Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій(Менеджмент).doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
1.14 Mб
Скачать

7.2.Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень

Управлінське рішення — вольовий акт втручання суб`єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу із певної виробничо-господарської чи іншої ситуації. Є сукупним результатом творчого пошуку суб'єктом управління шляхів, напрямів, засобів виходу з виробничо-господарської ситуації, а також відповідних дій колективу об'єкта управління. Управлінські рішення є багатоаспектними і містять економічну, соціальну, організаційну, правову, психологічну і педагогічну складові. Успішне рішення має бути: науково обґрунтованим, цілеспрямованим, кількісно та якісно визначеним, правомірним, оптимальним, своєчасним, комплексним, гнучким, повністю оформленим. Наукова обґрунтованість Передбачає розроблення рішень з урахуванням об'єктивних закономірностей розвитку об'єкта управління, які відображаються у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності. Цілеспрямованість Кожне управлінське рішення повинно мати мету, чітко пов'язану із стратегічними цілями та планами розвитку об'єкта управління. ількісна та якісна визначеність. Управлінське рішення обов'язково передбачає досягнення організацією очікуваних результатів, виражених у кількісних та якісних показниках. Вимогу кількісної визначеності управлінського рішення задовольняють встановленням конкретних кількісних показників, яких необхідно досягти внаслідок його реалізації. Результати, які не підлягають кількісному вимірюванню, визначають якісно. Правомірність. Діяльність усіх служб системи менеджменту передбачає дотримання чинних правових норм Тому управлінське рішення не повинно порушувати їх та відповідати компетенції структурного підрозділу апарату управління чи посадової особи. Оптимальність. Ця вимога зумовлює у кожному випадку вибір варіанта рішення, який відповідав би економічному критерію ефективності господарської діяльності, максимум прибутків за мінімуму витрат. Своєчасність рішень їх необхідно приймати або в запрограмованому порядку або у момент виникнення проблем, порушень, відхилень у перебігу господарських процесів. Рішення не може бути прийнятим заздалегідь чи із запізненням. Своєчасність рішення означає дотримання строків підготовки, доведення його до виконавців та дієвий контроль виконання. Комплексність Діяльність організації передбачає взаємопов'язану сукупність елементів, що охоплює техніку, технологію, організацію господарських процесів і пращ, матеріальні, грошові та інші ресурси, а також результати господарювання. Кількісні та якісні зміни одного з них зумовлюють відповідну зміну інших Комплексність управлінського рішення передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв'язків та взаємозалежностей у діяльності організації. Гнучкість. Господарська організація є динамічною системою, яка постійно розвивається. Кожне рішення з управління нею (особливо розраховане на відносно довгостроковий період) може потребувати коректив, а інколи й нових рішень. Разом із тим, формулювання кожного рішення має передбачати простір для творчої активності виконавців, раціональної ініціативи, пошуку ефективніших шляхів та засобів досягнення визначених цілей. Повнота оформлення. Формулювання рішення виключає непорозуміння або двоїстість у розумінні працівниками завдань, даває змогу контролювати його виконання, вносити корективи. Разом із конкретними завданнями вказують способи та засоби їх виконання; необхідні ресурси; строки виконання; конкретних виконавців, форми контролю та обліку проміжних і кінцевих результатів; порядок взаємодії виконавців; правомірність документів, які можуть бути одержані про хід виконання рішення тощо.

Зміст управлінського рішення розкривається у скеровуючій, координуючій та мобілізуючій (стимулюючій) функціях. Скеровуюча функція. У рішенні формулюють конкретне завдання, яке потрібно виконати у певний строк. При цьому найвищих результатів досягають, коли поставлене завдання забезпечує реалізацію принципу, за яким те, що вигідно організації, має бути вигідним і кожному окремому працівнику. Координуюча функція. Управлінське рішення визначає місце кожної ланки, підрозділу, працівника організації у вирішенні поставлених завдань, погоджує та взаємопов'язує їх дії та необхідні ресурси у часі і в просторі. Функція координації (узгодження) у поєднанні з іншими заходами повинна забезпечити злагодженість дій трудового колективу, ритмічність виконання виробничої програми. Мобілізуюча (стимулююча) функція. Завдання її полягає у забезпеченні найповнішої активізації окремих виконавців, трудових колективів для досягнення сформульованих у рішенні цілей.

