130. Дії персоналу та населення у надзвичайних ситуаціях.

Дії під час зсуву:

— при отриманні інформації про стихійне лихо дійте залежно від рівня загрози та швидкості зміщення зсуву. Зберігайте спокій, уникайте паніки;

— підготуйтесь до евакуації, з'ясуйте у місцевих органів держав­ної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації;

— рекомендується діяти негайно. Терміново евакуюйтесь у без­печне місце при швидкості руху зсуву понад 0,5—1,0 метр на добу;

— попередьте сусідів, надайте допомогу дітям, інвалідам та лю­дям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу;

— швидко одягніться, візьміть документи та зберіть найбільш цінні і необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик та радіоприймач на ба­тарейках;

— від'єднайте електроприлади від електромережі, вимкніть газ та систему нагрівання, загасіть вогонь у печах;

— не користуйтесь ліфтом. Його може заклинити від перекосу будинку;

— виведіть худобу на більш безпечну місцевість, а якщо немає часу, відчиніть хлів — дайте худобі можливість рятуватися.

Дії у випадку загрози виникнення землетрусу:

— уважно слухайте інформацію про обстановку та інструкції про порядок дій, не користуйтеся без потреби телефоном;

— зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалі­дам, дітям та людям похилого віку. Навчіть дітей, як діяти під час землетрусу. Дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місце­вого самоврядування місце збору мешканців для евакуації. Завчас­но вирішіть, де буде місце зустрічі вашої родини у разі евакуації;

— одягніться, візьміть документи та зберіть найбільш необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик;

— від'єднайте всі електроприлади від електромережі, вимкніть газ та систему нагрівання;

— поставте на підлогу важчі та великі речі. Закріпіть речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна з великим склом;

— тримайте у зручному місці один або декілька вогнегасників. Тримайте шланги для поливу саду підключеними до кранів;

— з'ясуйте, чи не перебуває ваше житло або місце роботи під загрозою затоплення (у разі руйнування греблі), зсуву або дії іншо­го стихійного лиха;

— виведіть худобу на більш безпечну місцевість.

Дії під час стихійного лиха:

— зберігайте спокій, уникайте паніки, за необхідності надайте допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку та сусідам. Зачиніть вікна та відійдіть від них подалі. Загасіть вогонь у грубах, вимкніть електро- та газопостачання. Зберіть документи, одяг, найбільш не­обхідні та цінні речі, продукти харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, ліхтарик, приймач на батарейках;

— перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх приміщен- нях — коридорі, ванній кімнаті, коморі або підвалі.

131. Надання медичноъ допомоги при травматичних ушкодженнях та ураженні сильнодіючими отруйними речовинами.

Вивих — це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв 'язок і виходом однієї з кісток з сумки.

Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до ме­дичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого обезболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.

Перелом — це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.

Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усунення рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього потрібно іммобілізувати пошкоджену частину тіла, тобто зробити її нерухомою. Це досягається накладанням утримуючої пов'язки або ще кра­ще — транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металеві (дротяні чи з сітки) та дерев'яні. Для транспортної іммобілізації найкраще користува­тися готовими стандартними шинами, в разі їх відсутності шини виготовля­ють самі. їх можна зробити з будь-яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку — палиці, дошки, дранки, кори дерева, очерету тощо. Головна вимога — достатня довжина та міцність шини.

Шини найкраще накладати на оголене тіло, але якщо зняття одягу завдає біль чи створює інші проблеми, можно накласти шину поверх одягу. У випад­ку накладання на оголену частину тіла, шину потрібно обгорнути ватою чи тканиною, особливо там, де вона прилягає до виступів кісток. Шина повинна щільно прилягати до пошкодженої частини тіла.

Переломи ключиці виникають від удару, а також від падіння вперед чи на витягнуту руку.

Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука приспущені донизу, рухи руки обмежені.

Допомога. В пахвову ямку кладуть великий жмут щільно скрученої вати, руку зганають улікті під прямим кутом і щільно прибинтовують до тулуба, передпліч­чя підвішують на косинці до шиї.

► Переломи ребер виникають в результаті ударів чи в разі здавлюван­ня грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.

Допомога. Накласти тугу пов'язку навколо нижньої частини грудної клітки з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю мож­на дати потерпілому обезболювальну таблетку. Допомога при пошкодженні при цьому внутрішніх органів описана в 5.2.3. Перевозити потерпілого необ­хідно сидячи.

► Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випад­ках, коли пошкоджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи притискання важким предметом.

Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний мозок. Найважливіше — забезпечити нерухомість хребта. Для цього потерпілого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі; під плечі та голову підкладають валик. Для того щоб покласти потерпілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його вниз животом, а потім двоє-троє людей одночасно піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.

► Переломи кісток тазу виникають від сильного стискання тазу, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти. Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).

Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші обличчям догори, його ногам надати положення «жабки», для чого під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.

> Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкоджен­ням м'яких тканин голови та головного мозку.

Допомога. Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супроводжується загальним розладом, необхідно обережно доставити в медичний заклад. Не­притомність потерпілого не є перешкодою для транспортування.

На об'єктах господарювання є великий асортимент хімічних речо-нин, токсичних і шкідливих для здоров'я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодію­чими ядучими речовинами (СДЯР). У воєнний час об'єкти зберігання СДЯР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДЯР можуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною уражен­ня людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

Найбільш поширеними у галузях господарювання і небезпечни­ми є хлор, аміак, сірчаний ангідрид, сірководень, бензол, фтористий іюдень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, азотна, сірчана, со-імна кислота, фосген, синильна кислота та ін.

