – фінансова діяльність близька до класу «А», але ймовірність тривалого підтримування її на цьому ж рівні низька, виявлено потенційні (не наявні) недоліки, що ставить під загрозу достатність надходження коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату діяльності позичальника;
В – фінансова діяльність задовільна і потребує ретельного контролю, надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повному обсязі та в передбачені кредитним договором строки, проте є потенційна можливість покращання фінансового стану: забезпечення ліквідне, не викликає сумнівів справедливість оцінки його вартості, правильно оформлена документація щодо забезпечення:
Г – (фінансова діяльність незадовільна: більшість економічних показників не відповідають мінімальним значенням, спостерігається нестабільність протягом року, високий ризик значних збитків, імовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків досить низька, проблеми можуть стосуватися стану забезпечення (документації щодо забезпечення чи рівня його ліквідності): до цього класу належать позичальники (контрагенти) банку, проти яких порушено справу про банкрутство;
Д – фінансова діяльність незадовільна, позичальник має збитки, показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою, ймовірність погашення заборгованості практично дорівнює нулю; до цього класу належать позичальники (контрагенти) банку, які визнані банкрутами в установленому чинним законодавством порядку.
Якщо банк здійснює довгострокове кредитування інвестиційного проекту, ефективність якого забезпечує погашення кредиту і процентів відповідно до умов кредитної угоди, а також виконується бізнес-план реалізації цього проекту, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.
Класифікація позичальників – фізичних осіб за результатами аналізу їхньої кредитоспроможності (фінансового стану) здійснюється з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. Для позичальників – фізичних осіб критерії класифікації такі:
А – сукупний чистий дохід значно перевищує внески на погашення кредиту і відсотків за ним, висока ймовірність збереження такого співвідношення протягом дії кредитної угоди; за кредитами, виданими на строк понад один рік, обсяг, якість і ліквідність забезпечення достатні або позичальник має високу особисту кредитоспроможність і заслуговує на безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з поверненням кредиту і процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди;
Б – основні характеристики близькі до класу “А”, однак імовірність тривалого підтримування їх на цьому самому рівні низька або виявлено тенденцію до можливого погіршання; за кредитами, виданими на строк понад один рік, обсяг, якість і ліквідність забезпечення достатні для погашення кредиту та процентів за ним у повному обсязі;
В – сукупні обсяги доходів і витрат позичальника свідчать про досягнення граничної межі щодо можливостей погашення боргу, зміна місця роботи (з погіршенням умов), зростання обсягу зобов'язань позичальника, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та (або) неповного погашення кредиту й процентів за ним; за кредитами, виданими на строк понад один рік, обсяг, якість і ліквідність забезпечення достатні для погашення кредиту та процентів за ним у повному обсязі;
Г – фінансовий стан позичальника нестабільний, періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою основної суми боргу та процентів за ним через нестабільність доходів позичальника або зростання витрат чи (та) зобов'язань; сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди недостатній для погашення кредиту та процентів за ним; є проблеми щодо забезпечення кредиту (низький рівень ліквідності або недостатній обсяг);
Д – фінансовий стан позичальника незадовільний, доходи недостатні для сплати основної суми боргу та процентів за ним, кредит не забезпечений ліквідною заставою, практично немає можливості повернути борг та проценти за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту.
Якщо банк не має достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника – юридичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи, а також належним чином оформленої документації про кредитну операцію, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу “Г”.
Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента) банк здійснює під час укладання договору про надання кредиту, а надалі з урахуванням поточного стану обслуговування кредитної заборгованості: для банків – не рідше ніж один раз на місяць; для інших юридичних осіб – не рідше ніж один раз на три місяці; для фізичних осіб періодичність оцінювання їх фінансового стану визначається банками самостійно, але не рідше ніж один раз у рік. Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченням або пролонгацією, то банку слід оцінювати фінансовий стан позичальника – фізичної особи постійно (щомісяця або щокварталу) протягом періоду несвоєчасного погашення боргу (крім випадків, пов'язаних з поважними причинами).