Порівняльна характеристика стилів керівництва

	Авторитарний стиль	Демократичний стиль	Ліберальний стиль
Владні повноваження	Зосередження всієї влади і відповідальності в руках керівника	Делегування повноважень з утримання ключових позицій керівником	Зняття керівником з себе відповідальності , зречення влади на користь групи
Прийняття рішень	Прерогатива керівника у встанослені цілей та виборі засобів їх досягнення	Поділено за рівнями на основі участі	Самостійність в роботі та прийнятті рішень
Комунікації	Комунікаційні потоки ідуть зверху	Здійснюються активно у двох напрямках	Комунікаційні потоки ідуть переважно знизу
Сильні сторони	Увага до терміновості і порядку, можливість прогнозування результатів	Посилення особистих зобовязань при виконанні роботи через участь в управлінні	Дає змогу працювати без втручання керівника
Слабкі сторони	Стримується індивідуальна ініціатива	Необхідний тривалий час для зясування позицій і узгодження	Без втручання керівника можлива втрата орієнтації на досягнення цілей організації

8.3. Конфлікти як об’єкт керівництва.

У процесі функціонування організацій між працівниками можуть виникати різноманітні суперечки, ворожі відносини і навіть сварки. Основою всього цього є конфлікти. Конфлікт — зіткнення різноспрямованих тенденцій у психіці окремої людини, у взаємовідносинах двох і більше людей, або їх формальних і неформальних об'єднань, зумовлене розбіжністю у поглядах, позиціях, інтересах. Найпоширенішими причинами конфліктів є: обмеженість ресурсів; взаємозалежність завдань; розбіжності в цілях; відмінності в уявленнях, цілях та дефіцит інформації і незадовільні комунікації; емоційні відмінності у психіці індивідів. В організації конфлікт завжди переростає в певну поведінку, дії, спрямовані на втручання у справи інших. Він може розгортатися у цивілізованій формі (кооперація, змагання) або у формі відкритої боротьби. Конфліктам часто властива невизначеність вирішення, що спричинено ймовірністю багатьох варіантів поведінки сторін, зумовлених випадковими чинниками, психологією, прихованими цілями, які можуть по-різному трансформуватися. Конфлікт можна розглядати у вузькому (безпосереднє зіткнення сторін) і в широкому (процес, який складається з кількох етапів, у межах якого зіткнення є лише одним із них) розумінні. Відкритій формі конфлікту передує конфліктна ситуація. На цьому етапі цінності, інтереси, установки сторін об'єктивно вступають у суперечність між собою, але відкритого зіткнення ще немає. Конфліктна ситуація може виникнути як «за ініціативою» сторін, так і без їх участі. Елементами конфліктної ситуації є її учасники. Це можуть бути протилежні сторони (опоненти), кожна з яких володіє певними потенційними можливостями, силою, яка спирається на матеріальні й інформаційні ресурси, статусом, рангом. Інші учасники можуть виступати у ролі підбурювачів, підсобників, організаторів, які безпосередньої участі в конфлікті не беруть. Підбурювач — особа, яка підштовхує опонентів до взаємної боротьби; підсобник сприяє їм порадами, технічною підтримкою (у групових конфліктах, як правило, всі члени групи є підсобниками лідера). Організатор — особа, яка планує конфлікт, не обов'язково обстоює позицію однієї зі сторін, а може бути самостійною фігурою. На поведінку людини у конфліктній ситуації впливають глобальний інтерес, цілі найближчих і віддалених дій, оцінка свого становища, шансів на успіх, інтересів суперника, уявлення про цілі, способи дій протилежної сторони і загальні перспективи. З часом конфліктна ситуація може нейтралізуватися, (якщо перестане існувати об'єкт, який породив) зберігатися у первинному стані; трансформуватися в іншу; загостритися під впливом інциденту. Інцидент - події, обставини які послужили поштовхом чи приводом до зіткнення опонентів. Це — друга стадія конфлікту, початок і розвиток якої може бути цілеспрямовано спровокованим чи статися випадково внаслідок обставин, що склалися, існувати реально або в уяві сторін. На цій фазі протистояння стає відкритим і проявляється в різних видах конфліктної поведінки, прямо чи побічно спрямованих на те, щоб перешкодити протилежній стороні реалізувати свої інтереси. В результаті відбувається ескалація (загострення й поширення) конфлікту, коли деструктивна поведінка сторін ще більше ускладнює проблему.

