14.Зміст системного підходу до вивчення політики.

Змістом систем. підходу є філософ. уявлення про цілісність об'єктивного світу, співвідношення цілого і частин, про взаємодію системи із середовищем, загальні закономірності функц-ння й розвитку с-м; про структурованість кожного системн. об'єкта, актив. характер діяльності суб'єктів соціально політ.систем. Під час систем. аналізу визначають елементи досліджуваних явищ (політ. інститути й норми, структурні підрозділи держави тощо), специфіку їх змісту та функціон. призначення. На цій основі встановлюють системні зв'язки між елементами, які виражають властиві об'єкту єдність і цілісністьСистем. підхід виступає істотним моментом діалектич. методу пізнання. Він дає змогу глибше пізнати суть політ. явищ, повніше розкрити й усвідомити роль та функції компонентів с-ми. Важливого методолог. значення набуває характеристика с-ми як органічної сукуп. елементів, а не їх простої суми. Усвідомлення взаємозв'язків у с-мах, взаємозалежності її компонентів сприяє розумінню тенденцій політ. розвитку, динамізму політ. процесів, націлює на виділення основної ланки в ланцюзі політ. явищ. Систем. підхід дає змогу розкрити основу, систем. якість, завдяки яким усю суперечливу різноманітність політ. сил можна зрозуміти як єдине ціле. Методолог. роль систем.підходу значно зростає, коли він поєднується з принципом істор. аналізу явищ і виступає як системноістор.підхід.

15.Історичні форми демократії

Кожному істор. типові держави, кожній сусп­льно-економ. формації відповідала своя форма демократії. У рабовласн. демократії раби були вилучені з системи громадянс. відносин. Тільки вільні громадяни користувалися правом обирати держ. чиновників, брати участь у народних зборах, володіти майном тощо. За феодалізму елементи де­мократії почали зароджуватися у формі представн.установ, що обмежували абсол. владу монархів Великий прогрес у розвитку демократії започаткували утвердження капіталізму й перемога бур­жуазних революцій в Англії, Франції, інших країнах. Ліквідація кріпацтва і скасування феодальних привілеїв зумовили появу комплексу демократ. Ін-тів і процедур, більшість із яких використовується й нині.Життя розвінчало міф про«соціаліст.демократію» , яка нібито була вищим типом демократ. устрою суспі­льства. За часів «тоталіт. соціалізму» сталося не роз­ширення і збагачення змісту демократії, а навпаки — різке його збіднення, звуження і згортання (репресії, обмеження прав і свобод та ін.). Демократизм суспільства був фальши­вим і декоративним, хоча пропаганда й нав'язала значній частині населення ілюзію народовладдя. Розпочатий у роки хрущовської «відлиги» процес демократизації суспіл. життя було спершу загальмовано, а потім і взагалі згорну­то. Непослідовним виявився курс на демократизацію і в перебудов. період. Значною мірою труднощі переходу до демократ. форм ор-ації нашого суспільства зумов­лені дією тоталіт. і авторит. традицій.Для утвердження демократії необхідна висока полі­тична культура населення, і саме в процесі демократиза­ції така культура формується. Утвердитись повністю й відразу демократія не може. Для цього необхідно здійс­нити комплекс заходів у різних сферах суспільного жит­тя, змінити існуючі соціал.-політ.структури, сфор­мувати демократ.тип політ. культури. Демократія — явище, що постійно розвиваєтьсяПоняття «демократія» використов. не тільки для характеристики істор. типів держ.-політ. устрою, а й на означення політ. процесу з від­повідними методами і процедурами, що забезпечують участь народу в управлінні державою, всіма суспіл. справами. Вживається воно і стосовно ор-ції та дія­льності окремих політ. і соціал. структур у різ­них сферах суспіл. життя .