2.7.Кредитування підприємств.

Кредит – це позичка в грошовій або товарній формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором) іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення. За коритсування кредитом позичальник сплачує відсотки, суму яких не включають до собівартості продукції (робіт, послуг), а відносять до витрат фінансової діяльності підприємства.

Підприємства залучають кредитні ресурси для того, щоб поповнити обігові кошти, необхідні для своєї поточної діяльності, а також для реалізації інвестиційних проектів.

Кредити, які можуть отримувати підприємства класифікують за кредиторами, формами та видами, метою використання, терміном надання тощо.

Кредиторами підприємства можуть бути банки, небанківські установи, інші підприємства, держава, міжнародні фінансово-кредитні установи, а формами кредитування – товарна і грошова.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства: проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації); під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів; коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

За видами кредити поділяються на такі:

- банківські;

- комерційні – короткотермінові кредити, що надаються продавцями (виробниками) покупцям у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги;

- державні;

- лізингові.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий (терміном до 1 року), середньостроковий (терміном від 1 до 5 років), довгостроковий кредити (терміном понад 5 років).

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

Основним документом, який регулює кредитні відносини між підприємством і банком, є кредитний договір. Кредитний договір –це юридичний документ, що визначає взаємні зобов’язання і відповідальність між клієнтом і банком із приводу одержання останнім банківського кредиту.

Процедура отримання банківського кредиту складається з таких основних етапів:

1. Попередні переговори, щодо можливості укладення кредитної угоди.

2. Подання в банк заявки та інших документів на отримання кредиту (клопотання, копія засновницьких документів, бізнес-план проекту, фінансову звітність за останні 3 роки діяльності, перелік та розрахунок вартості майна, що передається в заставу).

3. Оцінка банком кредитоспроможності позичальника.

4. Згода банку на надання кредиту і підписання кредитного договору між підприємством і банком.

5. Надання кредиту та контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.

Перед наданням кредиту банк здійснює оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто наявність передумов для отримання підприємством кредиту і спроможність повернути його в повному обсязі та у встановлений термін. Кредитоспроможність оцінюється за трьома групами показників:

• за значенням фінансових коефіцієнтів (платоспроможність тощо),

• за показниками руху грошових коштів,

• за показниками оцінки ділового середовища підприємства (форма власності, вид діяльності, ринки збуту тощо)

Платоспроможність підприємства – це здатність вчасно і повністю сплачувати за своїми зобов’язаннями, які випливають із торговельних, кредитних чи інших операцій грошового характеру.

Теоретичні завдання та запитання

1. Охарактеризуйте установчі документи субєкта підприємницької діяльності.

2. Що таке статут?

3. Чим відрізняється статут від установчого договору?

4. Що таке резервний фонд підприємства?

5. Який мінімальний термін дії ліцензії?

6. У чому полягає процедура державної реєстрації юридичних та фізичних осіб?

7. З якою метою створений Єдиний державний реєстр?

8. Поняття та призначення ліцензії.

9. Охарактеризуйте фінансові ресурси та їх складові.

10. Які види кредитів Ви знаєте?

Тестові завдання

1. Які розділи із наведених не потрібно передбачати у Статуті підприємства?

а) загальні положення, мета та завдання діяльності;

б) функції та види діяльності, управління, засновники та власники;

в) створення та використання фондів, реорганізація та ліквідація;

г) дочірні підприємства, філії, представництва, участь в об‘єднаннях.

д) вірної відповіді немає.

2. Фінанси підприємства спрямовуються на:

а) покриття потреби підприємства в основному і оборотному капіталі;

б) формування різних фондів і резервів;

в) сплату податків;

г) усі відповіді доповнюють одна одну.

3. Ліцензія - це

а) цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої,

соціальної та комунікаційної інфраструктури;

б) документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на займанням

господарської діяльності;

в) засіб активізації інвестиційно-будівельного процесів;

г) засіб активізації фінансово-кредитних ресурсів;

4. Строк дії ліцензії не може бути меншим ніж:

а) один рік;

б) два роки;

в) три роки;

г) п‘ять років.

5. Поточні рахунки в банку відкривають:

а) для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками;

б) для обліку операцій з платіжними картками;

в) для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений термін та під визначений процент відповідно до умов договору;

г) для здійснення платежів, повязаних з наданням кредиту, поверненням його та сплатою процентів за нього.

6. За видами кредити поділяються на:

а) банківські;

б) комерційні;

в) державні;

г) лізингові;

д) некомерційні.

7. Банківські кредити – це:

а) власні внутрішні фінансові ресурси;

б) власні зовнішні фінансові ресурси;

в) позикові фінансові ресурси;

г) основні фінансові ресурси;

д) правильної відповіді нема.

8. Установчий договір набирає сили:

а) з моменту його підписання усіма засновниками фірми;

б) з моменту державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;

в) з моменту відкриття рахунку в банку;

г) з моменту його укладання.

9. Загальна сума фінансових ресурсів підприємства складається з таких складових:

а) статутного капіталу;

б) додаткового вкладеного капіталу;

в) резервного капіталу;

г) нерозподіленого прибутку;

д) амортизаційних відрахувань;

е) всі відповіді вірні.

10. До власних внутрішніх фінансових ресурсів підприємства належать:

а) амортизаційні відрахування;

б) прибуток;

в) кредити банків;

г) кредиторська заборгованість.