Криза- складний, загострений стан конфліктної ситуації. Цей етап характеризує відкрите протистояння сторін, яке може проявлятися в захопленні й утриманні спірного об'єкта і навіть опонента, прямому насиллі над ним, створенні перешкод і спричиненні шкоди. У межах організації конфліктна боротьба може розгортатися в таких формах: бойкот — повна або часткова відмова чи ухилення від дій на користь тих, кого вважають противниками чи суперниками; саботаж — свідомі дії з метою прихованого нанесення шкоди інтересам інших; цькування (переслідування) — дії для послаблення чи компрометації суперників шляхом замовчування, заперечення, приниження їх гідності й переваг; словесна агресія — висування звинувачень, образи, плітки, негативні оцінки противників із метою їх дискредитації; фізичне насильство; масові стихійні або організовані виступи (страйки, мітинги протесту). Закінчення конфлікту. Завершитися конфлікт може повним вирішенням суперечностей, перемир'ям, глухим кутом. Якщо при цьому визначився явний переможець, на його користь перерозподіляють вигоди, а втрати — жереб переможеного. Якщо перемога є формальною, реальних змін не відбувається, за відсутності переможця все залишається як було. Об'єктивний конфлікт завершується внаслідок ліквідації (самоліквідації) об'єкта, втрати його значення для конфліктних сторін унаслідок зміни обставин, усунення опонентів. В іншому разі протистояння затягується, починають працювати різні психологічні механізми, які перетворюють об'єктивний конфлікт на суб'єктивний. Долати суб'єктивні конфлікти значно складніше. Як правило, це відбувається кількома шляхами - роз'єднанням учасників (що може суперечити вирішенню поточних виробничих завдань); їх повною психологічною перебудовою (вона рідко буває успішною); зміною рангу опонентів (конфлікт, як правило, затихає, якщо один із учасників стане керівником), перемир'ям, у межах якого сторони припиняють суперництво, хоч конфліктна ситуація залишається. Конфліктна ситуація, як і будь-яка інша управлінська ситуація, може бути керованою і некерованою. Для перетворення некерованої конфліктної ситуації в керовану необхідно володіти методами управління конфліктними ситуаціями, а саме сукупністю способів і засобів запобігання, а в разі їх виникнення — вирішення конфліктних ситуацій. Методи управління конфліктною ситуацією поділяють на структурні і міжособистісні.

Структурні методи. Дають змогу спрямувати поведінку учасників конфлікту на досягнення визначених цілей організації. До них належать: роз'яснення вимог до праці, координаційний та інтеграційний механізми, визначення загально-організаційних комплексних цілей, використання системи винагород. Роз'яснення вимог до праці. Суть цього методу полягає в роз'ясненні очікуваних від співробітника чи підрозділу результатів. При цьому визначають такі параметри: рівень очікуваних результатів, шляхи руху інформації, система повноважень і відповідальності, процедури, правила. Координаційні та інтеграційні механізми. Як координаційний механізм для управління конфліктною ситуацією використовують ланцюг команд, тобто чітко визначають ієрархію повноважень і взаємодії людей, порядок прийняття рішень та інформаційні потоки в організації. Якщо двоє або більше підлеглих вступають у конфлікт, його можна вирішити, доручивши їх керівнику прийняти рішення. Визначення загально-організаційних комплексних цілей їх ефективне досягнення потребує спільних зусиль двох і більше співробітників, груп, відділів, які знижують ймовірність виникнення конфлікту між ними. Використання системи винагород. Оскільки винагорода суттєво впливає на поведінку людей, їі теж можна використовувати як метод управління конфліктною ситуацією. Достойних працівників винагороджують подякою, премією, визнанням чи підвищенням по службі. При цьому потрібно уникати стимулювання неконструктивної поведінки осіб або груп.

