78. Нервова система - природна система захисту життєдіяльності організму людини від небезпеки.

Нервова система — це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Встановлено, що функція лівої півкулі — оперування вербально-зна­ковою інформацією, читання, рахунок, тоді як функція правої півкулі — це оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів, розпізнавання складних предметів, продукування сновидінь.

На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення не­сподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна ре­акція організму у відповідь на цю ситуацію — стрес.

Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів і пов'язана з центральною системою.

Однією з фундаментальних властивостей центральної нервової сис­теми є її здатність створювати осередки гальмування і осередки актив­ності (домінанти). Здатність до довготривалої активної праці і протидії втомі залежить від індивідуальної витривалості нервової системи по відношенню до збуджувального та гальмівного процесів, тобто від її сили. Від сили нервової системи залежить також * здатність до екстре­ної мобілізації в аварійній ситуації; ♦ здатність успішно діяти, не зва­жаючи на відволікаючі фактори. Від рухомості і лабільності нервової системи, від урівноваженості нервових процесів залежить така важли­ва якість безпеки, як ♦ здатність до переключення уваги і до швидкого реагування на небезпечні сигнали.

79. Людина-оператор як ланка обробки інформації.

Професія оператора виникла у зв'язку з автоматизацією вироб­ництва шляхом дистанційного управління. Між людиною, знаряд­дям та предметом праці з'явився пульт управління. Виробничі процеси кодуються, а програма дій оператора визначається алфаві­том (системою сигналів) та алгоритмом (правилами перетворення одержаної інформації). Основне завдання оператора — спостеріга­ти за пультом управління, правильно та своєчасно переробляти інфор­мацію, термінові та складні відповіді-реакції. Основне навантажен­ня під час роботи припадає на сенсорний апарат, розумову та емоцій­ну сфери. Операторська праця на сучасному виробництві неоднорідна. В одних випадках основна функція оператора полягає у спостере­женні — оператори-спостерігачі, в інших — у сприйнятті та пере­робці інформації, виконуванні команд — оператори-виконавці. В роботі операторів-спостерігачів переважає стан оперативного спокою. Цей тип операторської праці спостерігається на великих автоматизованих виробництвах.

Робота операторів-виконавців полягає у безперервній переробці сигналів і виконанні команд за заздалегідь відомим, відносно про­стим алгоритмом. До такого типу операторської праці належить робота операторів, водіїв транспорту та сільськогосподарських машин, операторів-обчислювачів ЕОМ та ін.

Особливий тип операторської праці становить робота операторів-технологів, яка поряд з роботою біля пульту управління (за пер­шим або другим типом) включає обов'язок виходу до обладнання, яке працює, і проведення аварійних робіт в умовах, як правило, дефіциту часу.

Виділяють також роботу операторів-керівників, у тому числі орга­нізаторів і керівників підприємств. У системі людина — машина працюють через операторів, які управляють безпосередньо техноло­гічним процесом. У їхній роботі переважають взаємовідносини з людьми та необхідність приймати нестандартні рішення.

Успішне виконання операторської діяльності зумовлено здоро­в'ям робітника, його психофізіологічними особливостями, віком, ста­жем роботи, професійною підготовленістю, взаємовідносинами у колективі, умовами зовнішнього середовища, організацією трудово­го процесу тощо.