3.5. Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва.

Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва проводиться за допомогою «читання» балансу. Під «читанням» балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом.

У зарубіжній практиці фірм та на деяких вітчизняних підприємствах при початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовуються показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) і трендового аналізів.

У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти балансу та різних його статей за звітний період, а також темпи зростання, що важливо для характеристики фінансового стану підприємства.

Для цього підсумок балансу на кінець періоду, який аналізують, порівнюють з підсумком балансу на початок цього періоду. Це дає змогу визначити масштабність підприємства, загальний напрям руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, але треба визначити, за рахунок чого вона зросла. Якщо це сталося за рахунок власного капіталу або за рахунок власного капіталу разом із збільшенням позикових коштів, то це добре. Однак керівництву підприємства варто замислитись, якщо зростання валюти балансу зумовлене зростанням лише боргових зобов’язань. Зменшення валюти балансу «сигналізує» про звуження (згортання) діяльності підприємства. Причини такого згортання потрібно вивчити.

Після визначення динаміки зміни валюти балансу потрібно встановити її відповідність динаміці обсягів виробництва і реалізації продукції, прибутку. Більш швидкі темпи зростання обсягів виробництва, реалізації продукції і прибутку порівняно з темпами зростання валюти балансу свідчать про поліпшення використання коштів на даному підприємстві і, навпаки, відставання темпів зростання виробництва, реалізації і прибутку від темпів зростання валюти балансу вказує на погіршення використання коштів.

Наступним етапом «читання» балансу є визначення показників прибутку, товарної і реалізованої продукції в розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна. Цей показник порівнюється з даними минулих років, з аналогічними показниками інших підприємств, середньогалузевими даними. Ці показники за ринкової економіки використовуються для характеристики ділової активності керівників підприємств.

Показник виторгу від реалізації продукції (послуг) у розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна показує, скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва та обігу або скільки реалізованої продукції дає кожна гривня господарських коштів. Показники прибутку в розрахунку на 1 грн середньорічної вартості майна характеризують рентабельність усього майна підприємства.

«Читання» бухгалтерського балансу передбачає також визначення характеру змін окремих статей і розділів балансу. Позитивно оцінюється збільшення в активі балансу залишків грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, як правило, основних засобів, нематеріальних активів і виробничих запасів; у пасиві балансу – підсумку першого розділу й особливо сум прибутку, доходів майбутніх періодів. Негативної оцінки заслуговує різке зростання дебіторської заборгованості в активі і кредиторської заборгованості в пасиві балансу.

Потрібно зазначити, що в умовах ринкової економіки переглядається оцінка характеру змін деяких статей балансу. Наприклад, якщо раніше в усіх випадках позитивно оцінювалися збільшення залишків грошових коштів на розрахунковому та валютному рахунках, то тепер підприємства повинні намагатися більш раціонально використовувати вільні грошові кошти (надавати позику іншим підприємствам, купувати короткострокові цінні папери). Підприємства, які орієнтуються на ринкову економіку, як правило, здійснюють короткострокові фінансові вкладення, капітальні вкладення, купують патенти, ліцензії та іншу інтелектуальну власність, яка відображається в статті «Нематеріальні активи».

Метою вертикального (структурного) аналізу є визначення:

• питомої ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець звітного періоду;

• змін у питомій вазі;

• змін у відсотках до розміру статей балансу на початок періоду (темп приросту статті балансу);

• змін у відсотках до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін – показник динаміки структурних змін);

• ціна одного відсотка зростання валюти балансу і кожної статті – відношення розміру абсолютної зміни до відсотка абсолютної зміни на початок періоду [6, с. 295].

Зіставляючи структури змін в активі та пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному був приплив нових коштів і в які активи ці нові кошти в основному вкладено. Для коригування фінансової стратегії підприємства, визначення перспектив фінансового стану особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу.

За трендового аналізу використовуються спеціальні економіко-математичні методи (середній приріст, визначення функцій, що дають опис поведінки даної статті балансу, та інше).

Ознаками «доброго» балансу щодо підвищення (зростання) ефективності можна вважати такі показники:

• коефіцієнт поточної ліквідності > 2,0;

• забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом; зростання власного капіталу; немає різких змін в окремих статтях балансу;

• дебіторська заборгованість на рівні (у рівновазі) розмірів кредиторської заборгованості;

• у балансі немає «хворих» статей (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету);

• на підприємстві запаси і затрати не перевищують розмір мінімальних джерел їх формування (власний оборотний капітал, довгострокові та короткострокові кредити і позики).

Найбільш повну й глибоку інформацію про загальний фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел коштів. Це дозволить зробити загальний огляд змін фінансового стану підприємства на кінець звітного року порівняно з початком.

За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі – узагальнювальні показники фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан – це здатність підприємства фінансувати свою діяльністю. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які потрібні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами.

Основні чинники, що визначають фінансовий стан, – це, по перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Що вищі показники виробництва і реалізації продукції, нижча їх собівартість, то вища рентабельність і більший прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції зменшення виторгу.