Міжособистісні методи. Передбачають певний стиль поведінки учасників конфлікту, який дасть змогу вирішити конфлікт з найменшими морально-психологічними втратами для учасників і виробничими — для організації. До цих методів (стилів) належать: ухилення, згладжування, компроміс, вирішення проблеми. Ухилення. Вдаючись до цього методу, людина намагається відійти від конфлікту. Основними способами такої поведінки є уникнення ситуацій, які провокують протиріччя та уникнення обговорення питань, що можуть спровокувати різке протистояння думок. Згладжування. Цьому стилю властива поведінка, зумовлена переконанням у недоцільності загострення ситуації (оскільки це негативно позначається на всіх), основана на намаганні стимулювати почуття спільності між співробітниками. Примушування. У межах цього стилю переважають намагання примусити протилежну сторону прийняти свою точку зору. Особа, яка використовує цей стиль, поводить себе агресивно і використовує владу примушуванням. Такий стиль ефективний, коли керівник має велику владу над підлеглими. Недоліком його є пригноблення ініціативи, велика ймовірність недоврахування всіх чинників, оскільки відображається тільки одна точка зору. Компроміс. Полягає у прийнятті точки зору іншої сторони, але тільки до певної межі. Здатність до компромісу високо цінується в управлінських ситуаціях, оскільки зводить до мінімуму недоброзичливість і часто дає змогу вирішити конфлікт. Однак використання компромісу на ранній стадії розвитку конфлікту може зашкодити діагностиці проблеми й вибору оптимальних методів її вирішення Вирішення проблеми. Цьому стилю властиве визнання розбіжностей у думках, готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знай ти прийнятний для всіх сторін вихід

Теоретичні завдання та запитання

1. Сутність комунікацій, види та типи.

2. Комунікаційний процес та його базові елементи

3. Етапи процесу комунікації

4. Розкрити поняття "п'ять "С" комунікацій"

5. Сутність, основні засади керівництва

6. Сутність, основні засади лідерства

7. Розкрити різницю між керівництвом і лідерством

8. Теорії лідерства

9. Стилі керівництва

10. Підходи до керівництва.

11. Конфлікт та елементи конфліктної ситуації

12. Методи управління конфліктними ситуаціями

Тестові завдання

1. Сукупність індивідів, які постійно взаємодіють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів:

а) комунікаційний процес;

б) комунікаційна мережа;

в) неформальні комунікації;

г) керівництво.

2. Вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій

а) вплив;

б) лідерство;

в) менеджмент;

г) керівництво;

д) управління.

3. Звична манера поведінки керівника щодо підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації:

а) авторитарний стиль;

б) демократичний стиль;

в) стиль керівництва;

г) індивідуальний стиль.

4. Зіткнення різноспрямованих тенденцій у психіці окремої людини, у взаємовідносинах двох і більше людей, або їх формальних і неформальних об'єднань, зумовлене розбіжністю у поглядах, позиціях, інтересах:

а) конфліктна ситуація;

б) інцидент;

в) криза;

г) конфлікт.

5. Методи управління конфліктними ситуаціями:

а) роз'яснення вимог до праці, координаційний та інтеграційний механізми, визначення загально-організаційних комплексних цілей, використання системи винагород;

б) ухилення, згладжування, компроміс, вирішення проблеми;

в) бойкот; саботаж; цькування (переслідування; словесна агресія; фізичне насильство; масові стихійні або організовані виступи (страйки, мітинги протесту).

г) ліквідація (самоліквідація) об'єкта, усунення опонентів.

6.Управління стресами - це:

а) прийняття управлінських рішень;

б) загальна функція менеджменту;

в) мотивування діяльності працівників;

г) планування діяльності організації;

д) конкретна функція менеджменту;

е) моральна підтримка керівника.

7. Конфлікти бувають:

а) функціональні;

б) доброзичливо-демократичні;

в) ліберальні;

г) орієнтовані на виробництво;

ґ) попередні.