Хлор дуже отруйний для людей і сільськогосподарських тварин Може проникати з організм через неушкоджену шкіру, через орт ни дихання і травлення.

При легкому ступені отруєння настають почервоніння і свербін­ня шкіри, подразнення слизових оболонок очей, сльозотеча, уражен­ня верхніх дихальних шляхів: чхання, дертя і печіння в горлі, сухий кашель, різкий біль за грудиною. Середній ступінь отруєння характеризується розладам дихання і кровообігу, серцебиттям, збудженням і задишкою.

При великих отруєннях спостерігається: різке подразнення слизо-вих оболонок, сильні приступи кашлю, печіння і біль у носоглотці, різь н очах, посилення задишки, сльозотеча, посиніння шкіри і слизових оболонок, некоординовані рухи, ниткоподібний пульс, дихання поверх­неве, втрата свідомості, судоми, набряк легень, зупинка дихання. При високих концентраціях смерть настає миттєво. На потерпілого необхідно надіти протигаз ЦП-5, ЦП-7 з короб­кою марки В або ізолюючий протигаз чи дихальний апарат. Винес­ти з небезпечної зони, за необхідності зробити штучне дихання. Нігріти тіло, промити слизові оболонки і шкіру 2 %-м розчином питної соди, або зняти тампоном із ІІШ-8, або змити уражену поверх­ню чистою водою з милом.

У. пошкоджені очі закапати 1 % -й розчин новокаїну. При отруєнні середнього ступеня дати випити теплого молока із содою або лужної мінеральної води типу "Поляна Квасова", робити інгаляцію з 2 %-м розчином питної води, зігріти тіло, дати вдихати кисень або аміак (нашатирний спирт). Терміново госпіталізувати.

Аміак — безколірний газ з запахом нашатирю.Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та мінові оболонки.

У людини аміак при легкому ступені отруєння подразнює слизові и оболонки очей — сльозотеча, уражує верхні дихальні шляхи — пер­ин пня і печіння у горлі, біль у горлі при ковтанні, чхання. Середній ступінь отруєння викликає задуху, головний біль, нудо­ту, блювоту. При тяжкому ступені отруєння аміаком порушуються дихання, діяльність серцево-судинної системи. Смерть може настати від серцевої недостатності і набряку легень.

Потерпілому необхідно надіти протигаз з коробкою марки КД, М чи ізолюючий протигаз, винести його на свіже повітря, зігріти тіло. Прове­сти інгаляцію теплою водою зі вмістом 1—2 %-го розчину лимонної кислоти, рот прополоскати 2 % -м розчином соди або теплою водою. При потраплянні на шкіру та слизові оболонки — промити 2 % -м розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1—2 краплі1 % -го розчину новокаїну. Опіки шкіри можна промити водою, потім опустити в теплу воду (35—40 °С), після чого накласти стерильну пов'язку або змазати пеніциліновою маззю чи Вишневського. Якщо утруднене дихання, закапати в ніс 2—3 % розчин ефедрину (4-і 5 крапель), поставити гірчичники на шию, дати папаверин 2 % — 2,0 в/м-см³. Дати пити лужну мінеральну воду типу "Поляна Квасо-ва" або тепле молоко. Потерпілого потрібно терміново госпіталізувати.

Сірчистий ангідрид — безколірний газ з гострим запахом запаленого сірника. Впливаючи на організм, подразнює верхні дихальні шляхи, спричиняє запалення їх слизових оболонок, а також горла й очей. Високі концентрації у повітрі спричиняють задишку, призводять до втрати свідомості й смерті.

Потерпілому треба надіти протигаз з коробкою марки В, винести на чисте повітря, дати подихати кисень, промити слизові оболонки 2 %-м розчином питної соди.

Сірководень -- безколірний газ з характерним запахом тухлих яєць. Подраз­нює слизові оболонки, спричиняє головний біль, нудоту, блювоту, біль у грудях, відчуття задишки, печіння в очах, з'являється металевий присмак у роті, сльозотеча. При появі таких симптомів потерпілого необхідно винести на повітря, очі і слизові оболонки не менше 15 хв промивати водою або 2 %-м розчином борної кислоти.

Азотна кислота — безколірна рідина .Пари азотної кислоти при легкому отруєнні спричиняють бронхіт при важкому виникають різка слабкість, нудота, блювота, задишка, кашель, багато пінистого мокротиння, ціаноз губ, обличчя, пальців рук, набряк легень протягом першої доби.

Сірчана кислота — чиста 100 %-ва безколірна масляни­ста рідина, подразнює слизові оболонки носа і горла, утруднене дихання, кашель, охриплість.

Під час вдиханні сірчаної кислоти високих концентрацій вини­кає набряк горла, спазм голосових зв'язок, набряк легень, інколи їх опік, блювота, можливий шок, а потім смерть.

Соляна кислота — розчин хлористо­го водню у воді. Гостре отруєння хло­ристим воднем (соляною кислотою) супроводжується охриплістю голосу, ядухою, нежиттю, кашлем. Захист органів дихання від азотної, сірчаної і соляної кислот за­безпечують фільтруючі й ізолюючі протигази, а також універсальні респіратори. Для захисту від цих кислот можуть бути застосовані промислові протигази з коробкою В з аерозольним фільтром (ко­робка пофарбована у жовтий колір з білою вертикальною смугою), а під азотної кислоти з коробкою БКФ (захисний), промислові універ­сальні респіратори РУ-60МВ. Від азотної і соляної кислот захища­ють цивільні протигази ЦП-5, ЦІІ-7 і дитячі (табл. ЗО).