Класифікація управлінських рішень дає змогу визначити зміст, роль, місце кожного рішення в управлінні організацією та обрати тип рішення відповідно до ситуації, якої воно стосується. За рівнями управління: - такі, що приймаються на вищому, середньому та низовому рівнях. На вищому рівні управління приймають рішення, стосовно організації загалом або її значної частини. На середньому приймають рішення, спрямовані на виконання рішень вищого рівня управління, а також самостійні рішення, що стосуються управління діяльністю окремого структурного підрозділу організації. На низовому рівні приймають оперативні рішення, пов'язані із контролем за виконанням рішень вищого і середнього рівнів управління, розстановкою робочої сили, використанням матеріальних ресурсів виробництва тощо. За формою: письмові та усні. За термінами: оперативні (поточні), середньострокові, довгострокові (стратегічні). За ступенем структурованості: слабко структуровані (незапрограмовані) і високоструктуровані (запрограмовані). За змістом: економічні, соціальні, організаційні, технічні, наукові. За кількістю цілей: одноцільові, багатоцільові. За організацією розроблення: індивідуальні, колегіальні, колективні. За ступенем охоплення господарюючого об'єкта: загальні рішення (стосуються всіх сторін виробничо-господарської діяльності організації) і часткові (обмежені більш або менш короткотерміновою дією на окремі елементи системи). За напрямами дії: зовнішні та внутрішні. Залежно від повноти інформаційного забезпечення: прийняті в умовах визначеності, ризику і невизначеності. За функціональним змістом: контрольні, активізуючі, координаційні, організаційні, планові. За причинами виникнення: ситуативні, директивні, програмні, ініціативні, сезонні. За методами розроблення: графічні, математичні, текстові. За ступенем творчості: рутинні, евристичні. За особливостями вирішуваних організацією завдань: організаційні запрограмовані рішення — характеризуються незначною кількістю альтернатив або одноваріантністю; приймаються періодично у стандартних ситуаціях; організаційні незапрограмовані рішення — спричинені новими факторами та ситуаціями; такими можуть бути рішення щодо реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо; компромісні рішення — покликані врівноважувати протиріччя, що виникають. За способом обґрунтування: інтуїтивні рішення — ґрунтуються на відчуттях менеджера у правильності вибору; їх обґрунтованість, оптимальність залежить від особистих якостей менеджера; рішення, які ґрунтуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках); їх передумовою є знання, досвід, стаж, кваліфікація; формуються швидко, але часто не беруть до уваги нових альтернатив; раціональні рішення — мають у своїй основі науково обґрунтовані аналітичні процеси; здебільшого бувають найоб'єктивнішими.

Етапи процесу вироблення раціональних управлінських рішень: 1. Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення. 2. Збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту. 3. Виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених методах менеджменту. 4. Підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається. 5. Прийняття управлінського рішення. 6. Реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів. Фактори впливу на процес прийняття управлінських рішень: 1. Особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо); 2. Поведінка менеджера (звички, психологія тощо); 3.Середовище прийняття рішення: визначеність (керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень); ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи); невизначеність (неможливо з'ясувати ймовірні наслідки реалізації будь-яких альтернативних рішень). 4. Інформаційні обмеження (обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації). 5. Взаємозалежність рішень. 6. Очікування можливих негативних наслідків. 7. Можливість застосування сучасних технічних засобів. 8. Наявність ефективних комунікацій. 9. Відповідність структури управління цілям та місії організації тощо. Прийняття управлінського рішення. Після процесу вироблення управлінського рішення наступає етап його прийняття. Рішення може бути прийняте у формі усного розпорядження, підпису на діловому документі (листі, довідці, інструкції тощо), в оперативній формі (резолюція, службова записка, наказ, постанова). Воно повинно бути зрозумілим для виконавців, конкретним за термінами виконання, підконтрольним та прийнятим відповідним органом згідно із його повноваженнями. Прийняття рішення є тільки одним із чотирьох етапів циклу рішення (рис. ). Етап реалізації управлінського рішення починають із доведення до виконавців. Важливою вимогою на цьому етапі є оперативність передавання інформації відповідно до адресності. Прості управлінські рішення доводять до виконавців без додаткових дій. Складне багатоаспектне рішення потребує плану його реалізації. У ньому узгоджують розподіл завдань відповідно до потенціалу виконавців, дотримання балансу між обов'язками, які покладаються на них Рішенням, і повноваженнями, визначають ресурси, необхідні для виконання рішення. У плані реалізації рішення необхідно скоординувати його виконання з виконанням попередніх рішень.