8. Складовими елементами процесу комунікацій є:

а) канал;

б) відправник;

в) встановлення альтернатив;

г) планування діяльності відділу збуту

10. Лідерство – це:

а) можливість вливати на поведінку інших людей;

б) здатність впливати на колег;

в) здатність обмінюватися думками зі співробітниками;

г) повноваження.

11. Чи відрізняються категорії “управління” та “менеджмент”?

а) так, кардинально відрізняються;

б) ні, вони тотожні;

в) управління – це складова менеджменту;

г) менеджмент – це складова управління

12. Влада – це:

а) здатність впливати на працівників на засадах особистих якостей;

б) можливість впливати на працівників на засадах отриманих за посадою повноважень;

в) поведінка однієї особи, яка змінює поведінку іншої особи;

г) спеціальні знання управлінця.

д) вплив через переконання

13. Управління конфліктами – це:

а) планування діяльності організації;

б) конкретна функція менеджменту;

в) мотивування діяльності працівників;

г) регулювання діяльності підприємства.

14. Які етапи передбачає комунікаційний процес:

а) зародження ідеї;

б) стимулювання працівників;

в) здійснення зворотного зв'язку,

г) кодування і вибір каналу;

д) планування роботи працівників.

Рекомендована література

1. Коваль З.О., Тивончук О.І. Підприємництво і менеджмент: Навчальний посібник. – Львів: Вид-во „Львівська політехніка”, 2009. – 172 с.

2. Ярошевич Н.Б., Берлінг Р.З., Гавриляк А.С. Підприємництво і менеджмент: Навчальний посібник: Львів: „Новий світ - 2000”, 2009. – 408 с.

3. Захарчин Г.М. Основи підприємництва: Навч.посібн. – К. : Знання, 2008. – 437 с.

4. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підруч. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Академвидав, 2007. – 464 с. – (Серія „Альма-матер”).

5. Ярошевич Н.Б., Колісник М.К.. Підприємництво і менеджмент: Навчальний посібник. – Львів: Вид-во „Львівська політехніка”, 2007. – 292 с.

Використана література

1. Афанасьєв М.В.,Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник. –Х. ВД ІНЖЕК, 2003. -410с.

2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І,, Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник, 2-ге видання. – К.: Каравела, 2001. – 298с.

3. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч.посіб. - 2-ге вид., доп. – К.: А.С.К., 2005. – 400 с.

4. Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент. – СПб: Питер, 2002. – 160 с.

5. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / за ред. С,Ф. Голова. – Дніпропетровськ, ТОВ Баланс-Клуб”, 2000. – 768 с.

6. Волькович Д.В./ Удосконалення механізму реорганізації управління фінансовими ресурсами підприємства.//Фінанси України.- 2004.- №9.- с.112.

7. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. К.: ЦНЛ, 2006. -488с.

8. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік: – К.: ТОВ “Автоінтерсервіс”, 2000. – 544 с.

9. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник /Наук. ред. В, Яцура, Д. Олесневич. – Львів: БаК, 2001. – 624 с.

10. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб. / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. – 3-те вид., випр. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 405 с.

11. Економіка підприємства. Збірник задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / С.Ф. Покропивний, Г.О. Швиданенко, О.С. Федонін та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 328 с.

12. Економіка підприємства: Підручник / М.Г. Грещак, В.М. Колот, А.П. Наливайко та ін.; За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 528 с.

13. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. -528с.

14. Економіка підприємства: Підручник/ За загальною редакцією Й.М.Петровича. – Львів: "Новий Світ-2000", 2004. – 680 с.

15. Загородній А. Як скласти бізнес-план // Податкове планування, №2, 2000.

16. Загородній А.Г., З.М.Скибінська, З.О.Коваль. Економіка та управління підприємством: Конспект лекцій. –Львів: НУ Львівська політехніка, 2005. -75с.

