84. Раціональні умови життєдіяльності людини. Середовище життєдіяльності людини, його характеристика, оптимальні параметри з точки зору забезпечення життєдіяльності людського організму.

Біосфера — сфера життя, простір на поверхні земної кулі, в яко­му поширені живі істоти.

Таким чином, повітряна, водна оболонки і прошарок ґрунту, за­повнені життям, є основними середовищами життя, що активно фор­мують його склад і біологічні властивості.

Найголовнішою ланкою управління в біосфері є енергія. Першо­рядною є енергія Сонця, а другорядною — енергія внутрішнього теп­ла Землі та радіоактивного розпаду елементів.

Всі живі організми мають потребу в їжі. Ця потреба має два зна­чення:

1) як джерело енергії для підтримки життя і здійснення своїх функцій;

2) як матеріал для побудови і оновлення своїх клітинних струк­тур, для продукції і розмноження.

Кліматичні фактори, викликані потоками сонячної енергії, реалізуються тепловими процесами атмосфери. Виявлення цих про­цесів має місце в формуванні показників клімату.

Атмосфера. Сучасна атмосфера Землі за хімічним складом відноситься до азотно-кисневого типу.

Газовий склад атмосфери Землі складається з (вміст, об'ємні %): N₂ — 78,09; О₂ — 20,95; СО₂ — 0,03 та інертні (залишок).

Властивості газової оболонки Землі неоднакові за вертикаллю. Велике значення має зменшення атмосферного тиску.

Літосфера — це "кам'яна оболонка" Землі, верхня частина зем­ної кори. Літосферу розглядають як частину біосфери.

Ґрунт є складною полідисперсною трифазною системою, яка вклю­чає тверду (мінеральні частини), рідку (ґрунтова волога) і газоподіб­ну фази. Співвідношення цих трьох складових визначає основні фізичні властивості ґрунту як середовища помешкання живих істот. Хімічні властивості ґрунту суттєво залежать від органічної речови­ни, яка також є невід'ємною складовою часткою ґрунту.

Гідросфера — сукупність всіх вод на Землі: материкових (гли­бинних, ґрунтових, поверхневих), океанічних і атмосферних.

Вода на Землі виконує чотири дуже важливі екологічні функції:

1) найважливішої мінеральної сировини, головного природного ресурсу споживання (людство використовує її в тисячу разів більше, ніж вугілля чи нафту);

2) основного інструменту у механізмі здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах (обмін речовин, тепла, ріст біомаси);

Біотичний кругообіг. Кругообіг біогенних елементів обумовле­ний синтезом і розпадом органічних речовин в екосистемі. В ос­нові цих процесів лежить реакція біотичного кругообігу речовин. Крім біогенних елементів в біотичний кругообіг залучені найважливіші для біоти мінеральні елементи і множина будь-яких сполук. Тому весь циклічний процес хімічних перетворень, обумовлених біо­тою, особливо коли мова йде про всю біосферу, звуть ще біогеохіміч­ним кругообігом.

85. Психологічні причини свідомого порушення людьми вимог безпеки.

Людина в природі є найбільш саморегулювальною істотою відносно інстинкту самозбереження. Це дає змогу достатньо гнучко компен­сувати їй свої недоліки за рахунок інших якостей і зберегти свій нормальний стан.

Однією з постійних потреб людини є її уявлення "захищеності від небезпеки" під час професійної діяльності. Цю захищеність людина розуміє як уникання небезпечної ситуації, а в умовах ви­никнення (незалежно від того, з чиєї провини вона виникла), успіш­но їй протидіяти. Захищеність людини від небезпек праці слід роз­глядати як наслідки її психофізіологічних, соціальних і професій­них якостей, здатності організму до саморегуляції і таке інше. Слід розглядати "особистий фактор" не як фатальне уявлення, що отри­мано від народження як якість, а як комплекс якостей, які розвива­ються та змінюються і відповідно впливають на особисту захищеність від небезпек своєї праці.

Психологи розглядають три основних фактори, що сприяють трав­муванню людини.

1. Розвиток виробничого обладнання, машин, техніки йде швид­ше, ніж розвиток засобів захисту.

2. Підвищилась ціна помилки людини.

3. Наявність адаптації людини до небезпеки.

З досвіду психологів визначено, що робітник щиро вірить у не­безпеку тільки в тій мірі, в якій у неї вірить його безпосередній керівник. Тому всі ланки ланцюга управління виробництвом ма­ють постійно проявляти "видимий" і "чутний" робітниками інтерес до забезпечення безпеки їх праці. Іншими словами, має забезпечува­тись гласність і очевидність роботи керівника будь-якого рангу (відвідування керівниками зборів, які присвячені безпеці праці, на­ради керівників у низькій ланці управління, розподіл і видача премій переможцям оглядів-конкурсів з охорони праці та інше).

Психологічний стан робітника можна вважати задовільним, коли він озброєний інструментом свого захисту:

— рівнем навчання;

— знаннями небезпек, їх властивостями і послідовністю виник­нення дії;

— знаннями їх запобігання, придушення уникнення;

— знаннями послідовності виходу з аварійних ситуацій, ознак відповідного стану та іншого.

Відбудова необхідного трудового настрою має бути відпрацьова­на психологічно, шляхом постійного загострення уваги робітника на першу з його потреб щодо визначення стану його робочого місця до початку робіт. З цього приводу велике значення мають збори з робітниками до початку роботи. Коли безпосередній керівник дає виробничі завдання та аналізує стан безпеки на кожному робочому місці.

У процесі виконання робіт керівник повинен здійснювати конт­роль за станом безпеки і координувати роботу працівника. Вимога визначення відсутності небезпек у кінці робочої зміни й інформу­вання керівника створює для робітника передумови для осмислення подальшого удосконалення стану безпеки.