Рис 7.1. Повний цикл рішення

Організація виконання прийнятого рішення полягає в активному використанні механізму стимулювання і відповідальності шляхом переконання, спонукання і примушування виконавців. Вибір засобів впливу на виконавців залежить від важливості і терміновості рішення, особистих якостей виконавців. З моменту доведення рішення до виконавців розпочинають етап контролювання виконання рішення. Контролювання поширюється на наслідки і на хід реалізації управлінських рішень. Принциповою вимогою до системи контролювання є об'єктивність.

Теоретичні завдання та запитання

1. Сутність та особливості формування методів менеджменту.

2. Розкрити суть методів прямого економічного впливу

3. Охарактеризуйте методи побічного економічного регулювання

4. Бізнес-планування в управлінні організацією.

5. Система економічних регуляторів та їх застосування

6. Організаційно-розпорядчі методи менеджменту

7. Організаційно-стабілізуючі методи менеджменту

8. Розпорядчі методи менеджменту

9. Соціальні (соціально-психологічні) методи менеджменту

10. Основні вимоги до формування управлінських рішень.

11. Функції управлінського рішення

12. Класифікація управлінських рішень

13. Етапи процесу вироблення раціональних управлінських рішень

Тестові завдання

1. Методи менеджменту це:

а) сукупність способів і прийомів впливу на працівників з метою досягнення місії і цілей організації;

б) обмежене право використовувати ресурси підприємства і направляти зусилля підлеглих співробітників на виконання завдань;

в) відносно відособлені напрямки управлінської діяльності;

г) вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність для досягнення цілей особистих і організації.

2. Розроблення системи найважливіших, визначальних показників господарської діяльності, які охоплюють усі сфери діяльності організації: виробництво, реалізацію, закупівлю сировини, матеріалів і товарів, фінанси, запаси товарів і матеріалів, робочу силу та ін.:

а) перспективне планування;

б) довгострокове планування;

в) стратегічного планування;

в) економічне планування

3. Вид управлінської діяльності, пов'язаний зі складанням планів підприємства та його окремих підрозділів - це:

а) організування;

б) планування;

в) регулювання;

г) контролювання.

4. Процес розробки та обґрунтування будь-якого планового рішення повинен відштовхуватися від визначення загальної мети системи і скеровувати діяльність усіх підсистем підприємства на досягнення цієї мети – це передбачає принцип:

а) альтернативності;

б) системності;

в) неперервності планування;

г) цілеспрямованості.

5. Планування, яке включає вибір і обґрунтування засобів, завдань і цілей для досягнення раніше встановлених або традиційних для підприємства ідеалів, називають:

а) тактичне;

б) стратегічне;

в) оперативне.

6. Поділ управлінської праці, який полягає у призначенні конкретних менеджерів для керівництва підрозділами називають

а) горизонтальний;

б) вертикальний;

в) лінійний;

г) спеціальний.

7. Бізнес-план підприємства - це:

а)план виробництва і реалізації продукції на наступний рік;

б)комплексний плановий документ підприємницької діяльності;

в)план, спрямований на обмежене використання ресурсів;

г)стратегія діяльності підприємства.

8. Зміст і структуру бізнес-плану законодавчо визначено:

а) Господарським кодексом;

б) Законом України "Про підприємництво";

в) не регламентується;

г) статутом підприємства.

9. Що з переліченого не є загальнодержавним економічним регулятором:

а) умови кредитування;

б) санкції, податки, пільги;

в) регульовані ціни;

г) комерційний розрахунок.

10. Hopмативні акти управління:

а) зразки статутів;

б) накази;

в)посадові інструкції;

г) циркуляри;

д) резолюції.

11. Організаційно-стабілізуючі методи менеджменту:

а) регламентування, нормування й інструктування;

б) директив, постанов, наказів, розпоряджень, вказівок, резолюцій;

в) система засобів і важелів впливу на соціально психологічний клімат у колективі, на трудову та соціальну активність працівників;

г)методи експертизи, екстраполяції і моделювання.

12. Вольовий акт втручання суб`єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу із певної виробничо-господарської чи іншої ситуації:

а) лідерство;

б) управлінське рішення;

в) цілеспрямованість;

г) скеровуюча функція.

13. За причинами виникнення управлінські рішення є:

а) ситуативні, директивні, програмні, ініціативні, сезонні;

б) контрольні, активізуючі, координаційні, організаційні, планові;

в) організаційні запрограмовані; організаційні незапрограмовані; компромісні;

г) оперативні (поточні), середньострокові, довгострокові (стратегічні).