17. Загородній А.Г., Павлішевський І.В. Бізнес-план (планування підприємницьких проектів): Суть і призначення; Організація розробки; Зміст основних розділів; Перевірка достовірності. – Львів, Політекс, 1993. – 38 с.

18. Іванова Н.Ю. Аналіз беззбитковості виробництва: теорія та практика: Навч. посібник. – К.: Лібра, 2002. – 72 с.

19. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресс, 2001. – 736с.

20. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В. Основы маркетинга: Пер. с англ. – 2-е европ. изд. – М.: СПб.: К.: Издательский дом „Вильямс”, 2003. – 593 с.

21. Крайник О.П., Барвінська Є.С. Економіка підприємства: Навч. посіб./ за ред. О.П. Крайник/ Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2003. – 208 с.

22. Крикавський Є., Чухрай Н. Промисловий маркетинг і логістика.

23. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні аспекти менеджменту // Навч.посібник.– Львів: Національний університет “Львівська політехніка”, 2002.– 228 с.

24. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навчальни посібник. -К.: МАУП, 2003с. -304с.

25. Маркетинг: Підручник /В.Руделіус, О.Азарян, О.Виноградов та ін.: Ред.-упор. О.Сидоренко, П.Редько. — К.:Навч.-метод. центр ”Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні ”, 2005. – 473 с.

26. Мачкур А.Є, Лещій Л.А., Коваль З.О. Економіка і управління підприємством. Навч.-метод. посібник. –Львів, НУ ЛП, 2008. -83с.

27. Мельник Л.Г.,Карінцева О.І. Економіка підприємства : Навчальний посібник. – Суми: Університетська книга,2003. -412с.

28. Мороз А.А., Чухрай Н.І. Маркетинг: навчальний посібник, збірник вправ. – Львів. – ДУ “Львівська політехніка”, 1999.

29. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 280 с.

30. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. – Київ, 2001. – 560 с.

31. Опачанський Д./ Методи визначення приросту фінансових ресурсів підприємства, напрямків та ефективності їх використання.// Економіст.- 2006.- №12.- с.44-47.

32. Оробчук М.Г., Лисий І.В. Задачі з економіки підприємства та методика їх розв’язування: Навч. посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. – 104 с.

33. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 265 с.

34. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. – Львів: «Магнолія плюс», 2006. – 400 с

35. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін.. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М.Петровича. – Львів: «Новий Світ-2000», 2004. – 680 с.

36. Поникаров В. Д., Ялдин И. В. Правоведение: Учебное пособие.- X.: ИД «ИНЖЕК», 2003.- 320 с.

37. Понікаров В. Д., Андрійченко Ж. О. Господарське законодав­ство: Конспект лекцій.- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003.-128 с

38. Правове регулювання господарських відносин за участю промис­лових підприємств: Підручник для юридичних вузів і факультетів / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана.- X.: Право, 2000.- 288 с

39. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное посо­бие/Под ред. Н. А. Саниахметовой.—X.: Основа, 2001.—268 с.

40. Примак Т.А. Экономика предприятия. – К.: МАУП, 2000. – 201с.

41. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навчальний посібник. – Видання 2-ге, доповнене. – Львів: Новий Світ – 2000”, “Альтаїр – 2002”, 2003. – 272 с.

42. Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринимате­ля.- X.: ООО «Одиссей», 2000.- 768 с.

43. Судебно-бухгалтерская експертиза: Учебное пособие / В. Д. По­никаров, И. В. Ялдин, М. В. Стаматина, Ж. О. Андрейченко; Под ред. В. Д. Поникарова.- X.: Арсис, 2002.- 240 с.

44. Тітов М., Бондаренко В. Новий закон про банкрутство: пробле­ми застосування // Право України.— 2000.- № 8.

45. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка К. КНЕУ, 2005. – 234 с.

46. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 288с.

47. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В. К. Мамутова.— К.: Юринком Интер, 2002.- 912 с.

48. Хрущ Н. /Аналіз та оцінка рівня прибутковості фінансових ресурсів підприємства.// Економіст.- 2007.- №7.- с.28-31.

49. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. – К: ЦУЛ, 2002. – 656 с.

50. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. – 2-е вид., перероблене і доп. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 360 с.

51. Щербина В. С. Господарське право України: Навчальний посіб­ник.- 3-є вид., перероб. ідоп.— К.: Юрінком Інтер, 2002.— 384с.

52. Экономика предприятия: Учебник /Под ред.. проф. О.И.Волкова . – М.: Инфра-М, 2002. -601с.

ЗМІСТ

	Вступ	3
ЧАСТИНА 1. Підприємництво
ТЕМА 1	Сутність та види підприємництва.	5
	1.1.Виникнення та еволюція поняття підприємництва.	5
	1.2. Сутність і функції підприємництва.	7
	1.3 Умови і принципи підприємницької діяльності.	8
	1.4. Підприємства та їх види. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.	10
	1.5. Господарські товариства. Об’єднання підприємств.	15
	Теоретичні та тестові завдання та запитання	21
ТЕМА 2	Технологія започаткування підприємницької діяльності та її ресурсне забезпечення.	23
	2.1.Засновницькі документи та їх підготування.	23
	2.2. Статутний фонд та порядок його формування.	25
	2.3.Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності	26
	2.4.Порядок відкриття поточного рахунку в банку.	29
	2.5.Ліцензування підприємницької діяльності.	30
	2.6.Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування.	31
	2.7.Кредитування підприємств.	33
	Теоретичні та тестові завдання та запитання	35
ТЕМА 3	Облік і аналіз у підприємницькій діяльності.	37
	3.1. Принципи відображення інформації про підприємницьку діяльність	37
	3.2. Сутність і поняття оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку.	39
	3.3 Механізм бухгалтерського обліку.	40
	3.4.Баланс підприємства як джерело інформації.	42
	3.5. Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва	47
	3.6. Поняття витрат виробничо-господарської діяльності. Класифікація витрат	50
	Теоретичні та тестові завдання та запитання	54
ТЕМА 4	Оподаткування підприємницької діяльності. Державне управління підприємництвом.	57
	4.1. Система оподаткування підприємницької діяльності в Україні	57
	4.2. Сутність податків та їх класифікація.	58
	4.3. Відрахування до позабюджетних спеціальних фондів.	64
	4.4. Спрощені системи оподаткування	65
	4.5. Необхідність, сутність, форми та методи державного управління підприємницькою діяльністю	68
	Теоретичні та тестові завдання та запитання	73
	ЧАСТИНА 2. Менеджмент
ТЕМА 5.	Сутність менеджменту та його функції.	76
	5.1.Сутність і значення менеджменту. Організації як суб’єкти управління.	76
	5.2.Рівні управління.	80
	5.3. Закони, закономірності та принципи менеджменту.	82
	5.4. Сутність, особливості та класифікація функцій менеджменту.	84
	5.5. Загальні, конкретні та об’єднувальні функції менеджменту та їх взаємозв’язок.	86
	Теоретичні та тестові завдання та запитання	87
ТЕМА 6.	Загальні функції менеджменту	89
	6.1. Планування та організування як загальні функції менеджменту.	89
	6.2. Види організаційних структур управління.	90
	6.3. Мотивування як загальна функція менеджменту.	93
	6.4. Контролювання та регулювання як загальні функції менеджменту.	97
	Теоретичні та тестові завдання та запитання	99
ТЕМА 7.	Методи менеджменту.Управлінські рішення.	102
	7.1.Сутність та особливості формування методів менелжменту. Характеристика методів менеджменту	102
	7.2.Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень	116
	Теоретичні та тестові завдання та запитання	120
ТЕМА 8.	Комунікації у менеджменті. Керівництво та лідерство в організації.	123
	8.1.Сутність комунікацій. Комунікаційний процес.	123
	8.2. Сутність, основні засади керівництва та лідерства. Підходи до керівництва. Стилі керівництва	125
	8.3. Конфлікти як об’єкт керівництва.	129
	Теоретичні та тестові завдання та запитання	132
	Рекомендована та використана література	135
	Зміст	139

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