53. Різноманітні форми авторитаризму.

1)Традиційний режим: закритий, з моноелітою, виключальний. (Саудівська Аравія, країни Перської затоки.) Тут влада передаєься у спадок, а інколи завойовується силою 2)Змагальна олігархія: відкритий, виключальний. Існує в умовах конкуренції між економічною елітою. (Англія у ХVII- I пол. XVII ст., більшість латиноамериканських країн.) 3)Авторитарно-бюрократичний режим: закритий, із диференційованою елітою, виключальний. Його різновид – військовий режим. (Заїр ,Уганда ,Чилі.) 4)Егалітарно-авторитарний: закритий, з моно елітою, виключальний. Егалітаризм –ідеологія, що обстоює подолання політ. нерівності. Характерно ламання відносин власності. СРСР, країни, що стали на шлях соц. розвитку. (Китай, В’єтнам, Пн. Корея, Куба.)5)Авторитарно - інегалітарний режим: будується на ідеї нерівності, закритий, з диференц. елітоюю, включальний. Не прагне до повної зміни власності. Найдовше проіснував в Італії. Такі режими зазнали поразки в ІІ Св. Війні.

54.Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі. Однією з ознак тоталіт. режиму є панування офіц. ідеології у всіх сферах сусп. життя і примусове нав’язування її членам с-ва. Тут всесильна влада виступає головним гарантом ідеолог. контролю над населенням. Саме в ідеології тоталіт. с-ма. черпає життєві сили. Ідеологія покликана виконувати соц.-інтеграційну ф-ю., служити ціннісним орієнтиром, мотивувати поведінку громадян і держ. політику. Телеологізм тоталіт. ідеології розглядає історію як закономірний рух до певної мети, як ціннісний пріоритет мети над засобами її досягнення. За змістом ця ідеологія революційна. Вона обґрунтовує необхідність формування нового с-ва та людини. Всі її знання базуються на соц. міфах про капіталізм, комунізм, керівну роль робочого класу та ін. Ці міфи не підлягають критиці і мають х-р. реліг. символів. На їх основі дається пояснення всіх подій с-ва. Ідеологія як єдиноправильна носить обов’язковий для всіх х-р. Вождізм. Ідеологія однієї парпії є керівною і спрямовуючою.

55. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика.

Серед пріоритетних напрямків політичних відносин важливе значення мають міжнародні.

Специфіка міжнародних політичних відносин полягає в тому, що:

- порівняно із внутрішньо політичними вони мають ширший просторовий вимір;

- дають характеристику взаємодії між двома й більше суб'єктами (державами, об'єднаннями, блоками);

- основними суб'єктами виступають народи, держави, політичні й громадські структури;

- їх прояв пов'язаний із широким спектром міжнародних норм і цінностей;

- функціонування міжнародних політичних відносин переважно відбувається в рамках міжнародних політичних структур

Суб'єктами світової політики виступають держави, міжнародні об'єднання, політичні партії і рухи і т.п. На світовій арені, крім держав, з'явилося багато нових неурядових суспільних і гуманітарних організацій, угрупувань, союзів, діють суспільно-політичні рухи. Але роль їх залишається поки несумісною з роллю держав, на які покладена місія представляти в світовій політиці суспільство в цілому, а не яку-небудь окремо взяту соціальну групу або політичну організацію. Політологи підкреслюють, що держава - єдиний загальнонаціональний інститут, що має легітимні повноваження брати участь у відносинах з іншими державами, укладати договіри, оголошувати війну. Держави як і раніше залишаються основними суб'єктами світової політики. Разом з тим зростання числа міжурядових і міжнародних неурядових організацій робить правомірним твердження про формування нового світового політичного простору, в якому всі суб'єкти світової політики тісно взаємозв'язані. Цей термін відображає взаємодію всіх політичних сил в глобальному масштабі при рішенні питань забезпечення загального миру, безпеки, рівної для всіх прав і можливостей вільного розвитку і т.д